Рішення № 136594623, 18.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20355/25-Е

Провадження № 2/522/2986/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди, у якій позивач просив:

- стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 96 645,89 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду у розмірі 30 000,00 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 5 000,00 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,10 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Павлик І.А.

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Судове засідання призначено на 16 жовтня 2025 року.

23 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, адресованих до Департаменту у повному обсязі.

25 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, адресованих до Комітету у повному обсязі.

26 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, м. Одеса, 65114) належним чином засвідчену копію договору, за яким відбулось відчуження ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), який став підставою для державної перереєстрації транспортного засобу на нового власника.

26 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, адресованих до Департаменту у повному обсязі.

26 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, адресованих до Департаменту у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 10 жовтня 2025 року з`явився представник позивача, представник Виконавчого комітету Одеської міської ради та представник Департаменту екології та рекреаційних зон ОМР. Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання про витребування доказів. Судове засідання відкладено на 25 листопада 2025 року.

21 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі.

30 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Вейко Алли Володимирівни надійшло клопотання про залучення співвідповідача, у якому заявник просив суд залучити в якості співвідповідача Одеську міську раду.

17 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТСЦ МВС №5141 надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 16 травня 2025 року.

У судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року з`явився представник позивача, представник Виконавчого комітету Одеської міської ради та представник Департаменту екології та рекреаційних зон ОМР. Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання про залучення співвідповідача. Судове засідання відкладено на 22 січня 2026 року.

01 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Судове засідання, призначене на 22 січня 2026 року не відбулося у зв`язку із відсутністю в приміщенні суду електропостачання.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. від 14.04.2026 року №524/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року справу прийнято до провадження. У зв`язку зі зміною складу суду судовий розгляд справи розпочато з початку. Судове засідання по справі призначено на 06 травня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 06 травня 2026 року з`явився представник Виконавчого комітету Одеської міської ради та Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 18 травня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо стягнення майнової шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що 15 серпня 2024 року за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2, на який впала велика гілка, завдавши йому пошкодження.

На підтвердження зазначеного, позивачем було подано:

- копію талону-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію №11504, відповідно до якого, 15 серпня 2024 року о 14 годині 09 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15 серпня 2024 року за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2 впало дерево на т/з Hyundai, д/н НОМЕР_2 , чим пошкодило стойку, дах, дзеркала;

- копію листа ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 19.08.2024 №60.5/11504, відповідно до якого заява за фактом пошкодження т/з Hyundai, д/н НОМЕР_2 у вигляді множинних подряпин та пошкодження кузова була зареєстрована НОМЕР_5 від 15.08.2024 та розглянута. В ході перевірки ознак кримінального правопорушення не виявлено. Проведеною перевіркою було встановлено, що пошкодження виникло внаслідок падіння дерева.

На момент події, транспортний засіб Hyundai, д/н НОМЕР_2 належав на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.09.2024 №5141/2024-4890701, за яким право власності на вказаний транспортний засіб було відчужено на користь третьої особи та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що долучене до позовної заяви.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет ОМР зазначає про те, що Виконавчий комітет ОМР не може бути відповідачем у справі, тоді як виконання обов`язку щодо управління багатоквартирним будинком та прилеглою територією покладено саме на КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» як на особу, з якою укладено договір про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч. ч. 1, 2ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою. Тобто дерево є елементом благоустрою.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п. 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: - на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; - на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; - на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є - уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

У відповідності до зазначених норм, саме до відання Одеської міської ради належить організація благоустрою м. Одеси, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан відповідних зелених насаджень.

Відповідний правовий висновок висловлено Верховним судом у постанові від 17 травня 2022 року по справі № 522/2890/20.

Як вже було зазначено, Виконавчий комітет ОМР посилається на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в управлінні КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ», а тому, саме КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» має в тому числі, здійснювати обслуговування прибудинкової території.

Проте, із зазначеними висновками не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно відповіді з Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон від 03.09.2024 №12/0114/55, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ».

Зі змісту відповіді Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 04.09.2024 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на утриманні КП "ЖКС Фонтанський". У відповіді вказано, що зазначена адреса не входить до переліку об`єктів, які утримуються КП «МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ».

У листі Департаменту земельних ресурсів ОМР від 03.09.2024 №01-17/78-3пі, рішення про передачу у власність або користування (оренду) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не приймалося.

Згідно листа ПРА ОМР від 23 грудня 2024 року №01-11/2644/2-вих, в райадміністрації відсутня інформація про створення ОСББ за адресою: АДРЕСА_1 . Райадміністрація не погоджувала межі та схему прибирання території за адресою: АДРЕСА_1 та не укладала договори із будь-якими юридичними чи фізичними особами про надання послуг із утримання/управління будинком та територією за вищевказаною адресою.

Відповідно до листа КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ», останнє не виконує функцій щодо утримання та догляду зелених насаджень на об`єктах благоустрою. Рішень чи розпорядчих актів щодо утримання зелених насаджень та закріплення зон відповідальності за КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» - не приймалося.

Дійсно, 22 липня 2019 року між КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_2 була укладено договір про управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , за яким управитель зобов`язався надавати співвласникам послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послуги з управління, згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Проте, згідно умов договору, у КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИ» відсутні обов`язки щодо утримання зелених насаджень, а також здійснення спилювання аварійних дерев, що розташовані на прибудинковій території.

У постанові Одеського апеляційного суду від 17.04.2025 року у справі № 522/9585/23-Е вказано, що організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу Одеської міської ради, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м. Одеса, вул. Івана та АДРЕСА_3 . Виконавчий комітет Одеської міської ради у межах цієї справи не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: АДРЕСА_3 , або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями. При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Доказів будь-якого права користування земельною ділянкою комунальної форми власності у ТОВ «Керуюча компанія «Сервіс плюс», матеріали справи також не містять. У зв`язку з чим, колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Керуюча компанія «Сервіс плюс» уклавши договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.07.2020 року №53 взяло на себе обов`язок здійснювати благоустрій в тому числі прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 . Суд, а тому міг звернутися до уповноваженого на те органу із заявою про видалення зелених насаджень, проте, не вчинив зазначені дії, у зв`язку з чим несе відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди.

Виконавчий комітет ОМР та ОМР не надали доказів, які б свідчили про те, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

Також, не надано доказів на підтвердження того, що КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» наділено правом користування земельною ділянкою комунальної власності за адерсою: АДРЕСА_1 .

Тому, підстави вважати, що КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» несе відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди та відповідно є належним відповідачем у справі відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 522/2891/20 вказано наступне:

- суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину;

- суд першої інстанції встановив, що зелені насадження, розташовані за адресою АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі та не утримуються КП «Міськзелентрест», відповідний договір щодо догляду за зеленими насадженнями за вищезазначеною адресою балансоутримувачем, власником або користувачем КП «Міськзелентрест» також не укладався;

- суд першої інстанції зробив висновок, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, дані, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебуває на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації відсутні, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування;

Верховний Суд вказав, що оскільки відповідач не довів відсутність протиправності та вини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог в оскарженій частині (стягнення грошового відшкодування з Одеської міської ради). Натомість апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна.

В даному конкретному випадку, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують той факт, що внаслідок падіння дерева, належному позивачеві на праві власності автомобілю було завдано шкоду.

Як вже було встановлено, дерево за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2 на баланс КП «МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ» - не передавалася.

Докази, на підтвердження того, що дерево за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2 перебуває на балансі будь-якої іншої фізичної або юридичної особи Виконавчим комітетом Одеської міської ради надані не були.

При цьому, повноваження КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» щодо догляду за зеленими насадженням у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком відсутні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2, або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2 передавалася будь-якій фізичній або юридичній особі у власність чи користування.

Тому, суд вважає, що саме Виконавчий комітет Одеської міської ради повинен відповідати за шкоду, завдану внаслідок падіння дерева за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2, та відповідно є належним відповідачем у справі.

Відповідно до листа Гідрометеоролгічного центру Чорного та Азовського морів від 27.08.2024 року, 15 серпня 2024 у місті Одесі були наступні погодні умови:

- видимість 50 км.;

- температура повітря 25-27 градуси Цельсія;

- вітер: південний схід з переходом на південний захід, 3-5 м/с, пориви 7 м/с;

- опади відсутні.

Зазначене свідчить про те, що падіння дерева відбулося через незалежні від погодних умов причини.

У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет Одеської міської ради посилається на те, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту під виглядом саме збитків.

У висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 08.10.2024 №0409Д/24 було встановлено наступне:

- вартість відновлювального ремонту КТЗ Hyundai, д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок події (падіння дерева/гілки) від 15 серпня 2024 року становить 96 645,89 гривень;

- ринкова вартість КТЗ Hyundai, д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок події (падіння дерева/гілки) від 15 серпня 2024 року у непошкодженому стані становить 194 698,00 гривень;

- розмір матеріальних збитків, завданих власнику КТЗ Hyundai, д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок події (падіння дерева/гілки) від 15 серпня 2024 року становить 81 860,77 гривень.

У висновку визначено, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.

Фактично підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного право порушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

У постанові КЦС ВС від 17 квітня 2019 року у справі № 715/1345/17, ВС зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення:

а) наявність шкоди,

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди,

в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача,

г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність заподіяної шкоди та її розмір.

Системний аналіз статті 22 ЦК України і частини другої статті 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Звіт (висновок експерта) про оцінку майна є належним і допустимим доказом на підтвердження завданих збитків у вигляді витрат, які власник пошкодженого автомобіля мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 757/33065/18-ц.

Відповідачем не доведено той факт, що позивачем було проведено відновлювальний ремонт т/з, за наслідками чого вартість такого ремонту становить менше, ніж то визначено в висновку експерта.

Відповідачем також не спростовано визначену у висновку експерта вартість відновлювального ремонту.

Заяви або клопотання про проведення транспортно-товарознавчої експертизи під час розгляду справи надано не було.

Таким чином, доводи відповідача про те, що вартість відновлювального ремонту підтверджується лише реальними доказами понесення витрат після проведення відновлювального ремонту, не приймаються судом до уваги.

У відзиві на позовну заяву Виконавчий комітет Одеської міської ради зазначає про те, що на момент подання позову позивач здійснив відчуження транспортного засобу, а тому вже отримав грошові кошти за договором купівлі-продажу. Відповідач вказує, що подання позову спрямовано на отримання неправомірної, фактично подвійної грошової компенсації.

Як вже було встановлено судом, на момент події, транспортний засіб Hyundai, д/н НОМЕР_2 належав на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що долучене до позовної заяви та копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.09.2024 №5141/2024-4890701, за яким право власності на вказаний транспортний засіб було відчужено на користь третьої особи.

Тобто, відчуження транспортного засобу відбулося після завдання шкоди майну, що належить позивачеві, а тому, саме він як особа, якій належав об`єкт рухомого майна має право ініціювати питання про стягнення шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу.

Посилання на те, що позовна заява має на меті отримання подвійної грошової компенсації не заслуговують на увагу, з огляду на те, що грошова сума, що була отримана позивачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу є платою за придбання товару, та аж ніяк не є грошовою компенсацією за завдану шкоду, яка повинна бути сплачена винною особою.

Суд також зауважує, що згідно висновку експерта, ринкова вартість КТЗ в непошкодженому стані становила 194 698,00 гривень, вартість відновлювального ремонту 96 645,89 гривень.

При цьому, згідно копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.09.2024 №5141/2024-4890701, ціна продажу склала 100 000,00 гривень.

Тобто, ринкова вартість об`єкта рухомого майна в результаті падіння дерева зменшилася на 94 698,00 гривень.

Тому, стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради матеріальної шкоди не призведе до отримання подвійної грошової компенсації.

Тому, беручи до уваги те, що дерево за адресою: м. Одеса, пров. Катаєва, 2, розташоване не земельній ділянці комунальної власності та не передавалося на баланс КП «МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ», а балансоутримувача такого дерева не визначалося, враховуючи той факт, що розмір завданої шкоди підтверджується належними та допустимими доказами та не був спростований відповідачем, а особою, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги є Виконавчий комітет Одеської міської ради, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок падіння дерева у розмірі 96 645,86 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У позовній заяві просить стягнути моральну шкоду у розмірі 30 000,00 гривень. Вказане мотивовано тим, що після події, яка мала місце 15 серпня 2024 року у позивача виник страх паркувати автомобілі та проходити чи знаходитися біля дерев у місті Одесі у зв`язку з тим, що не проводяться відповідні обстеження та видалення таких дерев, не здійснюється визначення балансоутримувачів дерев.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Тому, враховуючи характер правопорушення, відсутність фізичних та глибоких душевних страждань, беручи до уваги часткове погіршення стану життя позивача та необхідності нести додаткові витрати, пов`язані з ремонтом транспортного засобу суд вважає, що 3 000,00 гривень є тією сумою, яка у повній відшкодує завдану шкоду, буде розумною, виваженою та справедливою.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2 422,40 гривень.

Згідно копії платіжної інструкції від 27.11.2024 №9361-8536-9697-5316, позивачем сплачено 2 422,40 гривень в якості судового збору.

Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.

Ціна позову у справі становить 131 645,89 гривень, а тому, позивач повинен був би сплатити в якості судового збору грошову суму у розмірі 1 316,45 гривень (131 645,89*1%).

Тобто, судовий збір, що становить різницю між сплаченою грошовою сумою та тією, що підлягав сплаті є надміру сплаченим, а тому, може бути повернутий в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір» за заявою позивача. В іншій частині судовий збір підлягає розподілу на загальних підставах, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 131 645,89 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 104 645,89 гривень.

Питома вага 0,794 (104 645,89/131 645,89)

Сума судового збору, пропорційна заявленим позовним вимога 1 045,26 гривень (1 316,45*0,794).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 045,26 гривень.

Щодо витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

На підтвердження завданої шкоди, позивачем було подано до суду висновок експерта, який був врахований судом під час ухвалення рішення по справі.

Згідно копії квитанції від 04.09.2024 № 9353-4620-5282-4924, за проведення судової експертизи по визначенню розміру матеріальних збитків на користь ФОП ОСОБА_3 було сплачено грошову суму у розмірі 5 000,00 гривень.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 містила висновок про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

ВП ВС відступила від правового висновку КАС ВС та КЦС ВС щодо порядку відшкодування витрат за проведення експертизи, визначивши, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Так, відповідно до Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, у випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Враховуючи те, що суд врахував висновок експерта як доказ у справі задля визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди, існують підстави для вирішення питання про відшкодування витрат на проведення експертизу.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

- витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

- висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

- у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

- при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 131 645,89 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 104 645,89 гривень.

Питома вага 0,794 (104 645,89/131 645,89)

Розмір витрат на проведення експертизи 3 790,00 гривень (5 000*0,794).

Тому, враховуючи те, що вартість складання висновку підтверджується наявними та допустимими доказами по справі, беручи до уваги той факт, що висновок був використаний судом для визначення розміру завданої шкоди та той факт, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Виконавчого комітету ОМР витрат на проведення експертизи у розмірі 3 790,00 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ 2969001503, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , матеріальну шкоду у розмірі 96 645 (дев`яносто шість тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ 2969001503, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ 2969001503, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 045 (одна тисяча сорок п`ять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.

Стягнути з відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ 2969001503, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на проведення експертизи у розмірі 3 790 (три тисячі сімсот дев`яносто) гривень 00 (нуль) копійок.

В частині позовних вимог до Одеської міської ради, Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради позовну заяву - залишити без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що надміру сплачений судовий збір підлягає поверненню в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 18 травня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.