Ухвала суду № 136591358, 18.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3388/23

Провадження № 1-кп/344/275/26

У Х В А Л А

18 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31 березня 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29 травня 2026 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 днів, яке попередньо вручено обвинуваченому та захиснику. Підтримуючи подане клопотання, мотивував наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України: переховуватися від суду з метою уникнути покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_8 .

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що до обвинуваченого ОСОБА_8 протягом тривалого часу застосовується запобіжний захід тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Упродовж судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.307 КК України. Вважав ризики, передбачені ст.177 КПК України, що зазначені у клопотанні прокурора, - необґрунтованими, а тому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м`який домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_4 і ОСОБА_6 підтримали думку захисника ОСОБА_10 .

Обвинувачені ОСОБА_7 і ОСОБА_9 поклалися на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до практики ЄСПЛ, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу («Єчюс проти Литви»).

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують ОСОБА_8 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше 5 разів судимий, востаннє вироком Івано-Франківського міського суду від 22.06.2022 за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, відбував покарання у місцях позбавлення волі, суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 3 ст. 307 КК України, що є особливо тяжкими злочинами, під час відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком суду, що переконливо свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинення іншого або продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Оцінюючи існуючі обставини, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред`явленного обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленного обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 .

Суд враховує, що очікування можливого суворого покарання може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Так, у справі «Бекчиєв проти Молдови» ЄСПЛ вказав, що «ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню». У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що «суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів» («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Стосовно твердження захисника про тривалість утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , то суд звертає увагу, що згідно п.1 ч.3 ст.28 КПК України одними з критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, а також поведінка учасників кримінального провадження.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено, також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

З огляду на викладене, суд вважає застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжити до 16 липня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_11