Постанова № 13659364, 19.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.01.2011 р. справа № 13/237/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівСкакуна О.А. , Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився від відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Приазов'є" с. Костянтинівка Мелітопольський р-н Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області

від15.10.2010 року

по справі№ 13/237/10 (Серкіз В.Г.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізінг Україна" м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Приазов'є" с. Костянтинівка Мелітопольський р-н Запорізької області

простягнення 5 203 341,74грн. Господарський суд Запорізької області рішенням від 15.10.2010р. (суддя Серкіз В.Г.) задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" м. Київ (далі - ТОВ СГ Еквіпмент Лізинг Україна") та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Приазов"є" с. Костянтинівка Милітополький р-н Запорізької області (далі - ТОВ "Приазов"є") лізингові платежі у розмірі 406453,65 грн., суму процентів за прострочення грошового зобовязання, яка передбачена п. 2.3.12. Договору у розмірі 887311,93 грн., решту лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування у розмірі 3495122,17 грн., неустойку за продовження утримання предмету лізингу 331171,02 грн., витрати - збитки понесені позивачем, у звязку з вилученням предмету лізингу у розмірі 83282,97 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2010р. просить скасувати, в позові - відмовити, посилаючись на ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає стягнення прострочених лізингових платежів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу, та неврахування судом факту реалізації предмету лізингу, внаслідок чого платежі мають бути зменшені.

Позивач рішення суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

В судовому засіданні 19.01.2011р. представники сторін не з"явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду встановила наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997р. з наступними змінами за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв"язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Правовідносини з лізингу також регулюються статтями 806-809 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5203341,74грн., з яких: 406453,65грн. - заборгованість з лізингових платежів, 887311,93грн. - проценти за прострочення грошового зобов"язання, нараховані згідно п. 2.3.12 договору лізингу, 3495122,17грн. - решта лізингових платежів та вартість викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), 331171,02грн. - неустойка за продовження утримання предмету лізингу після відмови лізингодавця від договору, 83282,97грн. - збитки, понесені позивачем у зв"язку з вилученням предмету лізингу.

Свої вимоги позивач обґрунтував невиконанням відповідачем (Лізингоотримувачем) своїх зобов"язань за договором № F170 від 23.06.2008р., укладеного між ними (а.с. 11-21).

Сторони 23 червня 2008 року уклали договір №F170, за яким Лізингодавець (позивач) зобовязався передати Лізингоодержувачу (відповідачу) у володіння та користування на певний строк майно (далі Предмет лізингу), спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем Постачальника відповідно до встановлених Специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобовязався прийняти цей предмет, користуватись ним за цільовим призначенням, оплачувати Лізингодавцю плату та в кінці строку дії Договору придбати Предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому Договорі (п.1.1. Договору).

На виконання Договору лізингу сторони уклали договір поставки №F170 від 17 липня 2008 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт»(далі - ТОВ «Бізон-Імпорт»), за яким останнє передало Лізингоодержувачу зернозбиральний комбайн New Holland CX 8080, власником якого став Лізингодавець, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21 липня 2008 року (а.с. 25).

При цьому, в Акті зазначено, що документи та приналежності не передано.

Позивачем суду надано лист №215 від 17.02.2009 року, адресований відповідачу, про відмову від договорів, в тому числі від договору №F170 від 23 червня 2008 року з посиланням на ч.1 п.п.7.7. п.7, за яким Лізингодавець може відмовитись від Договору в односторонньому порядку, якщо Лізингоодержувач не виконує свої зобовязання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів та запропоновано підготувати Предмет лізингу і передати представнику Лізингодавця за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, пров. Станційний, 15, ТОВ «Бізон-Імпорт»в строк до 20.02.2008 року (а.с. 94).

Відповідно до повідомлення, поштове відправлення отримано відповідачем 23.02.2009 року (а.с. 95).

Фактично, зернозбиральний комбайн було повернуто Лізингодавцю 21 липня 2009 року, про що свідчить Акт вилучення Предмету лізингу (а.с. 30).

Одночасно в Акті зазначено про передачу Лізингодавцю наступних документів та приналежностей: свідоцтво про реєстрацію зернозбирального комбайну New Holland НОМЕР_2 №НОМЕР_1 (1), ключі (2) та державний номерний знак (2).

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 року №221, що діяли на момент передачі Лізингоодержувачу Предмету лізингу, Позивач, як власний комбайну, був зобовязаний зареєструвати його та отримати на комбайн державний номерний знак та свідоцтво про реєстрацію (п.п.2.2., 2.11.).

Згідно з п.2.12. Правил експлуатація техніки без номерного знаку, свідоцтва про реєстрацію, ідентифікаційних номерів установленого зразка, талона про проходження державного технічного огляду або з номерним знаком, виданим на іншу машину, забороняється.

Апеляційним судом від позивача ухвалою від 08.12.2010 року було витребувано докази реєстрації комбайну в установленом законодавством порядку, але позивач вимогу суду не виконав, будь-яких причин ненадання витребуваних доказів суду не надав.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про належне та своєчасне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором лізингу є необґрунтованим, оскільки позивач не довів, коли він після передачі Лізингоодержувачу зернозбирального комбайну зареєстрував останній та отримав державні номерні знаки і передав їх Лізингоодержувачу.

Відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від оплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Позивач вимагає стягнути з Лізингоодержувача 406453,65 гривень лізингових платежів згідно рахунків-фактур від 20.10.2008 року, 20.11.2008 року, 20.12.2008 року та 20.01.2009 року, втім з врахуванням вищевикладеного, він не довів з якого часу відповідач міг використовувати Предмет лізингу за призначенням, а тому і сплачувати його використання.

Отже, колегія суддів вважає, що позов в частині стягнення заборгованості з лізингових платежів підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не надав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача суму процентів за прострочення грошового зобовязання, а саме 887311,93 гривень, нарахування яких передбачено п.п.2.3.12. Договору.

Колегія суддів вважає, що зазначена сума стягнута з відповідача безпідставно, з урахуванням наступного.

Згідно п.п.2.3.12. п.2.3. Договору у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу з платежів, передбачених п.2.3. Договору, Лізингоодержувач зобовязується сплатити Лізингодавцю проценти за неправомірне користування грошовими коштами, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставляться щомісячно, та/або щоквартально, та/або щопівроку та при достроковому припиненні Договору (за ініціативою Лізингодавця). Розмір суми процентів розраховується наступним чином:

НП*КП*0,5%*Д, де

НП несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;

КП курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк Україна»в м.Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;

Д кількість календарних днів затримки платежу

Позивачем не доведено загальну суму боргу з лізингових платежів, а також всупереч зазначеному пункту в розрахунку процентів він використовував не курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк Україна»м. Київ, а курс, встановлений ПАТ «КІБ Креді Агріколь»м. Київ (позов, а.с. 3).

Крім того, судом задоволена вимога позивача про стягнення з Лізингоодержувача решти лізингових платежів та вартість Предмету лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, в загальній сумі 3495122,17 гривень.

Колегія суддів вважає таке рішення помилковим з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ціна Предмету лізингу складала 1833000,00 гривень (п.1.2. Договору).

В обґрунтування своєї вимоги Лізингодавець посилається на ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п.8.1. Договору.

Стаття 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»регулює права та обовязки лізингодавця, в тому числі на відмову від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; на повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору, тощо.

Зазначена норма не передбачає такої виплати, як оплату решти лізингових платежів та вартості викупу Предмету лізингу.

Вимога про стягнення збитків позивачем заявлена окремо в сумі 83282,97 гривень.

Договір лізингу є різновидом договору найму і, відповідно до ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, передбачених цим параграфом Кодексу (§6 Лізинг) та законом.

Згідно ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі.

Стаття 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Зазначена норма також не передбачає сплату лізингових платежів за період, коли Лізингоодержувач не користується Предметом лізингу через його повернення Лізингодавцю. Цивільним кодексом також передбачено застосування до відносин лізингу загальних положень про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільний кодекс України). Цивільний кодекс не передбачає зобовязання оплати майна без його передачі покупцю.

Чинне законодавство також не передбачає таких правових наслідків невиконання та розірвання цивільного договору (ст.ст.611, 653 Цивільного кодексу України).

Приймаючи рішення, господарський суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству (ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України).

Тому, враховуючи викладене, апеляційний суд визнає недійсним ч.І І п.8.1. договору №F170 від 23 червня 2008 року, укладеного між сторонами, як таку, що суперечить законодавству (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції також задоволені позовні вимоги про стягнення з Лізингоодержувача 331171,02 гривень неустойки, нарахованої відповідно до п.8.7. Договору.

Зазначеним пунктом сторони передбачили за продовження утримання предмета лізингу після отримання повідомлення про вилучення предмета лізингу Лізингоотримувач зобовязаний сплачувати Лізингодавцю неустойку в розмірі трикратного щомісячного лізингового платежу, визначеного для місяця, в якому повинно було відбутись повернення предмета лізингу за кожний повний місяць продовження утримання предмета лізингу.

Згідно наданого позивачем розрахунку неустойка нарахована за 4 місяці з 23.02.2009р. по 21.07.2009р. із лізингового платежу за лютий місяць в сумі 331171,02грн. (а.с. 44).

Колегія суддів вважає цю вимогу Лізингодавця недоведеною, оскільки лист № 215 від 17.02.2009р. про відмову від договору та вилучення предмета лізингу зобовязав Лізингоодержувача підготувати предмет лізингу та передати його представнику Лізингодавця ТОВ «Бізон-імпорт»в строк до 20.02.2008р. за адресою: Запорізька область, Пологівськийр-н, м. Пологи, пров. Станційний, 15.

Зазначена вимога отримана Лізингоодержувачем 23.02.2009р. (а.с. 94-95).

Колегія суддів не враховує виправлення дати передачі в наданій суду копії листа на 11.03.2009р., оскільки виправлення належним чином не завірено та позивачем не доведено, що на адресу відповідача направлено лист з таким виправленням.

Доказів встановлення іншого строку передачі предмету лізингу суду не надано. В розрахунку суми неустойки позивач вважає, що предмет лізингу мав бути переданим 23.02.2009р. (а.с. 44).

За таких обставин, підстави для стягнення неустойки відсутні, оскільки позивачем не доведено, з якого строку відповідач має відповідати за порушення встановленого строку повернення предмету лізингу.

Вимога позивача про стягнення з ТОВ «Вільний»витрат, понесених Лізингодавцем у звязку з вилученням, зберіганням предмету лізингу обґрунтована ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України та умовами п. 8.7. Договору.

Згідно ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що Лізингоодержувач відшкодовує всі витрати, понесені Лізингодавцем у звязку з вилученням, зберіганням, продажем предмета лізингу.

В якості доказів відповідних витрат на оплату послуг із зберігання, страхування, консервування техніки, послуг ремонту тощо, позивач надав рахунки-фактури, які є належними доказами. Інших доказів фактично понесених витрат (доказів оплати цих рахунків-фактур) позивач суду не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними.

Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2010р., яким позовні вимоги ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»задоволені в повному обсязі є таким, що не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, тому рішення підлягає скасуванню.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, п. 5 ст. 81, ч. 1 ст. 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приазов"є" с. Костянтинівка Мелітопольський район Запорізької області задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2010р. у справі № 13/237/10 скасувати.

Визнати недійсним частину II пункту 8.1. Договору F170 від 23.06.2008р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Приазов"є".

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" про стягнення 406453,65грн. заборгованості з лізингових платежів залишити без розгляду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 9, офіс 5-402, ЄДРПОУ 34537760, р/р 26007007515000 в ПАТ "КІБ Креді Агріколь", МФО 300379) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приазов"є" (72365, Запорізької області, Мелітопольський р-н с. Костянтинівка, вул. Фрунзе, 292/2, ЄДРПОУ 03748804, р/р 26008001000694 ЗАПОРІЗЬКА ТЕР ФВАТ БАНКУ "БІГ ЕНЕРГІЯ", МФО 313708) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 12500,00грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:О.А. Скакун

Н.В. Ломовцева

Надруковано: 4 прим.: 1. позивачу, 1. відповідачу

1. у справу, 1. ДАГС.