Ухвала суду № 136589364, 16.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1604/11

Провадження № 4-с/932/50/25

У Х В А Л А

16 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

з участю секретаря Ликової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 ) на дії начальника Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ44640347), -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернулася зі скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ракицька І.М. до Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України. Просить суд визнати протиправними дії начальника Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Миколи Безгубова, що полягають у відмові зняти арешт з майна ОСОБА_1 за ВП № 32354585. Зобов`язати начальника Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Миколу Безгубова зняти арешт (обтяження) на рухоме майно № 12464723, яке належить ОСОБА_1 , та арешт (обтяження) на нерухоме майно № 12643028, яке належить ОСОБА_1 , за ВП №32354585.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 листопада 2025 року відкрито провадження за скаргою та призначено до судового розгляду.

Представник скаржника Ракицька І.М. за ордером на надання правничої допомоги Бондар Е.О. надав суду заяву про розгляд скарги за відсутності сторони скаржника, просив скаргу задовольнити з доводів викладених у скарзі на дії державного виконавця.

Представник Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, надав пояснення, відповідно яких повідомив суду, що згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження (спецрозділ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виявлені наступні виконавчі провадження: № 12192122 відкрите 13.03.2009 року на виконання виконавчого листа від 09.06.2008 року № 2-1868, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення заборгованості на користь УМЗ у сумі 1073,22 грн. 12.12.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 1380,54 грн., що складається з суми заборгованості 1073,22 грн., виконавчого збору 107,32 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн., № 14459212 відкрите 18.02.2010 року на виконання постанови від 03.06.2009 року № АН 316699, виданого ДАІ м. Макіївки про стягнення заборгованості на користь держави у сумі 255,00 грн. 14.04.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 480,50 грн., що складається з суми заборгованості 255,00 грн., виконавчого збору 25,50 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн. 3. № 17503770 відкрите 19.08.2009 року на виконання виконавчого листа від 30.11.2009 року № 2-1543, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення заборгованості на користь КП «Макіївтепломережа» у сумі 5404,41 грн. 24.09.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 6144,85 грн., що складається з суми заборгованості 5404,41 грн., виконавчого збору 540,44 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн., № 18833868 відкрите 20.01.2010 року на виконання виконавчого листа від 30.11.2009 року № 2-1543, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення судового збору на користь КП «Макіївтепломережа» у сумі 51,00 грн. 22.10.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 256,10 грн., що складається з суми заборгованості 51,00 грн., виконавчого збору 5,10 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн.. № 32354585 відкрите з накладанням арешту на майно 26.04.2012 року на виконання виконавчого листа від 10.02.2012 року №2-1604, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення заборгованості на користь ПАТ «КБ «Надра» у сумі 342143,20 грн. 16.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 376557,52 грн., що складається з суми заборгованості 342143,20 грн., виконавчого збору 34214,32 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн. На виконання виконавчих дій по виконавчому провадженню № 32354585 державним виконавцем було накладено обтяження на рухоме майно № 12464723 та обтяження на нерухоме майно №12463028. № 32354237 відкрите 26.04.2012 року на виконання виконавчого листа від 10.02.2012 року №2-1604, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення державного мита на користь ПАТ «Банк Надра» у сумі 1700,00 грн. 16.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 2070,00 грн., що складається з суми заборгованості 1700,00 грн., виконавчого збору 170,00 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн. № 32432475 відкрите 04.05.2012 року на виконання виконавчого листа від 10.02.2012 року №2-1604, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення судових витрат на користь ПАТ «Банк Надра» у сумі 120,00 грн. 16.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП п.10 ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС) (стара редакція). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 332,00 грн., що складається з суми заборгованості 120,00 грн., виконавчого збору 12,00 грн. та витрат виконавчого провадження 200,00 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (ЄДРВП) - це окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною АСВП та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, від 28 квітня 2015 року № 614/5, тобто до 01.01.2017, та висвітлюється у вигляді інформаційної довідки, при цьому роздрукування постанов неможливе. Всі вищезазначені виконавчі провадження, в тому числі № 32354585 знаходяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (спецрозділ), а тому матеріали (сканкопії) виконавчих проваджень надати неможливо. Згідно відповіді Національного банку України № 27-0020/31942 від 25.04.2025 року, ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», який є стягувачем за виконавчим провадженням № 32354585 з примусового виконання виконавчого листа від 10.02.2012 року №2-1604, виданого Червоногвардійським судом м. Макіївки про стягнення заборгованості у сумі 342143,20 грн. з ОСОБА_1 , знаходиться у стадії ліквідації. Згідно інформації з вищезазначеної відповіді, відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців на теперішній час стягувач ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» не ліквідований та знаходиться в стані припинення. Згідно відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 57-036-4211/25 від 07.05.2025 р. завершено лише ліквідаційну процедуру ПАТ «КБ «НАДРА». Підставою ж для закінчення виконавчого провадження згідно п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» має бути припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Враховуючи викладене у Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не було підстав зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При розгляді скарги встановлено, що рішенням Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 02 грудня 2011 року по справі № 2-1604/11 було задоволено у повному обсязі позов ПАТ КБ Надра Донецьке регіональне управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра прострочену заборгованість за кредитом від 12.03.2007 року № 201/2007/840/06-А/12 на загальну суму 42922 долари США 42 цента, що в еквіваленті становить 342143 грн. 20 коп., а також державне мито 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 грн.

По справі було відкрите виконавче провадження ВП №32354585 (ідентифікатор доступу відсутній, так як справу не внесено до ЄДРВП). Загальна заборгованість за виконавчим провадженням становить 376557,52 грн., що складається з суми заборгованості 342143,20 грн., виконавчого збору 34214,32 грн. та витрат виконавчого провадження 200 грн.

На виконання виконавчих дій по даному виконавчому провадженню державним виконавцем було накладено обтяження на рухоме майно № 12464723 та обтяження на нерухоме майно № 12463028.

Вказане виконавче провадження було завершено без фактичного виконання, виконавчі документи повернуто стягувачу.

04 червня 2015 рок Правління Національного банку України прийняло постанову № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Надра».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 вересня 2020 року № 1676 був затверджений ліквідаційний баланс ПАТ «КБ «НАДРА» станом на 01.09.2020 року та звіт про ліквідацію банку. Таким чином, враховуючи вимоги пункту 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідаційна процедура банку вважається завершеною.

Відповідно до інформації, що знаходилася в розпорядженні Фонду протягом ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «НАДРА», відсутня інформація про клієнта ОСОБА_1 у ПАТ «КБ НАДРА».

У додатку «Перелік укладених договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами, включеними до ліквідаційної маси ПАТ «КБ «НАДРА» до Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «НАДРА», який було затверджено рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 14.09.2020 № 1676, немає інформації щодо позичальника на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У пункті 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи в судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIІІ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII, свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VI11).

Водночас частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22.

Відповідно до частини першої, другої, пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Повторно виконавчий лист до виконання протягом трьох років після 10 лютого 2012 року не пред`являвся.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (частини шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України).

Отже, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1604/11, виданого 10 лютого 2012 року, сплив та не був поновлений судом.

Проте майно ОСОБА_1 залишається під арештом на підставі постанови державного виконавця.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

У цій справі судове рішення, на виконання якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні понад 14 років, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа сплив та не був поновлений.

Майнових претензій стягувач до ОСОБА_1 не пред`являє.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.

Враховуючи подані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якої діє адвокат Ракицька Ірина Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 ) на дії начальника Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ44640347) задовольнити частково.

Відмовити в частині визнання протиправними дії начальника Макіївського ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У Донецькому районі Донецької області Східного МІЖ?РЕ?ГІОНАЛЬ?НО?ГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ Миколи Безгубова, що полягають у відмові зняти арешт з майна ОСОБА_1 за ВП № 32354585.

Зобов`язати начальника Макіївського ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У Донецькому районі Донецької області Східного МІЖ?РЕ?ГІО?НАЛЬ?НО?ГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ Миколу Безгубова зняти арешт (обтяження) на рухоме майно № 12464723 , яке належить ОСОБА_1 , та арешт (обтяження) на нерухоме майно № 12643028, яке належить ОСОБА_1 , за ВП №32354585.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.С.Малінов