Рішення № 136596870, 18.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. справа № 300/995/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє Костракевич Іванна Василівна до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та відмови, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-1), Міністерства оборони України (Відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій з підстав неправомірної відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" на заяву позивача, відмовлено у виплаті належної ОСОБА_3 , який на даний час перебуває у статусі зниклий безвісти, як особі, що відповідає вимогам останньої та подала відповідну заяву, одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. Відмова мотивована тим, що права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. син позивача немає, оскільки військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що не входить до кола суб`єктів визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Представник позивач вважає таку відмову протиправною.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, судова справа № 300/995/26 передана головуючому судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

04.03.2026 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 за № 161, у зв`язку із відрахуванням зі штату суду судді Боршовського Т.І. відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 № 55-ОС, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/995/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026, судову справу № 300/995/26 передано головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, встановивши після відкриття провадження, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до приписів частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України 13.03.2026 постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши представнику позивача п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом визначення змісту позовних вимог щодо одного з відповідачів - Міністерства оборони України та/або складу учасників справи (відповідачів).

На виконання вимог ухвали суду, 18.03.2026 від Костракевич І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява від 18.03.2026 про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої представником позивача визначено такий зміст позовних вимог до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову (фактичну відмову переадресовану військовій частині НОМЕР_2 ) Міністерства оборони України у забезпеченні реалізації права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 153, наданої у формі відповіді військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2026 за № 222/8ц/3в/10; зобов`язання безпосередньо розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05.01.2026 та надати письмову відповідь з урахуванням окремого доручення № 5601/уд від 26.09.2025 та роз`яснення до нього за № 220/13/28126 від 08.12.2025; зобов`язання вжити заходів щодо реалізації права позивача на отримання зазначеної виплати, котра є предметом позову з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 продовжено розгляд адміністративної справи № 300/7567/25.

25.03.2026 на адресу суду від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що не входить до кола суб`єктів визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

31.03.2026 представником позивача подано відповідь на відзив Відповідача-1, в якому позовні вимоги підтримала та просить задовольнити.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд, ухвалою від 02.04.2026, відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 31.03.2026 у справі № 300/995/26.

03.04.2026 Відповідачем-1 подано до суду заперечення, в якому просить відмовити задоволенні позову.

20.04.2026 від Відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що підстави для виплати сину позивача одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відсутні.

23.04.2026 представником позивача подано відповідь на відзив Відповідача-2.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від 01.05.2026.

На виконання ухвали суду, Відповідачем-1 15.05.2026 подано до суду наявні у нього письмові докази.

15.05.2026 Відповідачем-2 подано до суду заперечення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно від 25.02.2025 (а.с.45).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.11.2024 (а.с.11).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 за №222/28/7/843, старший солдат ОСОБА_3 у період з 02.04.2023 по 28.01.2025 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.10).

При забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України, старший солдат ОСОБА_3 з 28.01.2025 вважається безвісно відсутнім, що підтверджується сповіщенням від 21.02.2025, довідкою від 10.04.2025 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 за №76 (а.с.53, 56, 58, 59).

01.09.2025 позивач звернулася до Відповідача-1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй, належну ОСОБА_3 одноразову винагороду в розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Листом від 10.10.2025 Відповідач-1 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн., оскільки військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що не входить до кола суб`єктів визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 (а.с.8,9).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася із скаргою до Міністерства оборони України, яка розглянута військовою частиною НОМЕР_4 (а.с.106).

Вважаючи відмову Відповідача-1 та неналежний розгляд скарги позивача Відповідачем-2 протиправними, представник позивача звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває до цього часу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 за № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153", якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: " 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби".

Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153" внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант";

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні";

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Окремо, слід зазначити, що виплата винагороди постановою №153 передбачена для військовослужбовців утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно із статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №912-IX до розвідувальних органів віднесено розвідувальний орган Міністерства оборони України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №912-IX розвідувальний орган Міністерства оборони України здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки.

Тобто, Головне управління розвідки Міністерства оборони України є військовим формуванням, яке здійснює розвідувальну діяльність у складі Міністерства оборони України,

Головне управління розвідки Міністерства оборони України, як розвідувальний орган Міністерства оборони України, є складовою військової організації, що здійснює забезпечення оборони держави.

На підставі Конституції України, Закону №912-IX, Закону № 1932-XII, а також підзаконних нормативних актів, суд дійшов висновку, що Головне управління розвідки Міністерства оборони України є військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України, що здійснює розвідувальну діяльність у складі Міністерства оборони України.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що військовослужбовці утворених відповідно до законів України військових формувань, які відповідають критеріям, визначеним у постанові № 153 щодо віку, укладення відповідного контракту та безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій) вподовж певного строку, мають право на однакові соціальні гарантії, незалежно від відомчої приналежності (зокрема, чи то Збройних Сил України, чи то до Нацгварідії, чи Головного управління розвідки Міністерства оборони України, тощо).

Тому, постанова № 153 щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби шляхом виплати одноразової грошової винагороди поширюється на військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України, за дотримання умов, викладених у цій постанові, зокрема щодо віку, укладення відповідного контракту та безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій) вподовж певного строку.

Суд зазначає, що виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, лише особам, які проходять військову службу в Збройних Силах України, буде дискримінаційною відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом військових формуваннях підпорядкованих в ГУР МО.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

При цьому, суд зазначає, що запроваджений Кабінетом Міністрів України експериментальний проект має на меті саме підвищення мотивації до проходження служби осіб, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, до яких відноситься і позивач.

Отже, доводи відповідачів щодо відсутності підстав для виплати додаткової винагороди є необґрунтованими, а відмова у виплаті такої винагороди є протиправною.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами старший солдат ОСОБА_3 у період з 02.04.2023 по 28.01.2025 проходив військову службу за контрактом на посаді осіб рядового і сержантського складу інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Також встановлено, що ОСОБА_3 є учасникам бойових дій, брав участь у бойових діях, та при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України з 28.01.2025 вважається безвісно відсутнім, не притягався до відповідальності.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що ОСОБА_3 відповідає визначеним Постановою № 153 умовам для отримання одноразової грошової винагороди.

У зв`язку з чим, відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153 є протиправною.

Відповідно до пункту 5 рішення Міністра оборони України від 26.09.2025 за №5601/уд, сім`ям зниклих безвісти військовослужбовців виплата належної, але неотриманої частини винагороди проводиться відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884

Підсумовуючи усе вищевикладене, порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом зобов`язання Відповідача-1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 за №884.

Водночас, під час розгляду даної справи, судом не встановлено порушень прав позивача з боку Міністерства оборони України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ), Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , належної ОСОБА_3 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 за №884.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.