Рішення № 136600870, 18.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/206/26

Провадження по справі №2/276/369/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

з участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі у тексті - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 в сумі 64474,30 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №490513524 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2СU64, зокрема ввів його у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Після укладення договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у сумі 8350 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер, у подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 13500 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Однак, відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість у сумі 64474,30 грн., яка складається з: 13500 грн. - заборгованість по кредиту; 50974,30 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, на підставі якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивач стверджує, що за таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 в розмірі 64474,30 грн.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в позовній заяві просив провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з копією ухвали про відкриття провадження у справі за адресою реєстрації місця проживання, поштове відправлення повернуто відправнику з причини відсутності адресата за вказаною адресою.

Згідно із ч.10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 14.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №490513524, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2СU64 (а.с.90-98).

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 13500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п.2.2 зазначеного Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Відповідно до п.2.3 вказаного Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8350,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 16.03.2023 року.

Згідно п.3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Відповідно до п.3.3 Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2404,80 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Згідно п.4.1 зазначеного Договору, з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш). Максимально доступна сума кредиту, яка доступна позичальнику і яку позичальник може отримати другим та наступними траншами, вказана в п.2.1 договору як сума кредитного ліміту, та визначається кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу позичальника.

Відповідно до п.5.1 вказаного Договору, за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику в наступний спосіб: п.5.1.1 шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-7938, що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе.

Згідно п.7.1 вказаного Договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування 16.03.2023.

Згідно п.8.1 вказаного Договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти.

Відповідно до п.8.2 зазначеного Договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Згідно п.8.3 вказаного Договору, за умови якщо позичальник не скористався умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах п.8.5 договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за вест строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п.8.4 зазначеного Договору, зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п.12.4 зазначеного Договору, сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно п.14.2 вказаного Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до платіжного доручення від 14.02.2023 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 4441-11ХХ-ХХХХ-7938 кошти у сумі 8350,00 грн. згідно договору №490513524 від 14.02.2023 року (а.с.64).

Також, відповідно до платіжних доручень за період з 24.02.2023 по 08.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додатково перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 4441-11ХХ-ХХХХ-7938 кошти у загальній сумі 5150 грн. згідно договору №490513524 від 14.02.2023 року (а.с.65-76).

Належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї у період з 14.02.2023 по 16.03.2023 грошових коштів підтверджується листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-7828 від 14.03.2026 (а.с.п 168).

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на його картковий рахунок.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 14.02.2023 року по 18.04.2023 року, відповідач за вказаним кредитним договором станом на 18.04.2023 року мав заборгованість у загальній сумі 29876,50 грн., з яких: 13500 грн. по тілу кредиту; 16376,50 грн. заборгованість по відсоткам (а.с. 44-45).

Згідно вказаного розрахунку заборгованості відповідачем 27.03.2023 року сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 5 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до п.2.1 вказаної Додаткової угоди, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.4.1 зазначеної Додаткової угоди, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №33 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №225 від 18.04.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 у загальній сумі 29876,50 грн., з яких: 13500 грн. по тілу кредиту; 16376,50 грн. заборгованість по відсоткам (а.с. 116-117).

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01.

Згідно п.2.1 вказаного Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023, який складений ТОВ «Таліон Плюс» за період з 18.04.2023 року по 13.07.2023 року, відповідач ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.07.2023 року мав заборгованість у сумі 64474, 30 гривень, з яких: 13500 грн. сума заборгованості по основному боргу; 50974,30 грн. сума заборгованості по відсоткам (а.с.42-43).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 31 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 у загальній сумі 64474, 30 грн. (а.с.64-65).

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» («Клієнт») та ТОВ «ФК «ЕЙС» («Фактор») укладено договір факторингу №15/07/25-Е.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

15.07.2025 року фактором - ТОВ «ФК «ЕЙС» та клієнтом - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано та скріплено печатками сторін акти прийому-передач Реєстру Боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року (а.с.129).

Відповідно до Реєстру боржників від 15.07.2025 року до Договору факторингу №15/07/25Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 у загальній сумі 64474, 30 грн. (а.с.127-128).

З виписки по особовому рахунку за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023, яка складена представником ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за вищевказаним договором в сумі 64474, 30 грн.(а.с.41).

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів. Позивач набув до відповідача право грошової вимоги за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

Відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 13500,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов`язання за кредитним договором, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 року за основною сумою боргу в розмірі 13500,00 грн. обґрунтованими.

Щодо нарахованої заборгованості за процентами, то суд зазначає наступне.

Як слідує з умов кредитного договору №490513524 від 14.02.2023 року, а також з розрахунку заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачу ОСОБА_1 на передбачений п.2.3. період кредитування з датою повернення кредиту 16.03.2023 року нараховувалися проценти за ставкою 1,79 % від суми кредиту за кожний день користування, що відповідають умовам Кредитного договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє та в позові їх не обґрунтовує.

Як вказувалося вище, відповідно до покутів 2.3, 7.1 кредитного договору № 182539153 від 15.01.2023 року, орієнтовний термін повернення кредиту визначено 16.03.2023 року.

Таким чином, термін кредитування для нарахування передбачених договором процентів становить до 16.03.2023 року, а згідно розрахунку первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» загальна сума заборгованості за період з дати надання кредиту 14.02.2023 до визначеної дати повернення кредиту 16.03.2023 року складає 16605,60 грн.

Згідно п.3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

У відповідності до п.3.2 Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, на умовах п.3.2. становить 30 днів.

Згідно п.3.3 Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2404,80 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Позивач надав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого відповідачем 27.03.2023 року сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором лише 5 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв`язку із несплатою відповідачем усіх нарахованих за Дисконтний період процентів відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору, строк періоду кредитування сплинув 16.03.2023, а загальна сума заборгованості за період з дати надання кредиту 14.02.2023 до визначеної дати повернення кредиту 16.03.2023 року складає 16605,60 грн., з яких: тіло кредиту - 13500 грн, нараховані проценти 3105,60 грн.

Позивачем в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо подальших (після 16.03.2023 року) пролонгацій строку кредитування відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору та доказів оплати усіх нарахованих процентів у вищезазначеному розмірі.

Як встановлено судом, відповідно до 2.3, 3.2, 3.3, 7.1 кредитного договору №182539153 від 15.01.2023 року термін повернення кредиту встановлено до 16.03.2026 року.

Отже, попередніми кредиторами нараховувалися проценти після закінчення визначеного кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 року строку кредитування.

У відповідності до ч.1, ч.2. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд звертає увагу, що в п.2.3 Кредитного договору №490513524 від 14.02.2023 року дата повернення кредиту (16.03.2023 року) зазначена як орієнтовна. Водночас, іншої визначеної дати повернення кредиту Кредитний договір №490513524 від 14.02.2023 року не містить.

Верховний Суд у склад об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли вона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Аналізуючи зміст Кредитного договору №490513524 від 14.02.2023 року щодо строку повернення отриманих відповідачем кредитних коштів, із застосуванням тлумачення contra proferentem, суд приходить до висновку що в даному випадку датою повернення кредиту відповідачем є 16.03.2023 року.

Суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача як споживача послуг позивача.

З урахуванням наведеного слідує, що саме в межах строку кредитування з 14.02.2023 року по 16.03.2023 року, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами становить 3105,60 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальником 27.03.2023 року сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 5 грн, відтак за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами, які підлягають стягненню, становить 3100,60 (3105,60 - 5) грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд відхиляє доводи позивача щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).

Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить як наведеним вище положенням Цивільного кодексу України, так і положенням пунктів 2.3, 7.1 кредитного договору.

Також суд зазначає, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає 13500 грн., тоді як нарахованих відсотків 50974,30 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації за розрахований позивачем період, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 16600,60 грн, з яких: тіло кредиту - 13500 грн, нараховані проценти 3100,60 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 26 %), тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 692,22 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 20.08.2025 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01. Згідно Додаткової угоди №25771051036 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що АБ «Соломко та партнери» надано правові послуги у справі стягнення заборгованості за кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 щодо позичальника ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при заочному розгляді справи без участі представника позивача, а також враховуючи часткове задоволення позову (у розмірі 26%), виходячи з засад розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №490513524 від 14.02.2023 року в сумі 16600,60 гривень (шістнадцять тисяч шістсот грн. 60 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 692,22 гривень (шістсот дев`яносто дві грн. 22 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 гривень (одна тисяча п`ятсот грн).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6 оф.13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О.Бобер