Рішення № 136600266, 18.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року справа № 580/2213/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального некомерційного підприємства Смілянська міська лікарня Смілянської міської ради, Військової частини НОМЕР_1 , 1-та Регіональної військово лікарської комісії про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач - 1), Комунального некомерційного підприємства Смілянська міська лікарня Смілянської міської ради (далі - відповідач -2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач -3), 1-та Регіональної військово лікарської комісії (далі - відповідач - 4), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену Довідкою ВЛК 2026-0206-1120-0147-3 від 06.02.2026 року, якою солдата ОСОБА_1 визнано Придатним до військової служби за статтями 52-в, 83-в Розкладу хвороб.

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо адміністративного затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до приміщення центру комплектування 06.02.2026 року за відсутності законних підстав та повноважень; утримання ОСОБА_1 у приміщенні ТЦК проти його волі; ненадання доступу до медичної допомоги (відмови у передачі життєво необхідних лікарських засобів нейролептиків), що призвело до розвитку синдрому відміни;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 08.02.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження служби солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнення ОСОБА_1 із військової служби;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05 лютого 2026 року приблизно о 10 год. 00 хв. рухаючись вулицею у власних справах, був зупинений групою осіб у військовій формі представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 261-262 КУпАП та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (затв. Постановою КМУ № 560), Позивача було примусово затримано та проти його волі доставлено до приміщення ТЦК. Після доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивач незаконно утримувався протягом тривалого часу (близько 2 діб) в умовах ізоляції, без можливості вільного пересування та контакту із зовнішнім світом. Мати Позивача, дізнавшись про місцеперебування сина, прибула до ТЦК з метою передачі теплих речей та життєво необхідних лікарських засобів (препарату «Солерон»/амісульприд), оскільки Позивач потребує щоденної терапії. Представники Відповідача-1 відмовили у прийнятті передачі, чим створили пряму загрозу здоров`ю Позивача через ризик розвитку синдрому відміни нейролептиків. За фактом протиправних дій було зареєстровано скаргу на гарячу лінію Міністерства оборони України (номер 1512). 06.02.2026 року, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно Позивача було проведено формальний медичний огляд військово-лікарською комісією за участі лікарів Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня». Процедура огляду мала ознаки службового підроблення та недбалості, що підтверджується даними електронного цифрового підпису (КЕП) на Довідці ВЛК (ID документа: 4A9B464F-7290-457B-9C46-DA21BA671C08): Лікар-терапевт ОСОБА_2 підписала висновок о 13:32. Голова ВЛК ОСОБА_3 підписав висновок о 13:51. Секретар ВЛК ОСОБА_4 завершила оформлення о 14:00. Таким чином, повний медичний огляд особи з хронічними захворюваннями, включаючи вивчення анамнезу, «здачу аналізів» та винесення колегіального рішення, зайняв менше 30 хвилин, що фізично унеможливлює дотримання вимог Наказу МОУ № 402 щодо повноти та всебічності обстеження. Під час огляду лікарі комісії проігнорували скарги Позивача на стан здоров`я та не здійснили перевірку його медичної історії в Електронній системі охорони здоров`я (ЕСОЗ/eHealth), до якої мали доступ. Позивач протягом усього 2024 року (з 20.01.2024 по 21.12.2024) перебував на безперервній терапії нейролептиками (препарати «Солерон», «Солекс», діюча речовина амісульприд) у дозуваннях до 100 мг/добу у зв`язку з соматоформним розладом. Лікар-психіатр ВЛК ОСОБА_5 та невропатолог ОСОБА_3 , всупереч п. 2.12 Наказу № 402, не направили Позивача на стаціонарне обстеження, а встановили діагноз G90.8 («Вегето-судинна дистонія»), визнавши його здоровим. Проігноровано факт перенесеного ургентного оперативного втручання тромбектомії гемороїдального вузла, виконаної 20.08.2024 року лікарем ОСОБА_6 (діагноз I84.3 Гострий тромбоз). Лікар-хірург ВЛК ОСОБА_7 не вніс ці дані до Акта дослідження, що призвело до невірної кваліфікації за ст. 43 Розкладу хвороб без обмежень по службі. За результатами цього поверхневого огляду було видано Довідку ВЛК № 2026- 0206-1120-0147-3 від 06.02.2026, якою Позивача визнано «Придатним до військової служби» (ст. 52-в, 83-в графи ІІ). На підставі сфальсифікованого висновку ВЛК, 06.02.2026 року (в той же день) начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано наказ про призов Позивача на військову службу під час мобілізації. У військовому квитку серії НОМЕР_2 проставлено відмітку про зарахування до команди та направлення до Військової частини. Внаслідок примусового вилучення з цивільного життя та заборони передачі ліків, у Позивача в умовах військової частини розвинувся гострий синдром відміни нейролептиків (тремор, панічні атаки, безсоння, суїцидальні думки), про що він доповів рапортом командуванню. Подальше перебування Позивача на службі та допуск до зброї створює реальну загрозу його життю.

Ухвалою суду від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицьким С.О. одноособово, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та КНП Смілянська міська лікарня (вул. Героїв Холодноярців 82, м. Сміла, Черкаська область, ЄДРПОУ 02005026) належним чином завірені копії (за наявності): медичної карти амбулаторного хворого; картки обстеження та медичного огляду солдата ОСОБА_1 від 06.02.2026 року; книги протоколів засідань ВЛК за 06.02.2026 року; доказів (роздруківок) здійснення запитів до Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ/eHealth) щодо ОСОБА_1 перед початком огляду.

13.03.2026 (вх№13362/26) від 11 Регіональної військово лікарської комісії надійшли письмові пояснення в яких представник вказує, що відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», Наказу № 608, а також Положення, скарги на постанови позаштатних військово-лікарських комісій підлягають розгляду штатними військово-лікарськими комісіями відповідно до встановлених адміністративно-територіальних зон відповідальності. У зв`язку з цим скарга на постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою № 2026-0206-1120-0147-3 від 06.02.2026 року, була направлена до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України як до органу, уповноваженого відповідно до чинного порядку здійснювати розгляд таких звернень та приймати рішення за результатами їх розгляду. Зазначене пересилання звернення було здійснено у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», тобто шляхом направлення звернення за належністю до компетентного органу для його розгляду.

Від Військової частини НОМЕР_1 24.03.2026 (вх№15564/26) надійшов відзив в якому представник просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошена загальна мобілізація. Організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно до поіменного списку Відповідача-1 від 08.02.2026 № 189, вх. № 632 від 14.02.2026, відправлений до Відповідача-3. Наказом Відповідача-3 (по стройовій частині) від 14.02.2026 № 45 Позивач вважається таким, що справи та посаду прийняв, зарахований на всі види забезпечення та приступив до виконання своїх обов`язків. У Відповідача-3 Позивач наразі проходить базову загально-військову підготовку. Таким чином, Відповідач-3 при прийнятті наказу від 14.02.2026 року №45, яким Позивача зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280, внаслідок чого відсутні підстави для визнання дій Відповідача-3 протиправними. Також зазначає, що військовослужбовець, який бажає звільнитись із військової служби, повинен звернутись по команді із рапортом про своє звільнення, додавши до рапорту документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення такого військовослужбовця. В той же час Позивач не звертався до Відповідача-3 із рапортом про своє звільнення. Позивачем не надано Відповідачу-3 жодних документів, які підтверджують наявність у нього підстав для звільнення. А від так у Відповідача-3 немає правових підстав для звільнення Позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

25.03.2026 (вх№15844/26) від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній вказує, що позов у цій справі спрямований насамперед на оскарження первинних владних рішень і дій: постанови ВЛК від 06.02.2026, дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо примусового доставлення та утримання Позивача, а також наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.02.2026 у частині призову та направлення для проходження служби. Натомість Відповідач-3 майже весь відзив будує навколо обґрунтування законності власного стройового наказу від 14.02.2026 № 45 про зарахування Позивача до списків особового складу військової частини. Однак вимога про визнання протиправним і скасування саме цього наказу Позивачем не заявлялася. Відповідно, значна частина відзиву не відповідає реальному предмету спору і не спростовує ані незаконність первинних актів, ані похідний характер вимог до військової частини.

08.04.2026 (вх№18687/26) відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання ухвали від 11.03.2026 надіслав до суду копії картки обстеження та медичного огляду і довідку ВЛК на ОСОБА_1 . Також повідомив, що ВЛК не роздруковувала запити до Електронної системи охорони здоров`я щодо ОСОБА_8 ; в частині надання медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 та книги протоколів засідань ВЛК станом на 06.02.2026 р. запит стосується військово-лікарської комісії, в ІНФОРМАЦІЯ_5 ці документи відсутні.

30.04.2026 (вх№23053/26) відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду відзив в якому просив у задоволенні позову відмовити. Представник вказує, що обставини затримання ОСОБА_1 та інших подій, безпосередньо не пов`язаних з оглядом позивача військово-лікарською комісією, не впливають на законність висновку ВЛК. ІНФОРМАЦІЯ_3 чи співробітниками Національної поліції на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_4 не здійснювалось затримання ОСОБА_1 . Внаслідок багатократного збільшення навантаження на районні ТЦК та СП, пов`язаним з виконанням завдань в умовах воєнного стану, ІНФОРМАЦІЯ_3 з об`єктивних причин не зміг подати відзив на позовну заяву в наданий судом строк.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до довідки ВЛК від 06.02.2026 №2026-0206-1120-0147-3 відносно ОСОБА_1 проведено медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 » 06.02.2026. На підставі статті 52в, 83в графи ІІ Розладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

08.02.2026 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено для проходження військової служби в тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки, виданої ВЧ НОМЕР_1 від 17.02.2026 №1843/3261 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 14 лютого 2026 по теперішній час.

Предметом позову у цій справі є оскарження первинних владних рішень і дій: постанови ВЛК від 06.02.2026, дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо примусового доставлення та утримання Позивача, а також наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.02.2026 у частині призову та направлення для проходження служби.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що cпірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232), Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543) та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення 402).

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Згідно з абз.1-7 п.2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до абз.1-3 п. 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з положеннями підпункту 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Як передбачено вимогами п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з п.п. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).

Згідно з п.п. 2.5.11. п.2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

Відповідно до п.п. 2.8.1., 2.8.2. п.2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно з пп.2.8.3., 2.8.4. п.2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення;

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення.

Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Як передбачено п.2.1 та п.2.2 розділу ІІ Положення № 402 організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.

Згідно з матеріалами справи, позивач 06.02.2026 пройшов медичний огляд ВЛК, за результати якого комісією зроблено висновок про придатність позивача до військової служби.

У свою чергу, норми Положення № 402 не передбачають право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК міського ТЦК та СП) у судовому порядку.

Згідно з Положенням № 402, у разі непогодження із постановами штатних (позаштатних) ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Разом з цим, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішень ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, а тому позивачем не дотримано вимоги Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Відповідна позиція викладена у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 р. у справі №560/7864/24 та від 10.02.2025 року у справі № 560/8886/24.

Суд звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями іншої ВЛК, оскільки, як вже зазначалося вище, ВЛК вищого рівня наділені правом перегляду рішень ВЛК нижчого рівня, а Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Поряд з цим, доводи Позивача стосовно того, що висновок здійснено без повного та належного огляду його стану здоров`я, судом не розглядаються.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Крім того, судом встановлено, що позивач не погоджується із діагнозами певних лікарів медичної комісії, неуважністю на його думку на певні скарги щодо його захворювання, визнаний комісією придатним до військової служби у військових частинах тощо.

Згідно з абзацом третім п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Відомостей про те, що позивачем, під час дії воєнного стану у державі, з метою виконання конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та на виконання приписів мобілізаційних законів та Порядку 560, в разі наявності статусу обмежено придатного у мирний час, пройдено медичний огляд з метою визначення його придатності до військової служби, до позовної заяви не надано. В той час як позивач був зобов`язаний виконати такий.

Відомостей про проходження позивачем ВЛК до 06.02.2026 позивачем не надано.

Надаючи оцінку діям Відповідача по направленню позивача на медичний огляд та визнання позивача придатним до військової служби, суд приходить до висновку, що відповідачем в період воєнного стану, враховуючи посилення мобілізаційних заходів з боку держави, на виконання приписів законодавства та постанов КМУ, вчинені правомірні дії щодо направлення позивача для проведення медичного огляду та визнання його придатним до військової служби.

Згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови (свідоцтва), оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Отже, розглядаючи спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд має право перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури його прийняття. Однак він не може надавати власну оцінку підставності ухвалення певного висновку ВЛК оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, тож оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Тому, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби та причинного зв`язку захворювання за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і суд не має права делегувати їх собі.

Тобто у суді оскаржують тільки порушення порядку проведення ВЛК медогляду, а встановлений діагноз у ВЛК вищого рівня (регіональної або Центральної).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 13.06.2018 р. у справі № 806/526/16 та від 12.06.2020 р. у справі № 810/5009/18, в яких суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не має права надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів - членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, у позовній заяві позивачем не наведено, а судом у ході розгляду справи не встановлено порушення відповідачем саме процедури прийняття Довідки ВЛК № 2026- 0206-1120-0147-3 від 06.02.2026 про придатність до служби у військових частинах.

Крім того, обґрунтовуючи позов позивач висловлює незгоду із діями відповідача стосовно його призову на військову службу.

Разом з тим, жодних обгрунтувань наявності права на відстрочку або підстав, які звільняють позивача від призову під час мобілізації позивач не наводить.

Однак суд зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини - є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру стосуються окремих осіб, розраховані на персональне застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини - вже реалізований, а тому визнання його протиправним не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.

Встановлені у справі обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто з урахуванням тимчасової непрацездатності судді з 11.05.2026 по 15.05.2026 включно.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ