Ухвала суду № 136596405, 18.05.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

18 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/9557/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суд у справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області від 21 жовтня 2025 року № 02.1-24/49 у наданні публічної інформації ОСОБА_1 запитувану у запиті від 15 жовтня 2025 року; 2) зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області у разі відсутності запитуваної ОСОБА_1 у запиті від 15 жовтня 2025 року публічної інформації - створити таку публічну інформацію; 3) зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 15 жовтня 2025 року щодо доступу до публічної інформації та надати запитувану публічну інформацію.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області від 21 жовтня 2025 року №02.1-24/49 у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 15 жовтня 2025 року в частині пунктів 3, 4, 5. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області у разі відсутності запитуваної ОСОБА_1 у запиті від 15 жовтня 2025 року публічної інформації - створити таку публічну інформацію. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 15 жовтня 2025 року щодо доступу до публічної інформації в частині пунктів 3, 4, 5 та надати запитувану публічну інформацію. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 30 березня 2026 року.

11 травня 2026 року позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення, аргументовану тим, що в матеріалах справи відсутня інформація про звернення до виконання судового рішення судом першої інстанції.

Дослідивши подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ця адміністративна справа не відноситься до категорії справ, в яких за нормами абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, встановлення судового контролю є обов`язковим.

Таким чином, згідно з нормами процесуального законодавства встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних побоювань можливості невиконання суб`єктом владних повноважень прийнятого судом рішення в майбутньому.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі №805/516/18-а.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.

В свою чергу у якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В обґрунтування необхідності встановлення судового контролю позивач посилається на відсутність в матеріалах справи інформації про звернення до виконання судового рішення судом першої інстанції. Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує нормами Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Проте жодних доказів невиконання відповідачем рішення суду у добровільному порядку чи звернення до органів виконавчої служби в порядку Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_1 не надав.

Суд вважає, що наведені заявником у поданій до суду заяві аргументи не свідчать про ухиляння відповідача від виконання рішення суду або його невиконання в добровільному порядку, а тому підстави для застосування передбачених ст. 382, 383 КАС України заходів судового контролю в даному випадку відсутні.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне нагадати ОСОБА_1 про існуючий механізм виконавчого провадження, що покликаний забезпечити примусове виконання рішень, в тому числі судових рішень, що набрали законної сили, органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Частиною 1 ст. 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому подання виконавчого документа для примусового виконання до органів виконавчої служби повинен здійснювати безпосередньо стягувач, а не суд.

Суд зазначає, що Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція) визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи. Проте така не регулює процесуальний порядок здійснення адміністративного судочинства та не підлягає застосуванню судом під час розгляду процесуальних питань.

Суд при вчиненні процесуальної дії в адміністративному судочинстві повинен керуватися виключно нормами КАС України. Так, процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень регулюються розділом ІV КАС України. В свою чергу норми такого процесуального акта не встановлюють обов`язок суду самостійно звертатися до органів виконавчої служби для забезпечення виконання судового рішення.

Тому у разі, якщо позивач вважає, що Виноградівська міська рада не забезпечує належного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №260/9557/25, він вправі звернутися в порядку Закону України "Про виконавче провадження" до органів державної виконавчої служби.

За відсутності доказів звернення ОСОБА_1 до органів виконавчої служби з питань примусового виконання рішення в цій справі суд не може оцінити протиправність рішень, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця. Більше того, норми ст. 287 КАС України, які в даному випадку просить застосувати позивач, передбачають порядок оскарження дій виконавця шляхом звернення до суду з позовом в загальному позовному провадженні.

Керуючись статтями 248, 256, 382, 383 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін