Рішення № 136594651, 18.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/43374/25

Провадження №2/522/1697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит від 19.12.2024 № 8962493 у розмірі 25 800,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Ковтун Ю.І.

Разом із позовом до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» наступну інформацію:

- інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платіжну картку № НОМЕР_2 ;

- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період: з 19.12.2024 по 22.12.2024 з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період: з 19.12.2024 по 22.12.2024.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що встановлено, що розгляд справи буде здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у змішаній формі (паперовій та електронній). Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

13 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла відповідь на відзив.

17 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 21.04.2026 № 864/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

22 квітня 2026 року ухвалою судді Косіциної В.В. справу прийнято до свого провадження. Задоволено клопотання про витребування доказів.

Копію ухвали від 22 квітня 2026 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 24 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

28 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 22 квітня 2026 року.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

19 грудня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8962493, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося передати ОСОБА_1 грошову суму в кредит у розмірі 7 000,00 гривень на строк 345 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,0010 % річних.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У п. 2.1. договору про споживчий кредит від 19.12.2024 № 8962493 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .

На підтвердження факту виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов`язань за договором про споживчий кредит від 19.12.2024 № 8962493 в частині надання грошових коштів позивачем було надано платіжне дорученням від 19.12.2024 № 144798951, відповідно до змісту якого 19.12.2024 ТОВ «МІЛОАН» здійснило переказ грошових коштів на користь ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 у сумі 7 000,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що до позовної заяви в якості доказу додано платіжне доручення від 19.12.2024 № 144798951 про перерахування йому коштів в сумі 7 000,00 гривень. Разом з тим, вказане платіжне доручення просто оформлено в програмі для оформлення платіжних доручень без наявності жодної ознаки проведення цього платежу з боку банку, не містить обов`язкові реквізити, як номер рахунку, на який здійснюється перерахування коштів (вказано лише номер картки частково з закодованими літерою Х цифрами), також відсутній Код банку отримувача. Тому вказане платіжне доручення є недостовірним та неналежним доказом та недостатнім на підтвердження факту виконання Позивачем своїх обов`язків щодо перерахування коштів, оскільки не містить повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу, на який було перераховано суму кредиту. Таким чином, позивачем не доведено факт перерахування коштів позичальнику.

Проте, згідно відповіді з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що надійшла до суду 28 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 22 квітня 2026 року, банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 . До вказаної відповіді долучена виписка по рахунку ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що на вказаний картковий рахунок 19 грудня 2024 року було зараховано грошову суму у розмірі 7 000,00 гривень.

За таких обставин, факт перерахування грошових коштів за кредитним договором підтверджується у повному обсязі.

28 липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «МІЛОАН» було укладено договір факторингу № 28072025, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 19.12.2024 № 8962493, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників № 2 до договору факторингу від 28.07.2025 № 28072025.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу від 24.12.2025 № 28072025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

28 липня 2025 року року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «МІЛОАН» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 за договором факторингу від 28.07.2025 № 28072025.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 28.07.2025 № 2 вказано, що передано реєстр боржників від 28.07.2025 № 2 кількістю 3667 боржників. Згідно доданого реєстру боржників від 28.07.2025 № 2, вбачається, що передано тільки одного боржника, а не 3667, як вказано в акті, що свідчить про недостовірність цього доказу.

З приводу цього суд зазначає, що для встановлення дійсності відступлення права вимоги до відповідача, відомості про інших боржників в реєстрі права вимоги не є необхідними, оскільки, предметом спору є стягнення заборгованості з відповідача, а тому, суд під час ухвалення рішення перевіряє перехід права вимоги лише щодо заборгованості відповідача.

Більше того, суд погоджується із доводами позивача про те, що надання реєстру права вимоги без приховування відомостей про інших боржників може призвести до розголошення без відповідних на те правових підстав персональних даних інших осіб.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 19.12.2024 № 8962493 становить 25 800,00 гривень та складається з:

- заборгованості по тілу кредиту 7 000,00 гривень;

- заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 9 800,00 гривень;

- заборгованості по неустойці 9 000,00 гривень.

Однак, суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит № 8962493 передбачена комісія за обслуговування кредиту: 21 560,00 гривень, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

У преамбулі кредитного договору визначено, що комісія за обслуговування кредитом є винагородою за обслуговування кредиту протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінету позичальника, забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний переказ для погашення заборгованості, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів та надання інформації з питань обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У Постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про те, що за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі і обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.

У разі, якщо договір та додаткові угоди до нього не містять переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредитних коштів, вимога про стягнення комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені висновки також наведені у постанові КЦС ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

У постанові Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 498/1859/24, зроблено висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 209,48 гривень не підлягають задоволенню, оскільки, в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позивачу та за які ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» встановлена комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору про встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 15,00 % від суми виданого кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011). Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу. Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. За таких обставин, п. 1.5.1. кредитного договору в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними (постанова Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 497/1006/24).

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що первісним кредитором здійснювалося цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінету позичальника.

В цілому, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що споживач звертався до первісного кредитора задля надання такої інформації.

Не надано доказів на підтвердження того, що споживач через особистий кабінет здійснював миттєвий безкоштовний переказ для погашення заборгованості.

Не доведено, що позичальнику направлялися текстові повідомлення з будь-яких питань, що стосуються обслуговування кредиту.

Оскільки, позивачем не доведено, що кредитором надавалися основні та додаткові послуги, пов`язані із обслуговуванням кредиту, суд вважає, що нарахування позивачем комісії є безпідставною та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Щодо неустойки, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки в розмірі 9 000,00 гривень, яка не підлягає стягненню враховуючи вимоги пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України.

Дійсно, у п. 4.1. договору про споживчий кредит № 8962493 встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Суд погоджується з відповідачем, оскільки кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, нарахована сума у розмірі 9 000,00 гривень не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

За таких обставин, розрахунок заборгованості повинен складатися з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7 000,00 гривень.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості за договором про споживчий кредит № 8962493 у розмірі 7 000,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 04.11.2025 № 143974, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 028,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 25 800,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 7 000,00 гривень.

Питома вага 0,2713 (7 000,00 / 25 800,00)

Розмір судового збору 821,50 гривень (3 028,00 * 0,2713).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору, пропорційної задоволеним позовним вимогам у розмірі 821,50 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за договором про споживчий кредит № 8962493 у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, ЄДРПОУ 35625014, суму сплаченого судового збору, пропорційну розміру задоволених позовних вимог у розмірі 821(вісімсот двадцять одна) гривня 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 18 травня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.