Рішення № 136588353, 18.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3933/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

в с т а н о в и в:

Представник позивача за довіреністю Щукіна Інна Миколаївна, що діє в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 482,86 грн. сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2023 між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Еталон» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме транспортного засобу MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до умов вказаного Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.

28.08.2024 о 17 год. 19 хв. по вул. Корятовича в м. Ужгороді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . В результаті ДТП дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 28 серпня 2024 року в м. Ужгороді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, державний номерний знак НОМЕР_2 .

На підтвердження вини відповідача позивач посилається на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року у справі № 308/17303/24, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, позивач зазначає, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року у справі № 308/17300/24 відповідача також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку із залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені постанови набрали законної сили 18 листопада 2024 року.

Позивач звертає увагу на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6956239 від 17 жовтня 2023 року.

Також позивач зазначає, що 30 вересня 2024 року власниця пошкодженого транспортного засобу звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду поданих документів та на підставі ремонтної калькуляції № 2796-01-50 від 28 серпня 2024 року подію було визнано страховим випадком, у зв`язку з чим позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 9 482 грн 86 коп., що підтверджується страховим актом та платіжною інструкцією.

Враховуючи викладене, після здійснення виплати страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 9 482,86 грн, Позивач набув право зворотної (регресної) вимоги до Відповідача як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 13.02.2025 року направив на адресу місця проживання Відповідача письмову вимогу № 2507 про відшкодування шкоди у порядку регресу на суму 9 482,86 грн. У вказаній вимозі Відповідачу було запропоновано добровільно сплатити зазначену суму у строк до 28.02.2025 року, а також повідомлено про можливість звернення Позивача до суду у разі невиконання вимог.

Згідно з поштовими документами, зазначена вимога була вручена Відповідачу 19.02.2025 року.

Оскільки Відповідач у добровільному порядку суму шкоди не відшкодував, Позивач змушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, разом з тим подав через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини не явки до суду не повідомив, відзив в установлений судом строк не подав.

Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав та сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.10.2023 ПАТ «СК «Еталон»» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме транспортного засобу MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується полісом АР/6956239 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.). Строк дії полісу з 23.10.2023 по 22.10.2024.

З наданих матеріалів вбачається, що 28.08.2024 о 14 год. 19 хв. по вул. Корятовича в м. Ужгороді сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів MITSUBISHI GRANDIS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Відповідач) та VOLKSWAGEN GOLF VARIANT, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . В

результаті ДТП дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дане підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , посвідченням водія серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , посвідченням водія серії НОМЕР_6 , Відповідю від НПУ № 3024242426844182, схеми місця ДТП від 28.08.2024 та заяви повідомлення від Потерпілого про настання дорожньо-транспортної пригоди за полісом ОСЦПВВНТЗ від 02.09.2024.

Вина Відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2024 у справі № 308/17303/24, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а також постановою у справі № 308/17300/24, якою встановлено факт залишення місця ДТП та притягнення Відповідача до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП. Зазначені постанови набрали законної сили 18.11.2024.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MITSUBISHI GRANDIS була застрахована у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» відповідно до полісу № АР/6956239 від 17.10.2023.

Після настання страхового випадку власниця пошкодженого транспортного засобу звернулася до страховика 30.09.2024 із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивач визнав подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9 482,86 грн, що підтверджується страховим актом № 2796/01/50/1 від 31.12.2024 та платіжною інструкцією № 3826 від 31.12.2024 на суму 9 482,86 грн. (копії ремонтної калькуляції № 2796-01-50 від 28.08.2024, страхового акту № 2796/01/50/1 від 31.12.2024 та платіжної інструкції № 3826 від 31.12.2024.

Таким чином, страховик виконав свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у повному обсязі.

Після здійснення страхового відшкодування потерпілій особі Позивач набув право зворотної (регресної) вимоги до Відповідача як до особи, відповідальної за завдану шкоду, у розмірі 9 482,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач з метою досудового врегулювання спору 13.02.2025 року направив на адресу місця проживання Відповідача письмову вимогу № 2507 про добровільне відшкодування шкоди у порядку регресу, в якій запропонував сплатити зазначену суму до 28.02.2025 року та повідомив про можливість звернення до суду у разі її невиконання.

Вимога була вручена Відповідачу 19.02.2025 року, однак у добровільному порядку останнім не виконана.

Таким чином, Відповідач не відшкодував суму шкоди добровільно, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 цього Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до абз. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховик після здійснення страхової виплати має право пред`явити регресну вимогу до особи, відповідальної за завдану шкоду, у разі якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишила місце пригоди.

Як встановлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, Відповідач після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце ДТП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.

Таким чином, у Позивача як страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі, виникло право зворотної (регресної) вимоги до Відповідача у розмірі фактично виплаченого страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 523/3212/19 (провадження №61-12680св20) зробив такий правової висновок: «У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього»

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь ПрАТ «СГ «Еталон» 9 482, 86 грн. понесених витрат на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн. суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, суд вважає розумним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12-13, 76-81, 141, 247, 259, 263-268,279, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 599, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1189, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст.22, 29, 38, 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », ст. 25 «Про страхування»

у х в а л и в:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 482,86 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 86 копійок) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»». адреса місцезнаходження: 03067, м. Київ, вул. Герматна, 8, прим. 6, ЄДРПОУ: 20080515;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Суддя І.О. Шепетко