Рішення № 136589894, 18.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/928/26 Справа №447/802/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

18.05.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді: Рябчун А. В.,

за участю: секретаря судового засідання Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі ТОВ «Новий Колектор») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1051-8156 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4 800,00 грн. з первинним строком користування 12 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий Колектор» прийняв належні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином договірні зобов`язання за кредитним договором не виконував,що підтверджується розрахунком за договором № 1051-8156 від 15 грудня 2022 року, у зв`язку із чим станом на 03 березня 2026 рок утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 34 512,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 800,00 грн., заборгованість за відсотками 29 712,0 грн.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором (оферти) № 1051-8156 від 15.02.2022 року, понесені ним витрати на сплату судового збору, витрати на правничу допомогу , витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судове засідання на 23 січня 2026 року. Також даною ухвалою витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю щодо відповідача.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін.

У судові засідання 21 квітня 2026 року, 18 травня 2026 року представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судові засідання 21 квітня 2026 року, 18 травня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ст.187 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи. На підставі положень статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 15 лютого 2022 року між між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1051-8156, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 800,00 грн. строком на 300 днів. Процентна ставка встановлена у розмірі 3% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, зі сплатою 2% пільговою процентною ставкою за кожен день користування протягом першого базового періоду, а також знижена процентна ставка 2% за кожен день користування окрім першого базового періоду.

Згідно з розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 1051-8156 від 15 лютого 2022 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 34 512,00 грн, яка складається: заборгованість за тілом кредиту 4 800,00 грн., заборгованість за відсотками 29 712,0 грн

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №УКФ- 261224-2 від 26 грудня 2024 року, на підставі якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Новий Колектор» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1051-8156 від 15 лютого 2022 року.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610,611 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 4 800,00 грн. Факт перерахування коштів у розмірі 4 800,00 грн на рахунок відповідача підтверджується довідкою ЕP платежу: 1065869742 від 15.02.2022 року, яка наявна у матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи містять відомості, надані АТ «Універсал Банк» про те, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 . Також банком надано виписку за картковим рахунком, відповідно до якого 15.02.2022 року на вказану картку було зараховано кошти у розмірі 4 800,00 грн.

Відтак, матеріали справи містять інформацію, яка свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 800,00 грн та не містять інформації, яка б підтверджувала належне виконання відповідачем умов договору кредиту. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази про сплату/часткову сплату кредитної заборгованості.

Отже, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 26 грудня 2024 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, складає 34 512,00 грн, з яких: 4 800,00 грн тіло кредиту, 29 712,00 грн проценти.

Судом враховано, що у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, поданий позивачем, при цьому відповідач не надав заперечень з приводу вказаного розрахунку, свого розрахунку не подав. З огляду на зазначене, суд вважає поданий позивачем розрахунок заборгованості належним доказом в частині нарахування та стягнення залишку простроченого кредиту та залишку прострочених відсотків, оскільки такий не спростовано відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Новий Колектор» прийняв належні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1051-8156 від 15 лютого 2022 року.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість відповідача за кредитним договором, задовольнивши позов.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі чи її частини за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», до якого перейшло право вимоги ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 512,00 грн.

Щодо судових витрат

У позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати за надану правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року між адвокатом АО «Лекс Верітас » та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК.

Відповідно до платіжної інструкції від 04.03.2026 року ТОВ «Новий Колектор» перерахувало на рахунок Адвокатського об`єднання «Лекс Верітас» грошові кошти у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до звіту про виконану роботу від 04.03.2026 року ТОВ «Новий Колектор» було надано правничу допомогу у обсязі, зазначеному у вказаному звіті.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано докази понесених витрат на надання юридичної допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп, сплачений ТОВ «Новий Колектор» при зверненні з позовом до суду.

Також представник позивача просить стягнути на його користь з відповідача 309,78 грн витрат, витрачених на поштові відправлення. Вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача на підставі статті 141 ЦПК України, оскільки доведені документально.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 1051-8156 від 15 лютого 2022 року у розмірі 34 512 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дванадцять ) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» понесені судові витрати у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» інші витрати (на поштові відправлення) у розмірі 309 (триста дев`ять) гривень 78 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.13, оф.601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 18 травня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун