Рішення № 136596645, 18.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Справа № 280/887/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2026/000023, винесену Запорізькою митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2026/000005/2 від 23.01.2026, винесене Запорізькою митницею.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 6656,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Надані позивачем митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, вимога митниці про надання додаткових документів є протиправною. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

26 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Запорізька митниця вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Під час здійснення митного контролю за МД № 26UA112080000346U0 від 19.01.2026 наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні наступні розбіжності. В наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT № 290925/2002579 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка, згідно з п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305, є невід`ємною його частиною. Відповідно до п.15 Розділу ІІ Постанови Нацбанку від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. В наданому до митного оформлення інвойсі від 15.09.2025 №TEH20250915 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка визначає вартість товару та згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305 є невід`ємною його частиною. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» 2008р., Конвенції ООН «Про морське перевезення» 1978, транспортним документом морського перевезення, який є підтвердженням укладеного договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING). Згідно вказаних міжнародних Конвенцій та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/ оплати за товар. Декларант не надав лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING), що був основним супровідним документом морського перевезення та який зазначений у п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2025 № ТЕН2025035. За МД надано домашній коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358, який не є супровідним документом, а є документом, що підтверджує завершення процедур у місці доставки. В наданій копії митній декларації країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 зазначено номер коносамента QGD2282526. В наданому до митного оформлення домашньому коносаменті від 17.10.2025 № UTRUST25100358, зазначено найменування судна «DALILA», згідно інформації з відкритих джерел (searates.com; період переміщення з 17.10.2025-10.01.2026) контейнер: BEAU6088953 переміщувався судном «DALILA», але в поданій МД зазначено іншу назву судна «MEDKON SIA». З вантажем відбувались операції з перевантаження та зберігання за межами митної території України, та вартість цих операцій не включена до складу митної вартості товару, так як на вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця також належать витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна та перевантаженням. До митного оформлення надано страховий сертифікат № 40-1509 00557/00025 від 17.10.2025 до Генерального договору страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025, що свідчить про страхування вантажу експедитором ТОВ «Ламан Шинінг» зі страховиком «IC «USG» PJSC (ПАТ «СК «УСГ»), що підтверджує наявність додаткових витрат. Генеральний договір страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025 до митного оформлення не надано. Копія МД країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 складено китайською мовою (відмінною від офіційної мови митних союзів, або іншої іноземної мови міжнародного спілкування), але її переклад до митного оформлення не надано. Прийняте митницею рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним. Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Зазначені розбіжності у наданих до митного оформлення документах цілком обґрунтовані та є законною підставою для витребування додаткових документів відповідно до ст. 53 МК України, а доводи позивача є помилковими та безпідставними, спростовуються фактичними обставинами справи. Позивачем не наведено нормативно-правового обґрунтування підстав скасування картки відмови, не наведено порушень митниці при складані картки відмови, в зв`язку з чим такі вимоги позивача не підлягають задоволенню. Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

26 лютого 2026 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, з метою забезпечення належного захисту інтересів митниці та належного супроводження судової справи та в зв`язку з важливістю справи для митниці, повного та всебічного встановлення обставин справи, наданням можливості митниці надати пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року у задоволенні клопотання Запорізької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, - відмовлено.

З 22.04.2026 по 10.05.2026 суддя Богатинський Б.В. перебував у відрядженні та з 11.05.2026 по 17.05.2026 у щорічній основній відпустці.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

05.03.2025 між позивачем (покупець) та QINGDAO HUIZHI RUNDE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець) укладено договір продажі № TEH202500305.

ТОВ «Маркет будівельного обладнання» 19.01.2026 до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України електронну митну декларацію № 26UA112080000346U0, (згідно відомостей гр. А ЕМД) на товар, опис якого зазначено в гр. 31 ЕМД: «1. Обладнання для підіймання з електричним керуванням: - Обладнання для підіймання: підвісна платформа ZLP630 горячеоцинкована, електрична, для вистоних робіт, в комплекте: даховий пристрий - 1компл., платформа - 1 компл., підйомник - 2 компл., запобіжний замок - 2 компл., електрична панель керування - 1 компл., електричний кабель - 1шт., сталевий трос - 4шт. Торговельна марка: HUIZHI RUNDE Виробник: QINGDAO HUIZHI RUNDE INTERNATIONAL TRADE CO., LTD Країна виробництва: CN, Китай.»

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД надіслано скановані копії наступних документів, що зазначені в гр. 44 даної ЕМД: пакувальний лист від 15.09.2025 б/н; комерційний інвойс від 15.09.2025 № TEH20250915; коносамент (Bill of lading) від 17.10.2025 № UTRUST25100358; автотранспортна накладна (CMR) від 14.01.2026 № 8953; сертифікат про походження товару від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; рішення щодо зобов`язуючої інформації (попереднє рішення) з питань класифікації товарів від 19.01.2026 №BTI-26UA11200000001; SWIFT Reference Number 160925/1998073 від 16.09.2025 та 290925/2002579 від 29.09.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711126; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 672; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2810; страховий поліс від 17.10.2025 № 40-1509-00557/00025; специфікація від 15.09.2025 № 3; договір продажі від 05.03.2025 №TEH20250305; заявка від 05.10.2025 № 2; договір про митно-брокерське обслуговування від 15.07.2025 № МБ076/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 № 1504; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; технічний опис від 02.12.2025 №0212; технічний паспорт від 28.07.2025 б/н; лист від виробника від 03.12.2025 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 19.01.2026 № 26UA112080000346U0. 19.01.2026 додатково надіслано доручення від 15.01.2025 № 15/01/2025.

Митна вартість зазначених товарів позивачем визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 МК України - за основним методом, який встановлений ст. 58 МК України.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення, у якому запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

Позивачем 22.01.2026 засобами електронного зв`язку надіслано до митниці повідомлення, де зазначено, що документи на вантаж

23.01.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару №UA112080/2026/000005/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2026/000023.

Позивачем задекларовано зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД від 23.01.2026 № 26UA112080000464U9. Загальна різниця митних платежів склала 135848,24 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.

Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України)

Згідно зі ч. 1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.6, ч. 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, з таких підстав:

1. В наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT № 290925/2002579 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка, згідно з п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305, є невід`ємною його частиною. Відповідно до п.15 Розділу ІІ Постанови Нацбанку від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (із змінами та доповненнями) платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

2. В наданому до митного оформлення інвойсі від 15.09.2025 № TEH20250915 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка визначає вартість товару та згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305 є невід`ємною його частиною.

3. Відповідно до Конвенції ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» 2008, Конвенції ООН «Про морське перевезення» 1978, транспортним документом морського перевезення, який є підтвердженням укладеного договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING). Згідно вказаних міжнародних Конвенцій та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/ оплати за товар. Декларант не надав лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING), що був основним супровідним документом морського перевезення та який зазначений у п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2025 № ТЕН2025035. За МД надано домашній коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358, який не є супровідним документом, а є документом, що підтверджує завершення процедур у місці доставки. В той же час, в наданій копії митній декларації країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 зазначено номер коносамента QGD2282526.

4. В наданому до митного оформлення домашньому коносаменті від 17.10.2025 № UTRUST25100358, зазначено найменування судна «DALILA», згідно інформації з відкритих джерел (searates.com; період переміщення з 17.10.2025-10.01.2026) контейнер: BEAU6088953 переміщувався судном «DALILA», але в поданій МД зазначено іншу назву судна «MEDKON SIA». Тобто з вантажем відбувались операції з перевантаження та зберігання за межами митної території України, та вартість цих операцій не включена до складу митної вартості товару, так як на вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця також належать витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судна та перевантаженням. Зазначене викликає сумнів у повноті відомостей про митну вартість товарів, а саме складових митної вартості.

5. До митного оформлення надано страховий сертифікат № 40-1509 00557/00025 від 17.10.2025 до Генерального договору страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025, що свідчить про страхування вантажу експедитором ТОВ «Ламан Шинінг» зі страховиком «IC «USG» PJSC (ПАТ «СК «УСГ»), що підтверджує наявність додаткових витрат. Генеральний договір страхування вантажів № 40 1509-00557 від 06.01.2025 до митного оформлення не надано.

6. Копія митної декларації країни відправлення від 13.10.2025 № 431020250000248835 складено китайською мовою (відмінною від офіційної мови митних союзів, або іншої іноземної мови міжнародного спілкування), але її переклад до митного оформлення не надано.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 (далі - наказ № 599), визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Для підтвердження митної вартості товару підприємством надано митниці: пакувальний лист від 15.09.2025 б/н; комерційний інвойс від 15.09.2025 № TEH20250915; коносамент (Bill of lading) від 17.10.2025 № UTRUST25100358; автотранспортна накладна (CMR) від 14.01.2026 № 8953; сертифікат про походження товару від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; рішення щодо зобов`язуючої інформації (попереднє рішення) з питань класифікації товарів від 19.01.2026 №BTI-26UA11200000001; SWIFT Reference Number 160925/1998073 від 16.09.2025 та 290925/2002579 від 29.09.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.01.2026 № LS-4711126; платіжна інструкція від 14.01.2026 № 672; довідка про транспортні витрати від 14.01.2026 № 2810; страховий поліс від 17.10.2025 № 40-1509-00557/00025; специфікація від 15.09.2025 № 3; договір продажі від 05.03.2025 №TEH20250305; заявка від 05.10.2025 № 2; договір про митно-брокерське обслуговування від 15.07.2025 № МБ076/01; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 № 1504; сертифікат про непреференційне походження товару (сертифікат про походження товару) від 17.10.2025 № 25С520120397/00084; технічний опис від 02.12.2025 №0212; технічний паспорт від 28.07.2025 б/н; лист від виробника від 03.12.2025 б/н; копія митної декларації країни відправлення від 19.01.2026 № 26UA112080000346U0. 19.01.2026 додатково надіслано доручення від 15.01.2025 № 15/01/2025.

Щодо зауважень митниці стосовно транспортних витрат, суд враховує таке.

Так, організація перевезення товару здійснена ТОВ «Ламан Шипінг» на підставі договору №1504 про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025, за умовами якого експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантажені та порожні рейси ладу (РС) та інші послуги/роботи, надані залізницею, перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

14.01.2026 ТОВ «Ламан Шипінг» виставлено позивачу рахунок-фактуру № LS-4711126 на суму 124703,51 грн за надання наступних послуг:

- транспортно-експедиторське обслуговування на території України 17979,17 грн;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 94930,00 грн;

- страховий внесок за страхування вантажів 6041,00 грн;

- експедиторська винагорода 1797,92 грн.

Крім того, вартість у заявці №2 на транспортування та експедирування контейнерів від 05.10.2025 наданих транспортно-експедиторських послуг відповідає сумам, зазначеним у рахунку № LS-4711126 від 14.01.2026, та у наданій довідці про транспортні витрати №2810 від 14.01.2026.

Додатково, суд звертає увагу, що у рахунку-фактурі № LS-4711126 ТОВ «Ламан Шипінг» зазначено, що у вартість міжнародної доставки товару включено страховий внесок за страхування вантажів, що не підтверджує доводи митниці про наявність додаткових витрат на страхування вантажу експедитором.

Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.

Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Суд враховує, що договором №1504 про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.04.2025 надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта, залучення експедитором до перевезення вантажу третіх осіб - безпосередніх виконавців не впливає на розмір транспортної складової митної вартості.

В свою чергу, довідка про транспортні витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару. Додаткові витрати експедитором не нараховувалась.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів не є додатковими чи непідтвердженими, а були включені декларантом до митної вартості у складі загальної ставки фрахту.

Стосовно зауважень митниці, що в наданих до митного оформлення платіжних документах SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT №290925/2002579 відсутнє посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, яка, згідно з п.2.2. зовнішньоекономічного договору від 05.03.2025 № TEH20250305, є невід`ємною його частиною, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (далі - Постанова № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг (далі - користувач), які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку (далі - надавач платіжних послуг), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції.

Відповідно до п. 14 розділу ІІ Постанови № 216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Пунктом 15 розділу ІІ Постанови № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Судом встановлено, що платіжний документ SWIFT від 16.09.2025 №160925/1998073 та від 29.09.2025 SWIFT № 290925/2002579 містить посилання на договір № TEH20250305 від 05.03.2025 та реквізити, передбачені Постановою № 216, які надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами.

Суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено посилання на специфікації у SWIFT повідомленні.

Повідомлення, сформовані за результатами здійснення переказів в іноземній валюті, в тому числі за допомогою системи SWIFT, за умови наявності у них всіх реквізитів, що дозволяють ідентифікувати здійснення такої операції, можуть вважатись належним документом, що підтверджує факт оплати за товар.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, вказано також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Щодо доводів митниці про відсутність у інвойсі від 15.09.2025 № TEH20250915 посилання на специфікацію від 15.09.2025 № 3, суд враховує, що відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 МК України декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено, - банківські платіжні документи.

При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов`язкові реквізити.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс (комерційний рахунок), який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару та не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними.

Стосовно зауваження відповідача про не надання лінійного коносамента (MASTER BILL OF LADING), що був основним супровідним документом морського перевезення та який зазначений у п.4.3 зовнішньоекономічного контракту від 05.03.2025 № ТЕН2025035, так як, надано домашній коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358, який не є супровідним документом, а є документом, який підтверджує завершення процедур у місці доставки, суд зауважує наступне.

В митній декларації країни відправлення в графі зазначено номер коносамента QGD2282526, проте до митного оформлення документ з таким номером не надавався.

З цього приводу суд зазначає, що лінійний коносамент, який видається судноплавною лінією в якості розписки про прийняття вантажу, після прибуття цього вантажу в порт. При цьому, на практиці, вантаж не обов`язково має бути відразу завантажений на судно. Завантаження може відбуватися на протязі тривалого часу, і домашній коносамент, який оформлюється безпосередньо перевізником/експедитором в порту відправлення, як правило, складається по факту завантаження контейнеру на судно.

І саме у цьому коносаменті, який надано митниці, зазначені і продавець, і покупець, як відправник та отримувач, а також вказаний перевізник. Крім того, саме коносамент від 17.10.2025 № UTRUST25100358 є основним транспортним документом, що підтверджує морське перевезення під час оформлення імпорту.

Суд звертає увагу, що ні митна декларація країни відправлення, ні лінійний коносамент не є обов`язковими документами для визначення митної вартості. Ці документи ніяким чином не впливають на її розмір та не містять жодної інформації щодо вартості перевезення. Тому посилання митниці на ці документи для визначення митної вартості є безпідставним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 щодо неподання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Суд зазначає, що зазначені відповідачем зауваження жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, а тому не можуть бути підставою як для витребування додаткових документів так і для коригування митної вартості товарів. Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товарів. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.

Суд вважає необґрунтованим використання наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних митних вартостей за іншими ЕМД, оскільки сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2026/000023, винесену Запорізькою митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2026/000005/2 від 23.01.2026, винесене Запорізькою митницею.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ БУДІВЕЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (вул. Джонса Ґарета, буд. 12-В, кв. 18, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 45697148),

Відповідач - Запорізька митниця (вул. Синенка Сергія, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 44005647).

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Суддя Б.В. Богатинський