Рішення № 136596675, 18.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Справа № 280/1692/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту щодо в інтересах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 .

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачем подано рапорт про нарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищеним мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Рапорт подано у встановленому порядку, однак у передбачений законом строк відповіді по суті поданого рапорту не надано, рішення за результатами його розгляду не прийнято та не доведено до відома позивача. Станом на день подання цього позову відповідач фактично допустив протиправну бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту та не наданні обґрунтованої відповіді у визначений законом строк. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі - третя особа). Витребувано у Міністерства оборони України належним чином засвідчені відомості (з підтверджуючими документами) щодо дати передачі та дати отримання відповідачем поданого позивачем рапорту від 22.01.2026 командиру Військової частини НОМЕР_1 , які зобов`язано надати у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії ухвали.

23 березня 2026 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому Військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії не підлягають до задоволення з підстав, зазначених нижче. До Військової частини НОМЕР_1 на час подання відзиву на позовну заяву не надходив рапорт ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_1 безпосередньо не підпорядковується Міністерству оборони України, до повноважень останнього не віднесено пересилання рапортів військовослужбовців до командирів військових частин. Позивач не надав належних доказів того, що взагалі звертався у встановленому законом порядку до командира Військової частини НОМЕР_1 з питань, про які зазначено в позові. Вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту щодо в інтересах ОСОБА_1 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 є безпідставними. ОСОБА_1 звільнено з військової служби 11.01.2025 та з цієї ж дати виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 14 від 11.01.2025 (витяг з наказу додається до відзиву). Тобто позивач не проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153. У задоволенні позовної заяви відповідач просить суд відмовити в повному обсязі.

24 березня 2026 року третьою особою надані до суду пояснення щодо позову. Позивач стверджує, що відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) допустив протиправну бездіяльність, оскільки не надав обґрунтованої відповіді на його рапорт, датований 22.01.2026, однак, позивач рапорт направив на адресу Міністерства оборони України. Військова частина НОМЕР_1 є окремим суб`єктом владних повноважень, окремою юридичною особою публічного права, яка має власне відокремлене місцезнаходження та власне діловодство. Станом на дату набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року), позивач вже не був військовослужбовцем та не проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Третя особа просить суд врахувати ці пояснення під час розгляду справи.

02 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Військова частина НОМЕР_1 є підрозділом Сухопутних військ Збройних сил України й відповідно підпорядковується Міністерству оборони України. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

07 квітня 2026 року представником третьої особи надане клопотання про долучення доказів: копію відповіді Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України (на № 90 від 18.02.2026), копію реєстраційно-контрольної картки вхідного документа № 90 від 18.02.2026.

З 22.04.2026 по 10.05.2026 суддя ОСОБА_2 перебував у відрядженні та з 11.05.2026 по 17.05.2026 у щорічній основній відпустці.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивачем командиру Військової частини НОМЕР_1 поданий рапорт про нарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищеним мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», надісланий на адресу Міністерства оборони України.

Рапорт від 22.01.2026 зареєстрований в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за вхідним № 90 від 18.02.2026 та листом № 220/63/109 від 20.02.2026 повідомлено, що Міністерство оборони України не уповноважено розглядати рапорт, у зв`язку з чим, повернуті надіслані документи та запропоновано звернутись з рапортом за належністю.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті рапорту поданого про звільнення з військової служби та не прийняття відповідного рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі - Порядок № 531).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.

Судом встановлено, що позивачем командиру Військової частини НОМЕР_1 поданий рапорт про нарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищеним мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», надісланий на адресу Міністерства оборони України.

Отримання вказаного рапорту відповідачем заперечується, третьою особою не підтверджено передання рапорту на розгляд відповідача.

Так, рапорт від 22.01.2026 зареєстрований в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за вхідним № 90 від 18.02.2026 та листом № 220/63/109 від 20.02.2026 повідомлено, що Міністерство оборони України не уповноважено розглядати рапорт, у зв`язку з чим, повернуті надіслані документи та запропоновано звернутись з рапортом за належністю.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, порушення своїх прав вбачав у протиправній бездіяльності відповідача, яка має місце у зв`язку із не розглядом його рапорту й, відповідно спосіб захисту, обраний позивачем, покликаний усунути таку бездіяльність шляхом прийняття рішення по суті рапорту.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - це невиконання, неналежне виконання або ухилення від вчинення дій чи прийняття рішень, які суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.

Наведене вище у сукупності безумовно вказує на факт неотримання відповідачем рапорту позивача, що, як наслідок, свідчить про об`єктивну неможливість його розгляду відповідачем по суті та надання відповіді позивачу за такої обставини.

Отже, право позивача на розгляд поданого рапорту за обставинами цієї справи відповідачем не порушене.

Суд зазначає, що звертаючись до суду існував спір між сторонами щодо розгляду рапорту про звільнення, при цьому, відповідачем не відмовлено позивачу у нарахуванні одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищеним мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», такі відносини не були спірними.

При цьому, позивачем дії Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України щодо повернення рапорту без розгляду не оскаржуються позивачем та не є предметом спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України (просп. Повітряних сил, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022).

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Суддя Б.В. Богатинський