Рішення № 136592515, 02.02.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1242/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Подіновської Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Краснай Л.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зареєстрований та разом з сім`єю з 2011 року проживає у житловому будинку на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про технічний опис об`єкта нерухомого майна, виданої КП Волочиська БТІ № 850 від 26.07.2021, станом на 01.01.2013 право власності на вказане нерухоме майно не зареєстровано.

Позивач зазначає, що відкрито та добросовісно користується зазначеним нерухомим майном з 2011 року і по цей час, ніяких дій для приховування цього факту не здійснює. Претензій будь-якого характеру до позивача відносно користування даним будинком ніхто не пред`являв.

Після вселення у спірний житловий будинок позивач добудував його, збудував літню кухню, три сараї, вбиральню, огородив територію, прилеглу до житлового будинку і господарських споруд, користується земельною ділянкою в розмірі 0,25 га для обслуговування житлового будинку та сплачує комунальні платежі.

Оскільки документів, які б підтверджували право власності на спірний житловий будинок, у позивача відсутні, він вважає, що право власності на нерухоме майно має бути визнано за набувальною давністю, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у житловому будинку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з реєстру Волочиської міської територіальної громади № 2025/008421797 від 25.06.2025. Разом з позивачем за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають: дружина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 121 від 20.06.2025.

З інформаційної довідки Яхнівецького старостинського округу №132 від 12.08.2025 вбачається, що згідно записів в погосподарських книгах за 1981-2010, домогосподарство за вищевказаною адресою належало ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . В 1990-1995 у господарстві без права власності проживав ОСОБА_8 , в 2001-2010 без права власності проживали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які вибули 11.06.2010.

Згідно з довідкою Яхнівецького старостинського округу №127 від 25.06.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала та була зареєстрована одна. Відомостей про спадкоємців немає.

Відповідно до записів у погосподарській книзі № 3, вчинених посадовими особами Яхнівецького старостинського округу Волочиської міської територіальної громади, ОСОБА_1 користується та володіє спірним житловим будинком протягом 2011-2025 років включно, що підтверджується витягами з погосподарської книги № 3: № 123 від 20.06 2025, №122 від 25.06.2025, №126 від 25.06 2025.

Згідно з довідкою про технічний опис об`єкта нерухомого майна, виданої КП Волочиська БТІ № 850 від 26.07.2021, станом на 01.01.2013 право власності на вищевказаний будинок не зареєстровано.

Відповідно до листа Яхнівецького старостинського округу №133 від 13.08.2025 нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , безхазяйним та відумерлою спадщиною не визнавалось.

Після вселення у спірний житловий будинок Позивач добудував його, збудував літню кухню, три сараї, вбиральню, огородив територію, прилеглу до житлового будинку і господарських споруд, що підтверджується копією технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Яхнівецького старостинського округу Волочиської міської територіальної громади № 124 від 23.06.2025 позивач користується земельною ділянкою в розмірі 0,85 га, в тому числі 0,25 га для обслуговування житлового будинку за вищевказаною адресою.

Протягом всього періоду проживання у спірному житловому будинку і на момент звернення до суду з даним позовом, позивач утримує спірний житловий будинок у стані, придатному для проживання та сплачує комунальні платежі, що підтверджується відповідними довідками.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , сусіди позивача, в судовому засіданні пояснили, що власниця будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 померла в 1990 році, вона жила одна, її діти померли раніше. Родичів у неї не було. Після її смерті в будинку проживали якісь люди, а з 2001 року по 2010 рік сім`я ОСОБА_15 , вони потім переїхали до іншого житла. В 2011 році в будинок, на який ніхто не претендував, вселився ОСОБА_1 та проживає там з сім`єю до цього часу. ОСОБА_1 утримує будинок в належному стані, добудував господарські будівлі та користується земельною ділянкою.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст.. 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.. 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.

Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що власник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній, право власності не зареєстровано за жодною фізичною чи юридичною особою.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджено, що позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє домоволодінням за вищевказаною адресою більше 10 років, несе витрати по утриманню зазначеного майна та сплачує комунальні послуги.

Визнання за позивачем права власності на будинок за набувальною давністю не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб і суспільні інтереси.

В свою чергу, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, зокрема, органу місцевого самоврядування,

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач не просив суд стягнути з відповідача судовий збір, тому суд вважає можливим залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 10,12,13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач:Волочиська міська рада, код в ЄДРПОУ 04060695, місцезнаходження: 31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, площа Центральна, 1.

Повне рішення суду складено 12.02.2026.

Суддя Г.В.Подіновська