Рішення № 136600484, 18.05.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1337/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у частині неврахування періодів роботи з 22.08.1990 року по 12.06.1992 року та 04.02.1993 по 06.03.1994 року до страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.08.1990 по 12.06.1992 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.02.1993 по 06.03.1994 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області витрати, що пов`язані з розглядом справи, а саме сплату судового збору - 1211 грн 20 коп.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 06.09.1989 по 30.10.1989 року; з 22.08.1990 по 12.06.1992 року; з 04.02.1993 по 06.03.1994 року.

Звертав увагу суду на те, що зазначені періоди роботи відображені у його трудовій книжці. Водночас відповідач, розглянувши вказане звернення, відмовив у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу з таких підстав: період з 06.09.1989 по 30.10.1989 року в Севастопольському відділі Державного океанографічного інституту у зв`язку з тим, що запис про звільнення не засвідчений печаткою; період з 22.08.1990 по 12.06.1992 року в НПО «СВМ» у зв`язку з тим, що записи про прийняття та звільнення містять неповні реквізити підстав (відсутні дати наказів); період з 04.02.1993 по 06.03.1994 року в СНК МП «Інфосервіс» у зв`язку з наявністю виправлень у даті звільнення, які не засвідчені належним чином.

Позивач вважає, що неврахування зазначених періодів роботи до страхового стажу підтверджується відповідним Витягом про розрахунок страхового стажу від 02.10.2017 року (форма РС-право).

Крім того, позивач зазначив, що страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, підтверджується трудовою книжкою, а також іншими документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637), а також даними, внесеними на підставі цих документів до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведене позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що позивач з 02.10.2017 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком. Розрахунок пенсії проводиться з урахуванням страхового стажу тривалістю 33 роки 7 місяців 14 днів (врахованого по 19.07.2017).

Водночас, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, внесені в трудову книжку (дата заповнення 23.09.1974), з порушенням вимог Інструкції, а саме:

- з 06.09.1989 по 30.10.1989 в Севастопольському відділі Державного океанографічного інститута, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою;

- з 22.08.1990 по 12.06.1992 в НПО «СВМ», оскільки записи про прийняття та звільнення зазначені з неповною підставою документів (відсутні дати наказів);

- з 05.02.1993 по 06.03.1994 в СНК МП «Інфосервіс», оскільки наявні виправлення в даті звільнення з роботи, не засвідчені належним чином.

Отже, враховуючи зазначене вище, страховий стаж, згідно документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи, обчислено вірно. При цьому зауважимо, що ґрунтовні роз`яснення щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1989 по 1994 роки, було надано листами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.11.2022 №2867-2990/Д-17/8-2400/22, від 13.11.2024 №4834- 4626/Д-17/8-2400/24.

Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вчинено дії згідно вимог законодавства, що діяли на час звернення позивача.

Таким чином, позовні вимоги безпідставні та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) з 02.10.2017.

2. 30 жовтня 2024 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив зарахувати до страхового стажу періоди роботи з: з 06.09.1989 по 30.10.1989 року; 22.08.1990 по 12.06.1992 року; 04.02.1993 по 06.03.1994 року.

3. 13 листопада 2024 року відповідач повідомив позивача листом про те, що перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що позивач з 02.10.2017 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком, яку призначено та обчислено відповідно до Закону. Розрахунок пенсії проводиться з урахуванням страхового стажу тривалістю 33 роки 7 місяців 14 днів (врахованого по 19.07.2017).

Водночас, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, внесені в трудову книжку (дата заповнення 23.09.1974), з порушенням вимог Інструкції, а саме:

- з 06.09.1989 по 30.10.1989 в Севастопольському відділі Державного океанографічного інституту, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою;

- з 22.08.1990 по 12.06.1992 в НПО «СВМ», оскільки записи про прийняття та звільнення зазначені з неповною підставою документів (відсутні дати наказів);

- з 05.02.1993 по 06.03.1994 в СНК МП «Інфосервіс», оскільки наявні виправлення в даті звільнення з роботи, не засвідчені належним чином.

Отже, враховуючи зазначене вище, страховий стаж, згідно документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи, обчислено вірно. При цьому зауважено, що ґрунтовні роз`яснення щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1989 по 1994 роки, було надано листами Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.11.2022 №2867-2990/Д-17/8-2400/22, від 13.11.2024 №4834- 4626/Д-17/8-2400/24.

4. Судом також досліджена наявна в матеріалах справи трудова книжка позивача від 23.08.1974 року.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

2. З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів стали формальні недоліки записів у трудовій книжці позивача, а саме: відсутність відбитка печатки у записі про звільнення, неповне зазначення реквізитів наказів, а також наявність виправлення у даті звільнення, яке належним чином не засвідчене.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

5. До 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення віл 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

За положеннями пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.

Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.

Законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи, орган пенсійного фонду в рішенні зазначив, що за результатами розгляду поданих документів, згідно з із записами в трудовій книжці до страхового стажу не зарахований період: з 06.09.1989 по 30.10.1989 в Севастопольському відділі Державного океанографічного інституту, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою; з 22.08.1990 по 12.06.1992 в НПО «СВМ», оскільки записи про прийняття та звільнення зазначені з неповною підставою документів (відсутні дати наказів); 05.02.1993 по 06.03.1994 в СНК МП «Інфосервіс», оскільки наявні виправлення в даті звільнення з роботи, не засвідчені належним чином.

Разом з тим, відповідно до записів трудової книжки позивача встановлено, що в 06.09.1989 по 30.10.1989 останній працював у Севастопольському відділі Державного океанографічного інституті. Відсутність відбитка печатки у записі про звільнення є порушенням з боку роботодавця, однак не спростовує факту перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період.

Стосовно періоду з 22.08.1990 по 12.06.1992 у НПО «СВМ», суд вважає, що відсутність дат наказів у записах про прийняття та звільнення є формальним недоліком оформлення трудової книжки, який не може бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи, оскільки сам факт трудових відносин підтверджується наявними записами.

Щодо періоду з 05.02.1993 по 06.03.1994 у СНК МП «Інфосервіс», суд встановив наявність виправлення у даті звільнення, яке належним чином не засвідчене. Водночас, зазначена обставина не спростовує факту роботи позивача, оскільки інші відомості трудової книжки узгоджуються між собою та не викликають сумнівів щодо реальності трудових відносин.

Суд виходить із того, що формальні недоліки у веденні трудової книжки не можуть бути підставою для обмеження конституційного права особи на соціальний захист, зокрема права на зарахування трудового стажу. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у судовій практиці.

Відтак, суд відхиляє аргументи відповідача, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

У свою чергу, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.

Окрім цього, відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до його страхового стажу.

Суд також враховує, що відповідно до принципу верховенства права та практики його застосування, формальні недоліки у веденні трудової книжки не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист, у тому числі права на зарахування трудового стажу.

У разі виникнення сумнівів щодо достовірності записів, відповідач не позбавлений можливості витребувати додаткові документи або відомості, однак не вправі безпідставно відмовляти у зарахуванні стажу виключно з формальних підстав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи до стажу є протиправними, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди до трудового стажу позивача.

7. Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, відтак слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у частині неврахування періодів роботи з 22.08.1990 року по 12.06.1992 року та 04.02.1993 по 06.03.1994 року до страхового стажу.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 22.08.1990 по 12.06.1992 року та з 04.02.1993 по 06.03.1994 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк