Рішення № 136593208, 18.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 686/30175/25

№ 2/688/1434/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

18 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

20.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33684,91 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №4194234, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, товариство надало відповідачу кредит в сумі 11000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 17 днів, зі сплатою процентів у виді стандартної процентної ставки, яка становить 1,90% в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Свої зобов`язання ТОВ «Авентус Україна» виконало, перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти, а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021 в розмірі 33684,91 грн.

30.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021. 10.03.2023 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором №4194234 від 22.05.2021.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в поданій позовній заяві директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. просила розгляд справи провести у відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.10.2025 відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Після відкриття провадження судом встановлено, що справа не підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області, у зв`язку з чим ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2026 дану цивільну справу направлено за територіальною підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

15.04.2026 справу отримано канцелярією Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 передано для розгляду судді Козачук С.В.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.04.2026 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд о 09 год 30 хв 18.05.2026.

18.05.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 22.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір №4194234 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на сайті https://creditplus.ua.

Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 11000 грн. Строк кредиту - 17 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 40634,40% річних за стандартною ставкою за весь строк кредитування, стандартна процентна ставка становить 1,90%, орієнтовна загальна вартість кредиту 14553 грн.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору.

Знижена процентна ставка становить 1,615% в день застосовується відповідно до наступних умов, якщо Споживач у межах строку визначеному п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативи Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, а у випадку пролонгації до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п.4.2 Договору передбачено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (далі пролонгція): споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.п.4.2.2. Договору. Згідно п.п.4.2.2. Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити товариство одним зі способів передбачених п.п.4.2.2. Договору.

Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить п. 11 договору «Реквізити та підписи сторін».

TOB «Авентус Україна» зобов`язання за укладеним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти за договором в сумі 11000 грн шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 07.03.2025 за вих №7/8069, згідно якого 22.05.2021 на рахунок ОСОБА_1 на картку отримувача № НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти в сумі 11000 грн, номер транзакції 947201904.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконував, в результаті чого станом на 29.12.2021 утворилась заборгованість у розмірі 33313 грн, яка складається з 11000 грн заборгованості за тілом кредиту, 26752 грн заборгованості за процентами, що підтверджується карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за договором №4194234 від 22.05.2021.

30.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021. Згідно Додатку №3 до вказаного договору - Реєстру боржників до договору факторингу №30-12/2021-21 від 30.12.2021 право вимоги до відповідача зазначено під №1160. На підтвердження сплати коштів за відступлення прав вимоги за вищевказаним договором факторингу надано копію платіжного доручення №317260002 від 30.12.2021 та Акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №30-12/2021-21 від 30.12.2021.

Відповідно до витягу з додатку №3 до договору факторингу №30-12/2021-21 від 30.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4194234 від 22.05.2021 в сумі 33313 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.03.2023 становить 33684,91 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000 грн, заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 22313 грн, 3% річних за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 50,63 грн та інфляційні витрати в розмірі 321,28 грн.

10.03.2023 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором №4194234 від 22.05.2021. Вказане також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором №10-03/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.03.2023.

Відповідно до витягу з додатку №3 до договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4194234 від 22.05.2021 в розмірі 33684,91 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №4194234 від 22.05.2021 станом на 23.09.2025 становить 33684,91 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000 грн, заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 22313 грн, 3% річних за користування грошовими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 50,63 грн та інфляційні витрати в розмірі 321,28 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на наступне.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 22.05.2021 уклав з ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту №4194234 в електронній формі в особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти, що передбачені кредитним договором, шляхом переказу на картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами.

Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна», заповнив заявку, встановленої форми на сайті на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрав суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, підтвердивши, що вказав повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

Договір про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, щ обув надійсланий на мобільний номер відповідача. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 не був б укладений.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування ними.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Право вимоги за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021 відступлено ТОВ «Вердикт Капітал» згідно договору факторингу №30-12/2021-21, а у подальшому 10.03.2023 ТОВ «Коллект Центр» згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов вказаного договору та повернення заборгованості до суду надано не було.

Судом також встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту №4194234 від 22.05.2021, сторонами було узгоджено суму кредиту, строк на який надаються кошти, порядок їх повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та умови пролонгації договору.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за договором №4194234 від 22.05.2021 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості сплачував окремі платежі, в тому числі 12.06.2021 в розмірі 4389 грн та 06.07.2021 в розмірі 50 грн, тобто частково сплатив заборгованість в розмірі 4439 грн. Доказів того, що ОСОБА_1 після внесення платежів не бажав оформлювати пролонгацію та повідомляв про це товариство, суду не надано. Вказане свідчить про те, що відповідно до умов договору та Правил, ТОВ «Авентус Україна» на законних підставах здійснило пролонгацію договору №4194234 від 22.05.2021 на відповідний строк та нарахувало проценти за користування кредитом в розмірі 26752 грн.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю також надано не було, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021 заборгованість за тілом в розмірі 11000 грн, за процентами в розмірі 26752 грн, а всього 33313 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути 3% річних за користування кредитними коштами в розмірі 50,63 грн та інфляційні витрати в розмірі 321,28 грн за кредитним договором №4194234 від 22.05.2021 згідно з розрахунком заборгованості.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №0548010010 від 22.08.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2422,40 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» 01.07.2024 було укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову інформацію, консультацію і роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід захисту інтересів, складати заяви, скарги, заперечення, процесуальні ті інші документи правового характеру, тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, копію тарифів адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги №380 від 01.09.2025 з описом робіт, вартістю його послуг та копію витягу з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 на суму 13000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що затрати часу - 2 години для надання усної консультації з вивчення документів, 2 години на складання позовної заяви про стягнення заборгованості та вартість наданих послуг в розмірі 13000 гривень є завищеними та з урахуванням складності справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн

На підставі ст.ст. 205, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 610, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4194234 від 22 травня 2021 року в розмірі 33684 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесять чотири) гривні 91 копійку, судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК