Рішення № 136588519, 18.05.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6809/25

Провадження №: 2/332/1203/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 р.

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, про те що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. Так, за період 01.11.2018 року по 31.10.2025 року Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач належним чином не здійснювала оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 44004 грн. 89 коп., у позові позивач просить суд, посилаючись на зазначені обставини, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44004 грн. 89 коп. та понесені судові витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 12.01.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про визнання позову, також просить врахувати при ухваленні рішення довідки про доходи, які долучені до заяви, з метою яку саме суму вона зможе сплачувати до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Ознайомившись із заявою та долученими довідками про доходи відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язок відрахування заборгованості з доходу боржника покладається безпосередньо на підприємства, установи або організації, які здійснюють відповідні виплати. У даному випадку таким підприємством є Комунальний заклад «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа інтернат «Світанок» Запорізької обласної ради.

Відтак, Комунальний заклад «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа інтернат «Світанок» Запорізької обласної ради, як офіційний роботодавець, буде зобов`язаний своєчасно здійснювати відрахування встановлених рішенням суду сумзаборгованості із заробітної плати відповідача та перераховувати їх на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Дослідивши докази по справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше. Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 року №630 та від 21 серпня 2019 р., №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України. Позивач по відношенню відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем комунальних послуг, а саме, з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії

Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі», який діє на підставі статуту за період 01.11.2018 року по 31.10.2025 року Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 52127 грн. 61 коп. За вищевказаний період відповідач внесла оплату за отримані послуги в сумі 8122 грн. 72 коп., отже сума заборгованості з урахуванням внесених оплат становить 44004 грн. 89 коп.

За адресою надання послуг з 28.07.2025 року по теперішній час зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю наданою на запит суду Департаментом адміністративних послуг від 12.01.2026 року (а.с.27). Однак, квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить відповідачу по справі ОСОБА_1 з 18.09.2018 року, що підтверджується інформацією сформованою за допомогою «Реєстр нерухомості» та охоплює період за який утворилась заборгованість (а.с.11-12).

Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідного договору. Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житловокомунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13). В даному випадку позивач свій обов`язок виконав: підготував для відповідача належним чином оформлений договір та неодноразово запрошував на його укладення шляхом вивішування оголошень на будинку, через засоби масової інформації, направлення листів та шляхом автодозвону. Але, на відміну від 90% мешканців житлового фонду комунальної власності м. Запоріжжя, Відповідач не відгукнулася на пропозицію позивача та не уклала договору про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води .

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров`я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги. Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить як на споживачеві так і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

З 02.10.2021 року між Позивачем та відповідачем укладений ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність. Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Законом визначено, зокрема нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 5 ч. 2 ст. 7 Законів України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 року та №2189-VIII від 09.11.2017 року відповідно (далі Закони України №1875-IV, №2189-VIII) споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Проте, як зазначено позивачем у позові і проти чого не надано заперечень відповідачем, зобов`язання зі сплати спожитих послуг останній належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 44004 грн. 89 коп., що підтверджується відповідною довідкою та розрахунком заборгованості (а.с. 10, 13-17).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Таким чином, судом встановлено і підтверджено наданими позивачем достатніми письмовими доказами той факт, що відповідач дійсно отримала послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.11.2018 року по 31.10.2025 року, але належним чином не виконала свої зобов`язання по оплаті за отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість і у позивача виникло право вимагати задоволення своїх вимог шляхом пред`явлення позову про стягнення суми заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, тому зазначена сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% відсотків судового збору, що становить 1211 грн. 20 коп. від суми 2422 грн. 40 коп., сплаченого позивачем при поданні позову до суду згідно платіжної інструкції № 11763 від 18.11.2025 року в сумі 2422 грн. 40 коп., а іншу частину судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, ст.. ст.. 64, 67, 68 ЖК УРСР, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (№ НОМЕР_2 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458 суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2018 року по 31.10.2025 року в розмірі 44004 гривні 89 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» (рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458, понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Концерну «Міські теплові мережі» (рахунок № НОМЕР_3 , Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ :№ 11030127, ІПН 321214508249) сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. на р/р UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄРДПОУ отримувача: 37941997, отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101 Державна судова адміністрація України, 050, згідно платіжної інструкції № 11763 від 18.11.2025 року в сумі 2422 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.В.Марченко