Ухвала суду № 136593559, 18.05.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5876/23

№ провадження 2-з/646/12/2026

У Х В А Л А

про забезпечення позову

18 травня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Демченко І.М., за участю секретаря судового засідання Разєнкової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Ільєнкова Олександра Олеговича про забезпечення позову

за участю представника заявника - прокурора Штефана Є.О., представника відповідача адвоката Водолазького О.М.

У С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться цивільна справа № 646/5876/23 за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки.

Підставою звернення Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова з цим позовом є виявлений факт протиправного розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079 площею 0,0225 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до категорії земель історико-культурного призначення, у зв`язку із розташуванням на ній пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

12.05.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079, площею 0,0225 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності № 16057867 від 18.08.2016), яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили, та заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079, площею 0,0225 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які сільськогосподарські, будівельні чи земельні роботи, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження розташованого на ній об`єкту культурної спадщини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися земельною ділянкою. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову., оскільки може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Перебування земельної ділянки історико-культурного призначення у приватній власності та ведення на ній будь-якої діяльності, що не відповідає їх дійсному цільовому призначенню, може призвести до пошкодження та навіть знищення розташованої на ній пам`ятки археології.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову, також є загроза руйнації пам`ятки археології у разі початку сільськогосподарських, будівельних або інших робіт та, як наслідок, неможливість ефективного захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини у зв`язку із втратою пам`яткою археологічної та культурної цінності.

При цьому негативні наслідки, до яких призведе невжиття заходів забезпечення позову, будуть невідворотними, оскільки в разі використання спірної земельної ділянки історико-культурного призначення всупереч вимог закону, що призведе до пошкодження або знищення пам`ятки археології, її відтворення буде неможливим.

Таким чином, у даному випадку наявні достатні підстави для застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу та будь-яким іншим особам здійснювати на спірній земельній ділянці будь-які сільськогосподарські, будівельні чи земельні роботи, пов`язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або інші роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження розташованого на ній об`єкту культурної спадщини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків».

У судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Водолазький О.М. проти задоволення заяви заперечував з таких підстав.

Подана прокуратурою заява ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого відчуження земельної ділянки або проведення на ній робіт. Жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач має намір відчужити земельну ділянку; змінити її конфігурацію; здійснити забудову; пошкодити об`єкт культурної спадщини, до суду не подано.

Саме лише посилання на гіпотетичну можливість вчинення певних дій не є достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Відсутній зв`язок між заявленими заходами забезпечення та предметом позову. Предметом спору є законність рішень органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому прокуратура просить фактично повністю обмежити право власника на користування та розпорядження майном. Разом з тим, земельна ділянка є індивідуально визначеним об`єктом; її місцезнаходження та кадастровий номер незмінні; навіть у разі відчуження земельної ділянки спір не припиняється, а можливе судове рішення може бути виконане в установленому законом порядку. Таким чином, позивач не довів, яким саме чином можливе відчуження земельної ділянки унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Заявлені заходи є неспівмірними та надмірними, оскільки призводять до істотного втручання у право приватної власності відповідача. При цьому позивач не довів наявності реальної небезпеки пошкодження пам`ятки археології; проведення відповідачем будь-яких робіт; отримання дозволів на забудову; існування підготовчих дій до зміни стану земельної ділянки.

Зазначає, що згідно висновку, зробленого щодо земельної ділянки кадастровий номер 6310138800:04:004:0079 ДП «Науково-дослідний Центр «Охоронна Археологічна Служба України» Інституту Археології НАН України від 27.12.2023 за № 80-в/19-23, яка міститься в матеріалах справи, не виявлено об`єктів культурної спадщини, що підлягають консервації або музеєфікації на місці. Отже, використання ділянки для вказаних цілей не суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Окрім цього, згідно відповіді Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 01.04.2024 за № 05-25/825 було зазначено, що відповідно до вищезазначених висновків були внесені відповідні зміни до облікової картки об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків» та паспорта об`єкта культурної спадщини «Поселення Харків».

Отже, враховуючи викладені факти, слід зробити висновки, що вимоги викладені в заяві взагалі не відповідають дійсності та є надуманими.

Крім того, позов подано через значний проміжок часу після виникнення спірних правовідносин. Право власності на земельну ділянку зареєстровано ще 18.08.2016, відомості про земельну ділянку та її правовий статус були публічними та відкритими, однак прокуратура звернулась із заявою про забезпечення позову лише у 2026 році. Протягом майже десяти років жодних невідкладних заходів щодо арешту чи заборони користування ділянкою не вживалося. Така тривала бездіяльність сама по собі спростовує твердження про існування невідкладної та реальної загрози порушення інтересів держави.

Статтею 150 ЦПК України передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову.

За положеннями п.п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

На підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2026 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079, площею 0,0225 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 956335063101 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2016 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2021 та 31.07.2023 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташована в межах об`єкту історико-культурної спадщини « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який відповідно до Наказу Міністерства культури України від 28.11.2013 № 1224 відноситься до пам`ятки археології місцевого значення, охоронний номер 8828-Ха.

Вищевказана земельна ділянка має цільове призначення «землі житлової та громадської забудови для обслуговування кафе з літнім майданчиком».

Відповідно до висновку ДП «Науково-дослідний Центр «Охоронна Археологічна Служба України» Інституту Археології НАН України від 27.12.2023 за № 80-в/19-23, в межах ділянки площею 0,0225 га кадастровий номер 6310138800:04:004:0079 в результаті археологічних досліджень ґрунтового шару на території земельної ділянки об1єкти археологічної спадщини, які потребують подальшого дослідження та охорони не виявлені; ділянка досліджена в наземних обсягових формах, на всій площині і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню. Використання ділянки для вказаних цілей (для обслуговування кафе з літнім майданчиком) не суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями статей 319 та 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи, що предметом спору є земельна ділянка розташована в межах об`єкту історико-культурної спадщини «Поселення Харків» та щодо неї ставиться питання про її повернення у власність держави, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом накладення арешту на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що у разі, якщо до закінчення розгляду справи та вирішення спору по суті, відповідачем буде здійснено дії, направлені на вчинення правочину щодо розпорядження спірним майном, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тому в даному випадку застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, оцінивши припущення заявника про можливість відчуження відповідачкою спірного майна, у аспекті необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками цього судового процесу, та приймаючи до уваги, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати вільному користуванні майном, дійшов висновку про необхідність вжиття найменш обтяжливого способу забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження спірного нерухомого майна.

Захід забезпечення позову про накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження не є тотожним з позовними вимогами, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті лише обмежується право розпорядження спірним майном з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Суд зауважує, що, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою, на думку суду, може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснення на земельній ділянці сільськогосподарських, будівельних чи земельних робіт, пов`язаних із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або інших робіт, що можуть призвести до знищення або пошкодження розташованого на ній об`єкту культурної спадщини пам`ятки археології місцевого значення «Поселення Харків», позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки, твердження про гіпотетичну можливість вчинення таких дій, є лише припущенням, а саме лише посилання на такі обставини без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для вжиття таких заходів, адже становитиме, на думку суду надмірне втручання у право власності відповідача та його господарську діяльність, оскільки останній в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову буде позбавлений правомочностей власника.

Враховуючи зміст позовних вимог та заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, необхідність дотримання балансу між інтересами позивача та відповідача, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову відсутні будь-які відомості існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Ільєнкова Олександра Олеговича про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:04:004:0079 площею 0,0225 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 956335063101), та зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження.

В іншій частині - відмовити.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали одночасно з направленням позивачеві направити до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна для негайного виконання та особам, які беруть участь у справі.

Роз`яснити, що у відповідності до положень ч.4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Стягувач: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова, ЄДРПОУ 0291010826, адреса: місто Харків, вул. Тепловозна, 8.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст ухвали складено 18.05.2026.

Суддя І.М.Демченко