Ухвала суду № 136588636, 18.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5004/26

Провадження №2/333/4360/26

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно з ч.4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Представник позивача вказує, що позивача звільнено від сплати судового збору, оскільки спір стосується захисту прав споживачів, втім, суд не погоджується з такими доводами представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Позивач просить суд визнати за ним майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 Південний» в м. Запоріжжі.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте, позивач не звернувся до суду з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», в частині звільнення позивача від сплати судового збору.

Порядок сплати та розміри судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року становить 3328,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач судовий збір за подання до суду позову про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва не сплатив.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є визнання майнового права власності на двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 Південний» в м. Запоріжжі.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу вартість майнових прав на об`єкт нерухомості складає 603334,75 грн. в тому числі ПДВ.

Таким чином, судовий збір за подання позову до суду становить 4826,68 грн (603334,75/100 х 0,8 (коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позову через електронний суд).

Таким чином позивачу слід додати до позову квитанцію про сплату судового збору в сумі 4826,68 грн.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, позовна заява підлягає залишенню без руху з зазначенням недоліків та наданням строку для їх усунення.

Керуючись ст.ст.175-177, 185, 260-261 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «РАССВЕТ» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що якщо у встановлений строк не будуть усунуті зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков