Рішення № 13658839, 17.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р. Справа № 37/238-10

вх. № 10084/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Сидоренко О.В. за довіреністю № 1890/02-02.01 від 15.10.2010 р.

відповідача - Олешко О.В., ген. директор

розглянувши справу за позовом ТОВ "МТІ", м. Київ

до ТОВ "Аванті Україна", м. Харків

про стягнення 503369,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу за договором поставки № 204135/866/09 у сумі 466904,10 грн., пені у розмірі 0,07 % від вартості товару за кожний день прострочення платежу у сумі 36465,25 грн., суми сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 11.01.2011 р., через канцелярію господарського суду 11.01.2011 р. за вх. № Д35, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 11.01.2011 р. було оголошено перерву до 17.01.2011 р. о 14:00.

Позивач, через канцелярію господарського суду 17.01.2011 р. за вх. № 805, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 17.01.2011 р. за вх. № 804, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61110, м. Харків, вул. Печенізька, буд. 1А, кв. 2, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

12 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" було укладено договір поставки № 204135/866/09 (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 цього договору позивач зобов'язувався на протязі дії договору поставити та передати у власність відповідача товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору. Обсяги товару, що постачається за договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у видатковій накладній.

Розділом 3 договору було передбачено, що загальна кількість товарів, що поставляються за даним договором визначається сумою вартості всіх поставлених партій товару.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що відповідач повинен був сплатити за поставлений товар не пізніше 21-го календарного дня з дати поставки товару позивачем.

Розділом 11 договору було передбачено договір діє до 31 грудня 2009 року включно, але у всякому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. В зв'язку із закінченням строку дії цього договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається подовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, письмово попередивши про це не пізніше чим за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання договору. Сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни або розірвати договір, повинна надіслати в письмовій формі пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому суд зазначає, що доказів того, що даний договір припинив свою дію в матеріалах справи не міститься.

Позивачем відповідно до видаткових накладних № 3147073 від 01.06.2010 р., № 3038353 від 01.06.2010 р., № 3250879 від 01.06.2010 р., № 2833179 від 01.06.2010 р., № 2628271 від 08.06.2010 р., № 2628270 від 08.06.2010 р., № 3250912 від 08.06.2010 р., № 3379154 від 08.06.2010 р., № 6182021 від 01.09.2010 р. відповідачу було поставлено товар за договором на загальну суму 502904,10 грн.

Позивачем у позові зазначалося про те, що оплату за поставлений товар відповідач здійснив частково - 15.09.2010 р. у розмірі 18000,00 грн. та 16.09.2010 р. у мірі 18000,00 грн. у зв'язку з чим станом на 01.11.2010 р. сума боргу відповідача за договором за поставлений товар складає 466904,10 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу отриманого за договором товару на суму 466904,10 грн. За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати 466904,10 грн. за отриманий товар в строки, що були передбачені умовами договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу за договором у розмірі 466904,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 9.4. договору у разі прострочення відповідачем оплати за поставлену партію товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,07 % від вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд визнає позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 23054,40 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором у розмірі 466904,10 грн. та пені у розмірі 23054,40 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 4899,59 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 229,63 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.

Задовольнити заяву відповідача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61110, м. Харків, вул. Печенізька, буд. 1А, кв. 2, та надсилати всі процесуальні документи по справі відповідачу на вказану адресу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Україна" (61110, м. Харків, Фрунзенський район, вулиця Печенізька, буд. 1 А, кв. 2, код ЄДРПОУ 32439298, п/р № 26006016817863 у банку ХФ ВАТ «УкрЕксімБанк», МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (юридична адреса: 01023, м. Київ, бул. Лесі Українки, 4; поштова адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3; код ЄДРПОУ 13669756, п/р № 26001001318446 у ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) суму основного боргу за договором у розмірі 466904,10 грн.; 23054,40 грн. пені; витрати по сплаті державного мита в сумі 4899,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 229,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 24.01.2011 р.