Рішення № 136598709, 18.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 травня 2026 року м. Рівне№460/5319/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Максимов Павло Васильович,

відповідача: представник Струк Рената Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області доУправління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги, попередження, -В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області звернулося до суду із позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправною та скасування Вимоги Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.03.2026 року №131707-14/546-2026 «Про усунення виявлених порушень законодавства», а також визнання протиправним та скасування попередження Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.03.2026 року №131707-14/537-2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до затвердженого розпису бюджету на 2023, 2024 та 2025 роки територіальні органи Держпродспоживслужби як розпорядники бюджетних коштів одержали бюджетні асигнування за КПКВК 0412010 за КЕКВ 2100 «Оплата праці» (бюджетні асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження), на підставі яких затвердили кошториси, у тому числі за спеціальним фондом, вказані кошториси опрацьовані та пройшли контроль територіальних органів Казначейства України передбачений статтею 47 БК України. Статтею 48 БК України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Крім того, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). В свою чергу Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. Разом з тим, позивач зауважує, що паспорти бюджетних програм на 2023, 2024 та 2025 роки за КПКВК 0412010 затверджені головним розпорядником бюджетних коштів та погоджені Мінфіном відповідно до частини 8 статті 20 БК України, а також містять напрям використання коштів за спеціальним фондом державного бюджету «Забезпечення виконання функцій і завдань, покладених на Держпродспоживслужбу», який передбачає здійснення видатків на оплату праці працівників територіальних органів Держпродспоживслужби. Тобто усі зобов`язання (у тому числі за КЕКВ 2100 «Оплата праці») реєстрація яких здійснювалась протягом 2023-2025 років пройшли перевірку Казначейства України на відповідність напрямів витрачання бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. З огляду на викладене, планування та спрямування коштів з спеціального фонду на оплату праці, проведено з метою уникнення дефіциту фонду, для забезпечення належного рівня оплати праці та запобігання виникненню заборгованості. Видатки на оплату праці планувались та здійснювались Головним управлінням відповідно до пункту 4 статті 13 БК України з метою забезпечення належної організації та надання послуг, що надаються згідно з їх основною діяльністю у сфері карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Наголошує, що видатки загального фонду на оплату праці на 2023 та 2025 роки доводились на рівні, меншому від розрахункової потреби. Отже спрямування коштів спеціального фонду на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду здійснювалось на підставі абзацу 15, 16 частини 4 статті 13 та частини 9 статті 51 БК України, Порядку надходження, подальшого планування та використання власних надходжень бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2021 року № 521 та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228. Крім того, бюджетне законодавство та законодавство про оплату праці не встановлює обмежень та розподілу структури заробітної плати за фондами або заборони щодо здійснення додаткової заробітної плати чи заохочувальних та компенсаційних виплати в межах спеціального фонду. Що разом з вищезгаданим свідчить про безпідставність висновків та тверджень аудиторів про працівників які «мають утримуватися за рахунок коштів загального фонду». Також було зазначено, що для бюджетних установ форма штатного розпису затверджена наказом Міністерства фінансів України № 57 від 28.01.2002. Відповідно до затвердженої форми Позивачем розроблено штатний розпис, який затверджено Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, по загальному фонду. Для територіальних органів Держпродспоживслужби жодним нормативно-правовим та розпорядчим документом не передбачено складання штатних розписів за спеціальним фондом. Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" до складової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Частина друга статті 4 цього ж Закону визначає джерела коштів на оплату праці: «Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел» без поділу на загальний та спеціальний фонд. Щодо висновків недотримання Головним управлінням вимог абзацу 4 пункту 28 Порядку № 228, вказує, що в зазначеному нормативному документі відсутні вимоги стосовно необхідності формування «переліку посадових осіб, що беруть участь у наданні платних послуг, ступінь їх залучення». Крім того, формування даного переліку є неможливим, оскільки при тимчасовій відсутності будь-кого з працівників пункту фітосанітарного контролю в районі (відпустка, тимчасова непрацездатність, залучення до іншої роботи, звільнення) надання послуг проводиться іншим працівником, що облікувати неможливо. Також неможливо розмежувати час, який витрачається працівником кожного дня на виконання контрольних заходів на об`єктах регулювання, інспекцій, моніторингів на безкоштовній основі, та часу, який витрачається для надання платної послуги, оскільки це залежить від багатьох зовнішніх факторів (зокрема, кількості звернень суб`єктів господарювання в районі). Твердження відповідача про те, що премії, надбавки за інтенсивність та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковими виплатами не підтверджуються нормативно-правовими актами. На підтвердження правомірності виплат надбавки за інтенсивність, було зауважено, що у п. 2 «Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям», затвердженому Постановою КМУ від 18.01.2017 № 15, зазначено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати (надбавка за інтенсивність праці). Наголошено, що КМУ не визначив, з якого саме фонду (загального чи спеціального) робити ці виплати. Постановою не визначено, що ця надбавка не належить до обов`язкових виплат, як вказано в акті ревізії. Посилання в акті ревізії на порушення статті 50 Закону України «Про Державну службу» не відповідає дійсності, так як відповідно п.6 частини другої ст.50 визначено, що премія є складовою заробітної плати державного службовця. А планування фонду преміювання у розмірі 20 % загального фонду посадових окладів та економії фонду оплати праці передбачено частиною 7 ст. 50, тобто визначає їх так звану «обов`язковість», всупереч твердженням ревізора. Посилання в акті ревізії на порушення статті 54 Закону України «Про державну службу» не відповідає дійсності, оскільки ч.2 ст.54 лише зазначає, що «Державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань». Жодного твердження в Законі, що ця допомога не належить (чи належить), до «обов`язкових, гарантійних та компенсаційних виплат» не міститься. Статі 50, 54 Закону України «Про державну службу» 10 грудня 2015 р. № 889 VIII не визначають поняття виплат обов`язкового чи не обов`язкового характеру, а визначають лише складові заробітної плати. Спрямування коштів із спеціального фонду на виплату додаткової заробітної плати не суперечить вимогам законодавства, а навпаки передбачене абз. 15, 16 ч.4 ст.13 БК України, Порядком надходження, подальшого планування та використання власних надходжень бюджетних установ, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2021 року № 521 та Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, яким передбачено, що кошти спеціального фонду можуть бути направлені на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20.04.2026 о 10:00 год. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження - для подання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог з долученням всіх письмових доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а також доказів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

09.04.2026 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області подало до суду відзив на позов, відповідно до якого вказує, що органу державного фінансового контролю надано право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення його у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Також, вказує, що відповідачем в оскаржуваній вимозі вказано на необхідність усунення виявлених під час проведення ревізії недоліків та порушень у роботі позивача, які вказують на матеріальну шкоду, її розмір, що призвело до безпідставних витрат та недоотримання бюджетних коштів, то, враховуючи вищенаведене та правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах, наявність підстав для відшкодування коштів (збитків) і правильність їх обчислення підлягає судовій оцінці у справі за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Отже, враховуючи те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає позов, то адміністративний позов про визнання протиправною і скасування вимоги №131707-14/546-2026 від 13.03.2026 є необґрунтованим та не може бути задоволений на підставі вищевказаних відповідних правових позиції Верховного Суду з даного питання. Крім того, зазначає, що штатні розписи Головного управління не передбачають посад, утримання яких має здійснюватися за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету. Натомість, ревізією встановлено, що у Головного управління відсутні будь які розпорядчі документи, які б визначали перелік посадових осіб (державних та недержавних службовців), що беруть участь у наданні платних послуг, ступінь їх залучення та систему проведення їм нарахувань і виплати складових оплати праці за рахунок коштів спеціального фонду, чим не дотримано вимог абзацу четвертого пункту 28 Порядку № 228. З огляду на зазначене, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області не мало правових підстав планувати кошти на оплату праці працівників за спеціальним фондом (оскільки в об`єкта контролю відсутні документи, що встановлюють залучення працівників до надання платних послуг). Вказує, що направлення коштів з спеціального фонду в загальний фонд на виплату заробітної плати, сплати податків бюджету із заробітної плати та внесків до державних цільових фондів можливе тільки для уникнення дефіциту фонду оплати праці та виникнення заборгованості. Разом з тим, під час проведення ревізії окремих питань фінансово господарської діяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області за період з 01.01.2023 по 30.06.2025 такі обставини не були підставою для використання коштів для виплати заробітної плати працівникам, а дослідження окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача ґрунтувалось виключно на визначенні правомірної потреби коштів згідно штатних розписів Головного управління за відповідні періоди. Також, зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 51 Бюджетного кодексу України якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів 16 передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв, при відсутності заборгованості з оплати праці, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні (обов`язкові) для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду бюджету. Аналогічні вимоги встановлено пунктом 23 Порядку № 228, а саме видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Отже, згідно з частиною дев`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядник має право скеровувати кошти спеціального фонду для покриття бюджетних зобов`язань, взятих установою в межах бюджетних асигнувань за загальним фондом, у разі коли такі асигнування було зменшено, або не було відкрито. Враховуючи наведене просить в задоволенні позову відмовити повнстю.

16.04.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується із відзивом на позов та просить залишити його без задоволення за безпідставністю.

23.04.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив у якому не погоджується із відповіддю на відзив та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на "11" травня 2026 р. о 10:00 год.

Представник позивача у ході судового засідання, з підстав наведених у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною і скасувати Вимоги Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.03.2026 року №131707-14/546-2026 «Про усунення виявлених порушень законодавства», а також визнати протиправним та скасувати попередження Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.03.2026 року №131707-14/537-2026.

Представник відповідача у судовому засіданні, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Відповідно до п. 5.5.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2026 року та на підставі направлення від 15.01.2026 № 23, виданого начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області Муравським О.Д., Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області за період з 01.01.2023 по 30.06.2025.

За результатами ревізії складено акт №13-17-07-06/12 від 06.02.2026 який підписаний із запереченнями.

18.02.2026 позивачем було подано заперечення від 18.02.2026 № 12-17/01-11/754-26, яке вручене відповідачу того ж дня.

Згідно Висновку від 10.03.2026 № 131707-14/506-2026 на заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 06.02.2026 № 13-17-07-06/12 заперечення позивача на акт ревізії залишено без задоволення, а висновки акту без змін.

20.03.2026 Головним управлінням отримано вимогу від 13.03.2026 № 131707-14/546-2026 про усунення порушень виявлених ревізією (вхідний № Вх-17/01-09/1470-26) та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.03.2026 № 131707-14/537-2026 (№Вх.-17/01-09/1471-26), а саме згідно яких відповідач вимагав відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України вжити заходів для відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 933538,91 грн. з винних осіб, завданих Головному управлінню Держпродспоживслужби в Рівненській області внаслідок неправомірних рішень, дій його посадових осіб щодо фактичного використання коштів спеціального фонду бюджету на здійснення необов`язкових стимулюючих виплат працівникам Головному управлінню Держпродспоживслужби в Рівненській області, які утримуються за рахунок коштів загального фонду бюджету, або обрати інший спосіб усунення порушення встановлений законодавством, а також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України попереджав про неналежне виконання бюджетного законодавства та зобов`язував в строк до 30 календарних днів усунути вищезазначені порушення бюджетного законодавства, про що інформувати Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.

Такі вимоги застосовані на підставі висновків зроблених у ході ревізії, зокрема:

В порушення вимог пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (зі змінами) та наказу Держпродспоживслужби від 10.06.2022 № 216, у 2023 році Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області безпідставно (без наявності деталізованих розрахунків) включено до кошторису асигнування за спеціальним фондом бюджету на здійснення обов`язкових та компенсаційних виплат незабезпечених асигнуваннями загального фонду бюджету на суму 1 600 000,00 грн. та необов`язкові виплати (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) на суму 700 000,00 грн., які в порушення вимог частини четвертої статті 13 та частини дев`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України, від 08.07.2010 № 2456-УІ (зі змінами) фактично використано впродовж 2023 року на здійснення необов`язкових/стимулюючих виплат на загальну суму 933538,91 грн. (з нарахуваннями) працівникам Головного управління, які утримуються за рахунок загального фонду бюджету та при достатньому рівні забезпеченості потреби в коштах на оплату праці за загальним фондом бюджету чим завдано збитків спеціальному фонду державного бюджету на зазначену суму.

Позивач не погоджуючись із такими висновками відповідача, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.1993 (далі Закон №2939-XII).

Частиною першою статті 2 Закону №2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної аудиторської служби України» №868 від 28.10.2015, яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

За пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 7 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пунктів 7, 10 та 13 статті 10 Закону №2939-XII, згідно із якими органу державного фінансового контролю надано право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Частиною другою статті 15 Закону №2939-XII обумовлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм слідує, що органу державного фінансового контролю надано право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.

Разом з тим, Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об`єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - надходження, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об`єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 - надходження, що отримують державні і комунальні заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; надходження, що отримують державні і комунальні заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти;

підгрупа 4 - 30 відсотків дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які належать державним науковим установам (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державним університетам, академіям, інститутам.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Частиною 9 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду бюджету.

Основні вимоги до складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ визначає Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі Порядок №228).

За правилами абзацу першого пункту 3 Порядку №228, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (…).

Наведене кореспондується з положеннями пункту 5 вказаного Порядку, за якими установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду (…). Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду (…).

Пунктом 10 Порядку №228 визначено, що головні розпорядники забезпечують організацію та координацію роботи відповідальних виконавців, розпорядників нижчого рівня із складання проектів кошторисів (…).

Головні розпорядники, керуючись відповідними методичними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання розпису відповідного бюджету, доводять відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня вказівки щодо складання проектів кошторисів, планів асигнувань (…), термінів їх подання і показники, які необхідні для визначення обсягів видатків бюджету та надання кредитів з бюджету (пункт 11 Порядку №228).

Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету (…) затверджуються керівником установи вищого рівня, за винятком випадків, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження) (пункт 32 Порядку №228).

Таким чином, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області як бюджетна установа та розпорядник коштів нижчого рівня здійснює свою фінансово-господарську діяльність виключно в межах кошторису на відповідний рік, затвердженого Держпродспоживслужбою України як головним розпорядником коштів. При цьому, в силу приписів Порядку №288, складання позивачем проекту кошторису на відповідний рік проводиться з обов`язковим урахуванням вказівок, термінів і показників, доведених Держпродспоживслужби України.

Листом від 05.07.2022 р. № 21.4-7/8008 Держпродспоживслужба повідомила керівників територіальних органів та державних установ, що входять до сфери її управління про те, що з метою формування потреби у бюджетних призначеннях на 2023 рік необхідно забезпечити формування Бюджетної пропозиції установи (проекту кошторису) за встановленими формами.

У свою чергу позивач, який є учасником бюджетного процесу, а саме розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, для уникнення дефіциту фонду оплати праці та заборгованості із заробітної плати, з метою ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів надало листом від 12.07.2022 року №06-17/01-11/1542-22 Держпродспоживслужбі, як розпоряднику коштів вищого рівня відповідні бюджетні пропозиції (проекти кошторисів), показники яких в подальшому знайшли своє відображення в зведених формах.

У рядку Оплата праці працівників бюджетних установ, всього (КЕКВ 2110) зведеної форми 4 Бюджетної пропозиції Держпродспоживслужби відображені прогнозні видатки за спеціальним фондом у 2023 році обсягом 1600,0 тис. грн., з них: форм. допомога на оздоровлення -400,0 тис. грн; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань-1200,00 тис.грн; Подані показники Бюджетних пропозицій враховані та включені до зведених

При складанні бюджетної пропозиції на 2023 рік Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області запланована потреба фонду оплати праці по загальному фонду в сумі 43 177,0 тис. грн. Відповідно до листа Держпродспоживслужби від 05.07.2022 № 21.4-7/8008 про складання бюджетної пропозиції на 2023-2024 роки передбачено, що граничний обсяг видатків на оплату праці повинен бути на рівні кошторису 2022 року, а саме в сумі 35 324,4 тис.грн, що менше від потреби на суму 7 852,6 тис. грн. Згідно кошторису на 2023 рік було затверджено асигнувань на оплату праці в сумі 30 489,4 тис. грн, що також менше від граничних обсягів. Тому, для часткової компенсації потреби у виплаті заробітної плати було заплановано кошти на оплату праці по спеціальному фонду в сумі 1 600,0 тис. грн, а з врахуванням змін до кошторису 2 300,0 тис. грн. Отже, бюджетні призначення за КПКВК 0412010 на оплату праці за спеціальним фондом на 2023 рік визначені законом про Державний бюджет України та затверджені розписом, у обсязі 1600,00 тис. грн.

Відповідно до пункту 20 Порядку №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

За правилами пункту 47 Порядку №228, зміни до кошторису (…) вносяться, зокрема, у разі:

- виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету;

- прийняття рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету);

- виникнення потреби у збільшенні видатків або наданні кредитів за рахунок коштів спеціального фонду бюджету за умови перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті.

Враховуючи означені вище обставини, на підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 14.07.2023 №100-вс Головному управлінню Держпродспоживслужби в Рівненській області збільшено обсяг видатків по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» по спеціальному фонду бюджету на суму 700000,00 грн., в тому числі на доплату до мінімальної заробітної плати у сумі 546000,00 грн. та компенсацію відпустки при звільнені та вихідної допомоги у сумі 154000,00 грн.

У контексті наведеного суд зауважує, що згідно констатуючої частини акта ревізії, ревізією дотримання позивачем порядку затвердження кошторисів, а також внесення змін до них органом ДФК порушень не встановлено.

Таким чином, станом на 29.12.2023 обсяг затверджених головним розпорядником видатків для Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області по КЕКВ 2111 склав 33928300,00 грн по загальному фонду Державного бюджету та 1600000,00 грн по спеціальному фонду, що, відповідно, зумовило збільшення економії фонду оплати праці Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області у порівнянні з січнем 2023 року (місяць затвердження кошторису) та забезпечило можливість здійснення стимулюючих виплат працівникам апарату суду.

За приписами пункту 22 Порядку №228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Абзацом другим пункту 43 вказаного Порядку передбачено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами (…).

А згідно з абзацами першим, другим пункту 46 цього ж Порядку, розпорядники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом надання кредитів із загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України (далі БК України) (…).

Розпорядники беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до такого фонду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 БК України), якщо інше не передбачено законодавством.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII, державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (…).

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 7 Закону №889-VIII, державний службовець має право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 50 Закону №889-VIII установлено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 частини третьої цієї статті, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ (…).

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом №1402-VIII.

За правилом частини сьомої статті 52 Закону №889-VIII, фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

В частині другій статті 54 Закону № 889-VIII передбачено, що державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, положеннями абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначалось, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, приміткою до цього пункту установлено, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються, зокрема, по 31 грудня 2023 року згідно із Законом №2710-IX від 03.11.2022.

Положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII реалізовано Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття 18.01.2017 постанови №15, якою затверджено, зокрема, Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі Положення №15).

Пунктом 1 Положення №15 (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначено, що це Положення визначає механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Відповідно до пункту 2 цього Положення, керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

Згідно з пунктом 3 Положення №15, до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.

Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.

Керівникам інших державних органів (керівникам державної служби), їх заступникам можуть встановлюватися надбавки керівником державної служби в державному органі за погодженням із суб`єктом призначення (пункт 8 Положення №15).

Так, відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2023 року виплата премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за інтенсивність в праці за рахунок коштів спеціального фонду здійснювалися не всім працівникам Головного управління:

- переважна частина, а саме 493,00 тис.грн (64%) працівникам управління фітосанітарної безпеки Головного управління (які є основними надавачами платних послуг);

- 219,8 тис. грн працівникам Головного управління, на яких покладено здійснення функцій з обслуговування, а саме працівникам управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності, працівникам відділу роботи з персоналом, працівникам управління організаційно-господарського забезпечення, які приймають участь в складанні розпорядчих, фінансових, організаційних документів, пов`язаних з наданням платних послуг та формуванню звітності по них;

- іншим працівникам - 56,4 тис. грн.

Держпродспоживслужбою розглянуто та погоджено кошторис видатків по загальному і спеціальному фонду, зокрема по КЕКВ 2111 та КЕКВ 2120. Дані видатки були детально розписані у розрахунках до кошторису, який пройшов перевірку та був погоджений Держпродспоживслужбою і прийнятий до виконання органами Казначейства.

Таким чином, на переконання суду, спрямовуючи протягом 2023 року затверджені Держпродспоживслужбою України бюджетні видатки по КЕКВ 2111 Кошторису позивача на 2023 рік на виплату, в тому числі, стимулюючих виплат працівникам, зокрема, державним службовцям, Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня брав бюджетні зобов`язання та здійснював відповідні платежі в межах встановлених кошторисом бюджетних асигнувань та з дотриманням вимог статті 48 БК України, тобто в межах чинного тоді бюджетного законодавства.

Водночас, за змістом констатуючої частини акта ревізії та в оскаржуваній вимозі посадові особи Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області розцінили нарахування і виплату державним службовцям Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області згаданої вище матеріальної допомоги (включаючи сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 164331,80 грн) як завищення обсягу бюджетних асигнувань на загальну суму 933538,91 грн, які профінансовано в повному обсязі».

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки наявними у матеріалах справи письмовими доказами достеменно підтверджується, що видатки, спрямовані Головним управління Держпродспоживслужби в Рівненській області у 2023 році на нарахування й виплату державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у загальному розмірі 933538,91 грн були:

- виділені головним розпорядником коштів протягом 2023 року з урахуванням об`єктивної потреби позивача в коштах, виходячи з основних виробничих показників роботи управління, обсягу виконуваної роботи та штатної чисельності;

- включені до Кошторису Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області на 2023 рік, який затверджений Держпродспоживслужбою України як головним розпорядником коштів у встановленому законом порядку (з урахуванням внесених до нього змін);

- обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету;

- бюджетні зобов`язання та платежі за цими видатками здійснені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області в межах бюджетних асигнувань, встановлених Кошторисом Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області на 2023 рік;

- бюджетні зобов`язання та платежі за цими видатками профінансовані у повному обсязі.

Наведене підтверджує дотримання позивачем вимог бюджетного законодавства та законодавства у сфері державної служби при здійсненні у 2023 році оплати праці державних службовців та, відповідно, дає суду усі підстави для висновку про необґрунтованість викладеного в оскаржуваних вимозі та попередженні порушення.

З огляду на приписи пункту 46 Порядку №550 та ст. 117 Бюджетного кодексу України, письмова вимога та попередження органу Держаудитслужби породжують правові наслідки (зокрема, обов`язки) для свого адресата (об`єкта контролю), а відтак наділені рисами акта індивідуально-правової дії (з урахуванням її змістового складника, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), який повинен відповідати критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України. А тому, такі індивідуально-правові акти можуть бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства в разі звернення об`єкта контролю з відповідним позовом.

Водночас, законність попередження та письмової вимоги органу ДФК безумовно передбачає їх обґрунтованість, тобто наявність підстав для їх оформлення і надсилання адресату (правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 14.12.2020 у справі №200/7584/19-а).

Однак, за встановлених судом обставин та релевантних їм законодавчих положень, порушення (факти), викладені органом ДФК у спірних вимозі та попередженні, не знайшли свого як фактичного (документального) підтвердження, так і нормативно-правового обґрунтування, та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних Вимоги та попередження.

Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого, на переконання позивача, у даній справі відповідачем зроблено не було.

В оскаржуваній вимозі органом ДФК установлено для Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області зобов`язання «вжити заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях».

Зазначивши в оскаржуваній вимозі про необхідність «вжиття заходів щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях», відповідач не конкретизував, яких саме працівників та до якого видлу відповідалності має притягнути позивач, та не визначив спосіб усунення виявленого під час ревізії порушення, що свідчить про нечіткість та невизначеність цього акта індивідуально-правової дії.

Вимога контролюючого органу не стосується усунення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області порушень норм законодавства, а направлена на відновлення позивачем порядку складання і виконання кошторису на 2023 рік, тобто за бюджетний період, який фактично закінчився на час проведення ревізії.

Суд зазначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), якого слід вжити об`єкту контролю для усунення відповідних порушень, оскільки спонукання останнього самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, у свою чергу, може призвести до нового можливого порушення ним чинного законодавства.

Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акта індивідуально-правової дії. Крім того, суд зауважує, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства свідчить як про встановлення відповідного порушення, так і про необхідність визначення імперативного способу його усунення.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №826/6254/17.

Суд резюмує, що оскаржувана у справі Вимога та Попередження, як акти індивідуально-правової дії не відповідають критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, є безпідставними, неконкретизованими та необґрунтованими, що свідчить про наявність усіх підстав для її скасування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області слід задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачена сума судового збору в розмірі 14003,08 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасування Вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.03.2026 року №131707-14/546-2026 «Про усунення виявлених порушень законодавства».

Визнати протиправним та скасувати попередження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про неналежне виконання бюджетного законодавства від 12.03.2026 року №131707-14/537-2026.

Стягнути з Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 14003,08 грн. (чотирнадцять тисяч три гривні вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області (вул. Малорівненська, 91,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33025, ЄДРПОУ/РНОКПП 40309748)

Відповідач - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (вул. Міцкевича, 14,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 40913624)

Повний текст рішення складений 18 травня 2026 року

Суддя Д.П. Зозуля