Рішення № 136598345, 18.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3966/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради (надалі також відповідач), у якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради "Щодо відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" №01-15-01.1-06/4380 від 26.02.2025; зобов`язати Департамент соціального захисту Полтавської міської ради встановити статус та видати посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем при прийнятті рішення "Щодо відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" №01-15-01.1-06/4380 від 26.02.2025 не враховано рішення суду, яким підтверджено фактичні шлюбні відносини ОСОБА_1 з загиблим військовослужбовцем, що є поважною причиною відсутності свідоцтва про шлюб в пакеті документів для встановлення статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України". Вказує, що мала законне очікування на отримання посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України", однак, відповідач відмовив у встановлення позивачу статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України", у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

01 квітня 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжну інструкцію №0.0.4283664471.1 від 01.04.2025 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3966/25. Клопотання позивача про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство у справах ветеранів України. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 квітня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради на позовну заяву /а.с. 77-84/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що встановлення рішенням суду у справі № 554/1403/2024 факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак, не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

24 квітня 2025 року до суду через систему "Електронний суд" надійшли пояснення третьої особи /а.с. 89-92/, у яких зазначено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2024 встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з серпня 2021 року по 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Тобто особа, яка проживала однією сім`єю із загиблим (померлим) ветераном війни, зокрема, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ним, не може бути визнана дружиною (чоловіком), а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі, таких самих прав у частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності державну реєстрацію шлюбу. З урахуванням викладеного третя особа зазначає про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 , вона не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а визнання судом факту її проживання однією сім`єю з ветераном за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання її одним із подружжя відповідно до Сімейного кодексу України та Закону № 3551-ХІІ.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, підтверджений посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16 грудня 2020 року, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с.17/.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 12 березня 2022 року /а.с.16/.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2024 року у справі №554/1403/24, що набрало законної сили 31 травня 2024 року, встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з серпня 2021 року по 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 9-13, 58-60/.

Військовою частиною НОМЕР_4 видано ОСОБА_1 довідку від 21 жовтня 2024 року №4727 про безпосередню участь особи (загиблого (померлого) старшого солдата ОСОБА_2 ) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України про те, що він дійсно брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи у м. Суми /а.с. 15, 62/.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 3973 від 30 жовтня 2024 року травма старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - "Травма грудної частини аорти. Гостра крововтрата. Ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної та іншої звичайної зброї", яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується cвідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 12 березня 2022 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Лікарським свідоцтвом про смерть № 124, виданим 25 лютого 2022 року Сумським обласним бюро СМЕ; Актом спеціального розслідування, проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 28.02.2022 № 120/нагп - ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ /а.с. 14, 61/.

ОСОБА_1 звернулася до начальника управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтави із заявою від 10 жовтня 2024 року (вх. №11-7118 від 10 жовтня 2024 року) про видачу посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" /а.с. 48/.

До вказаної заяви позивачем було додано копії: рішення Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/1403//24 від 30 квітня 2024 року /а.с. 52-54/; витяг з протоколу №3973 засідання штатної ВЛК від 30 жовтня 2024 року /а.с. 61/; довідки про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російсько Федерації проти України № 4727 від 21 жовтня 2024 року /а.с. 62/; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 12 березня 2022 року /а.с. 63/; паспорта /а.с. 49/, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 51/, ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 /а.с. 50/, посвідчення учасника бойових дій, а також згоду ОСОБА_1 на обробку персональних даних /а.с. 67/.

Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної ради у м. Полтави №01-15-01.1-06/4380 від 26 лютого 2025 року позивачу відмовлено у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України з посиланням на те, що на момент смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не перебувала з ним у шлюбі, а визнання судом факту проживання однією сім`єю за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання її одним із подружжя відповідно до Кодексу та Закону /а. с. 21, 74/.

Не погодившись з відмовою Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України", оформленою листом №01-15-01.1-06/4380 від 26.02.2024, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

За приписами статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 18 Закону № 2011-XII визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XІІ від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XІІ ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно із статтею 2 Закон № 3551-XІІ законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Відповідно статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

В силу приписів пунктів 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

- сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до частини 4 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

За приписами частини 5 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Пунктами 1, 2 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 (далі по тексту - Порядок № 379, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення). Посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до пунктів 4, 10 Порядку № 379 посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Батьку, матері, дружині, чоловіку, повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, посвідчення видається безстроково за формою згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366.

Наказом Міністерства оборони України № 937 від 31.12.2014 затверджено Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України (далі по тексту - Інструкція № 937).

Згідно з пунктом 4.16 Інструкції № 937 членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 цього Положення № 302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

З аналізу наведених вище норм права слідує, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку, та на отримання посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" належать, зокрема, один з подружжя (дружина, чоловік), який не одружився вдруге.

Ужиті поняття "чоловік" та "дружина" позначають одного з подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За статтею 21 Сімейного кодексу України чоловік та жінка набувають статусу подружжя тільки на підставі шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю "подружжя", позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.

Разом з тим, згідно приписів законодавства України чітко визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, водночас, жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до переліку членів сім`ї не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус "подружжя" чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17.

У постанові від 19 березня 2021 року у справі № 1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", так як позивачка, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

У постанові від 06 липня 2022 року у справі № 809/1346/17 Верховний Суд виклав висновок про те, що встановлення рішенням суду у цивільній справі факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус "подружжя" чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №240/12904/23).

Таким чином, встановлення рішенням факту спільного проживання ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради у встановленні позивачу статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" ґрунтується на вимогах законодавства України, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради "Щодо відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" №01-15-01.1-06/4380 від 26.02.2025 та зобов`язання Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради встановити статус та видати посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" ОСОБА_1 , - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В АЛ И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 44116933), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство у справах ветеранів України (вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 42657144), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич