Рішення № 136589644, 13.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6695/25

2/212/370/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Яненко О.Ю., за участю представника позивача Лушер Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Сматченко Анна Дмитрівна, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, зазаначає, що згідно з інформації з Державного земельного кадастру встановлено, що ОСОБА_1 , (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою російської федерації, успадкувала після смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2010 року, земельну ділянку з категорії земель сільськогосподарського призначення з площею 0,1470 га для ведення особистого селянського господарства, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка розташована на території Міньківської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 710-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», територія Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області ввійшла до складу території Соледарської міської територіальної громади Донецької області. Право власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку підтверджується інформацією з НКС ДЗК, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та поземельною книгою. Разом з тим, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області повідомило, що заходи досудового характеру не вживалися, у зв`язку із обмеженим фінансуванням коштів на судові витрати, управління не зверталося до суду, а тому не заперечує проти звернення Бахмутської окружної прокуратури з відповідним позовом. На підставі вищевикладеного, позивач просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначенням.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки та призначено підготовче засідання.

Через підсистему «Електронний Суд» від представника заявника, Прокопенко Н.Л., 08.10.2025 року надійшло клопотання, в якому він просив задовільнити позовні вимоги у повному обсязі та проводити розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року підготовче провадження у даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача прокурор Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Лушер Н.М. у судовому засіданні позов підтримала та просила суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі з обґрунтувань, вказаних у позовній заяві.

Відповідач, ОСОБА_1 будучи повідомленою у встановленому порядку про час та місце розгляду справи за адресою місця реєстрації, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки до суду не повідомла, відзиву на позов не надавала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листами № 10-5- 0.6-554/2-25 від 25.02.2025 та № 10-5-0.1702-1496/2-25 від 07.05.2025 повідомило прокуратуру, що згідно з даними Державного земельного кадастру станом на 01.01.2013 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1470 га (кадастровий номер 1420985700:04:000:0012) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-4126 від 05.10.2010, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 738013 від 05.11.2007 року.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81366926 від 30.05.2025, наданою на запит прокуратури приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літвіновою В.А., після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 11.08.2009 Першою Бахмутською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 47659918 (номер у нотаріуса 601/2009). Так, на підставі вказаної спадкової справи 05.10.2010 видано свідоцтво про право на спадщину № 1-4126 (у Спадковому реєстрі № 50056380).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №24926699 від 05.10.2010 підтверджується факт реєстрації видачі свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2010 за №1-4126, згідно з яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: рф, АДРЕСА_2 отримала у спадок від ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1420985700:04:000:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку підтверджується інформацією з НКС ДЗК, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.05.2025 № НВ-9964053062025 та поземельною книгою.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 81366926 від 30.05.2025, наданою на запит прокуратури приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Літвіновою В.А., після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 11.08.2009 Першою Бахмутською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 47659918 (номер у нотаріуса 601/2009).

Так, на підставі вказаної спадкової справи 05.10.2010 видано свідоцтво про право на спадщину № 1-4126 (у Спадковому реєстрі № 50056380). Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 24926699 від 05.10.2010 року підтверджується факт реєстрації видачі свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2010 за № 1-4126, згідно з яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: рф, АДРЕСА_2 отримала у спадок від ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1420985700:04:000:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, факт відсутності у ОСОБА_1 статусу громадянина України підтверджується інформацією Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби (лист від 27.03.2025 № 6.1-3572/6-25), що надійшла у відповідь на запит прокуратури. Так, за наявними у ДМС даними, відомостей про оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 не встановлено. За даними підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, ОСОБА_1 також не значиться.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 , 05.10.2010 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку з цим обов`язок щодо відчуження даної земельної ділянки, відповідно до ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України. Зазначений факт підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.05.2025 № НВ-9964053062025 та поземельною книгою.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання вимоги щодо відчуження земельної ділянки настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, які сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 ЗК України.

Вивченням інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася до уповноважених органів з метою державної реєстрації права власності на земельну ділянку, проте, з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду, державна реєстрація лише засвідчила б вже набуте особою право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2010 за № 1-4126.

Водночас, згідно з частинами 1, 2 статті 126 Земельного кодексу України (що діяла на момент набуття права власності відповідачем на спірну земельну ділянку), право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

З 01.01.2013 року, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», змінився порядок реєстрації прав на земельні ділянки та розпочав функціонувати Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфісковані земельні ділянки за рішенням суду підлягають продажу на земельних торгах. Ціна проданих на земельних торгах земельних ділянок, за вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, виплачується їх колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ визначені критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується випискою №1022 від 09.06.2025 року. (а.с.81)

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 346, 356 ЦК України, ст. ст. 22, 80, 81 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 1420985700:04:000:0012 площею 0,1470 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом припинення права власності на земельну ділянку з одночасним визнанням права власності держави на неї в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 39767332).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_2 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № СА918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, адреса реєстрації: 84313, м. Краматорськ, Донецька область, бульвар Машинобудівників, буд.16, код ЄДРПОУ 39767332.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано без його проголошення 13 травня 2026 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак