Ухвала суду № 136589406, 18.05.2026, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 201/3772/25

Провадження № 2-а/172/4/26

У Х В А Л А

іменем України

18.05.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Битяка І.Г., за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В

Відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 року до суду надійшла вищевказана справа для продовження розгляду. Вказаною постановою ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2025 року про повернення позову ОСОБА_1 скасовано як прийняту передчасно.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 01 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Адміністративний позов до суду позивач подав 28 березня 2025 року. У позовній заяві позивач зазначає, що строк на подання адміністративного позову ним було пропущено з поважних причин, оскільки постанову про притягнення його до адмінвідповідальності він не отримував, а про наявність постанови стало відомо представнику позивача під час ознайомлення з матеріалами справи № 204/2440/25.

Представник відповідача Кучер Л.А. надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, оскільки позивач отримав оскаржувану постанову в день її винесення, про що свідчить підпис на постанові. На підтвердження представник надала суду копії постанови від 01.04.2024 року серії ЕНА № 1793876.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк заяви або якщо вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з частинами 1, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

Справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності належать до окремої категорії термінових, особливості провадження в яких встановлені параграфом 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, частиною 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом 10 днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, відповідно до якої підставою для поновлення процесуального строку можуть бути лише обставини, що унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення строку (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03.04.2008).

У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При зверненні до суду скаржник повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 640/25046/19, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) виникла протягом строку, який пропущено; 4) підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що оспорювану постанову він не отримував, а про її існування та зміст йому стало відомо виключно під час ознайомлення з матеріалами іншої справи № 202/2440/25.

Проте вказане твердження не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується підписом ОСОБА_1 у відповідній графі постанови у справі про адміністративне правопорушення від 01.04.2024 серії ЕНА № 1793876, винесеної інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Єрмаковим Д.М. відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що вказані ОСОБА_1 у позові підстави пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є неповажними та не відповідають дійсності, тому позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Крмі цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер .

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 45 ЦПК України).

Згідно зі ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 ввів суд в оману, повідомивши суду неправдиві відомості щодо неотримання оскаржуваної постанови в день складення постанови 01.04.2024 року та приховавши докази у справі, оскільки як вбачається з копії постанови від 01.04.2024 року серії ЕНА № 1793876 складеної відносно ОСОБА_2 , останній отримав її копію в день складення, про що свідчить власноручний підпис на постанові.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати до позивача ОСОБА_1 захід процесуального примусу штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 121, 123, 144, 145, 149, 286, 294, 295 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі залишити без розгляду.

2. Застосувати до позивача ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді штрафу в дохід Державного бюджету України у сумі 3 (трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

3. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України:

Стягувач: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5);

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Ухвала є виконавчим документом та є обов`язковою до виконання.

5. Копію ухвали направити Державній судовій адміністрації України для звернення до примусового виконання, позивачу до відома та виконання.

6. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить три місяці з дня набрання ухвалою законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.Г. Битяк