Рішення № 136592352, 07.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7058/25

н/п 2/953/328/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губській Я.В.

за участю секретаря судового засідання Мисниченко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (01042, м. Київ, вул.Ігоря Брановицького, б.3, ЄДРПОУ: 42350033) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 12075,00 доларів США за кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/761 від 17.09.2007 та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 07.09.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено Кредитний договір №6/4/26/2007/840-К/761, відповідно до якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 39 800,00 доларів США зі строком до 05.09.2025 з процентною ставкою 12,99% річних. В день надання кредиту (07.09.2007р.), укладено Договір купівлі-продажу за номером №2845 від 07.09.2007р. купівлі-продажу житлового будинку, Відповідачем проведено розрахунки з продавцем, за рахунок кредитних коштів та в цій день передано в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, придбаний житловий будинок, що підтверджується Договором іпотеки №6/4/26/2007/980-І/762 від 07.09.2007р. 20.09.2019р. між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено Договір відступлення прав вимоги №GL3N24068, на підставі якого до Позивача перейшли права вимоги за Кредитними договорами та за забезпечувальними договорами, зокрема, але не виключно за Кредитним договором №6/4/26/2007/840 К/761 від 07.09.2007р. укладений між Банком та Відповідачем. Відповідно до Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019р., заборгованість за Кредитним договором укладеним з Відповідачем, станом на 20.09.2019р., склала 202 352,06 доларів США, з яких: 39 621, 34 доларів США кредит; 61 562,38 доларів США проценти за користування кредитом; 0,00 доларів США комісія; 101 168,34 доларів США пеня. Оскільки з 30.03.2020 року строки позовної давності були зупиненні, а тому за три роки до зупинення строків позовної давності кредитор має право на не погашені суми заборгованості за графіком з 30.03.2017 року. Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором в межах строку позовної давності, складає 49 266,00 доларів США. Позивач в даному позові заявляє до стягнення частину заборгованість в розмірі 12 075,00 доларів США за період з 07.07.2022р. по 07.07.2024р. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку залишено відповідачем без реагування.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2025 року вищевказану цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких інших заяв або клопотань від сторін по справі на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.09.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено Кредитний договір №6/4/26/2007/840-К/761, відповідно до якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 39 800,00 доларів США зі строком до 05.09.2025 з процентною ставкою 12,99% річних.

Згідно п.1.2. Кредитного договору, цільовим призначенням отриманого кредиту є проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 07.09.2007, нерухомого майна. В день надання кредиту (07.09.2007), укладено Договір купівлі-продажу за номером №2845 від 07.09.2007р. купівлі-продажу житлового будинку, Відповідачем проведено розрахунки з продавцем, за рахунок кредитних коштів та в цій день передано в забезпечення виконання зобов?язання за Кредитним договором, придбаний житловий будинок, що підтверджується Договором іпотеки №6/4/26/2007/980-І/762 від 07.09.2007.

20.09.2019р. між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено Договір відступлення прав вимоги №GL3N24068, на підставі якого до Позивача перейшли права вимоги за Кредитними договорами та за забезпечувальними договорами, зокрема, але не виключно за Кредитним договором №6/4/26/2007/840 К/761 від 07.09.2007р. укладений між Банком та Відповідачем.

Відповідно до Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №GL3N24068 від 20.09.2019р., заборгованість за Кредитним договором укладеним з Відповідачем, станом на 20.09.2019р., склала 202 352,06 доларів США, з яких: 39 621, 34 доларів США кредит; 61 562,38 доларів США проценти за користування кредитом; 0,00 доларів США комісія; 101 168,34 доларів США пеня.

Сторонами погоджено, що строк користування кредитом - до 05.09.2025 року.

З 30.03.2020р. строки позовної давності були зупиненні.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дане положення до Цивільного кодексу України внесено 30.03.2020р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX. Період карантину, з 12.03.2020р. до 30.06.2023р., визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. №211 зі змінами.

Зупинення строків позовної давності, паралельно з карантином, продовжено також у зв`язку з введенням воєнного стану, шляхом внесення змін до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким «19.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином строк позовної давності зупинився починаючи з 30.03.2020р. і станом на дату позовної заяви залишається зупиненимНадані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються, умови договору сторонами виконувались, що свідчить про дійсність договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що за кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/761 від 07.09.2007 виникла заборгованість в межах строку позовної давності в розмірі 49266,00 доларів США.

Оскільки з 30.03.2020 р. строки позовної давності були зупиненні, а тому за три роки до зупинення строків позовної давності кредитор має право претендувати на не погашені суми за відповідним графіком з 30.03.2017 року. Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором в межах строку позовної давності, складає 49 266,00 доларів США. Позивач в даному позові заявляє до стягнення частину заборгованість в розмірі 12 075,00 доларів США за період з 07.07.2022р. по 07.07.2024р.

До позовної заяви додано виписки по рахункам Відповідача, що надані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює ліквідацію ВАТ КБ «НАДРА», як доказ відсутності погашення заборгованості, зокрема за період з 2015р. по 2019р.

Згідно Листа ФГВФО, виписки за попередній період, у зв`язку зі спливом їх зберігання, знищені.

Обов`язок довести факт погашення боржником заборгованості, покладено на боржника, а не на кредитора, що підтверджується висновками Верховного Суду зробленими у постанові від 08.06.2022 року в справі №913/618/21: «Суд звертає увагу на те, що у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач».

Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору щомісячна сума мінімального платежу складає 483,00 доларів США, яку Відповідач має щомісячно вносити з моменту укладення Кредитного договору до 05.09.2025 року.

Відповідач своєчасно та належним чином не здійснював обов`язкові щомісячні платежі, таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед Позивачем за Кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/761 в межах строку позовної давності, складає 49 266,00 доларів США.

Позивач в даному позові заявляє до стягнення лише частини заборгованості в розмірі 12075,00 доларів США (частина тіла кредиту за період з 07.07.2022 року по 07.07.2024 року).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в межах позовної давності.

Оскільки у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 40 500,00 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно положень ст. ст.137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 6047,27 гривень.

Керуючись ст. ст.509, 512, 516, 526,527,530,629,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19,43,49, 81, 133,141, 259, 263-265, 274, 280-289,354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3) частину заборгованості за Кредитним договором №6/4/26/2007/840-К/761 від 07.09.2007р. в розмірі 12 075,00 доларів США (дванадцять тисяч сімдесят п`ять доларів США) за період з 07.07.2022р. по 07.07.2024р.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3) судові витрати в розмірі 46 547,21 гривень з яких: 6 047,27 грн. - судовий збір; 40 500,00 грн. витрати на правову допомогу.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - Я.В. Губська