Рішення № 13658785, 18.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 67/161-10

вх. № 10398/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер", м. Ківерці

до Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця" м. Харків

про стягнення 4000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер", м. Ківерці (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця" м. Харків про стягнення 4000,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов"язань за договором поставки №П/НХ-071353/НЮ від 26.04.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадждення у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2010 року о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 18 січня 2011 року о 10:30 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22 грудня 2010 року від позивача надійшло клопотання (вх.4931), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18 січня 2011 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.239), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.04.2007 року між ТОВ "Полімер" та Статутним територіально-галузевим об"єднанням "Південна залізниця" був укладений договір поставки №П/НХ-071353/НЮ.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов"язується поставити та передати у зумовлені строки у власність Покупця певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації №1, яка є невід"ємною частиною договору, Покупець зобов"язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно п.3.1. Кількість та асортимент товару передбачається у специфікації №1, яка є невідмінною частиною договору.

Відповідно п.5.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Україна, м.Харків) в кінцевому пункті отримання товару (ІНКОТЕРМС 2000). Товар поставляється за рахунок Постачальника на склад Покупця не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання повідомлення Покупця, зазначеного п.5.2.

На виконання умов Договору, ТОВ "Полімер" передало у власність СТГО "Південна залізниця" товар на загальну суму 96000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №РН-0000286 від 25.05.2007 р. на суму 19200,00 грн., №РН-0000488 від 07.09.2007 р. на суму 48000,00 грн., №РН-0000533 від 03.10.2007 р. на суму 28800,00 грн., які містяться в матеріалах справи. (а.с. 14-16)

Відповідач, товар прийняв, що підтверджується довіреністю на отримання товару, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-19)

Відповідно до 7.1 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється 92000,00 грн. у безготівковій формі та 4000,00 грн. векселями сторонніх організацій.

П.7.2. Договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику кожну прийняту партію Товару не пізніше 15 банківських днів з дати поставки товару Покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунки -фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за договором виконав у повному обсязі, проте відповідач виконав свої зобов"язання не в повному обсязі, а саме сплатив позивачу 92000,00 грн. у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.20-24), проте зобов"язання щодо розрахунків векселями сторонніх організацій на 4000,00 грн. не виконало.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем, також беззаперечно підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками юридичних осіб, який міститься в матеріалах справи. На заначеному акті звірки наявна помітка: у випадку не повернення акту звірки на протязі 10 днів заборгованість вважається узгодженою".

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 4000,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, в матеріалах справи, наявна копія ухвали Господарського суду Харківської області від 21.10.2010 року відповідно до якої позивач вже звертався до господарського суду з позовною заявою, проте зазначені матеріали були подані з порушеннями п.10. ст.63 ГПК України, а саме не подано доказів сплати витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Зазначена позовна заява від 14.10.2010 року та платіжні доручення №482, 483 про сплату державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, були повернуті для усунення зазначених порушень.

Твердження відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву про застосування строків позовної давності, задоволенню не підлягає, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, оскільки останню партію товару було відпущено 03.10.2007 року, тобто строк позовної давності спливає 18.10.2010 року, а позивач звернувся до суду 14.10.2010 року.

Згідно з вимогами ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Заперечення відповідача, викладене у відзиві (вх№32364) щодо застосування строків позовної давності є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Подібна практика зазначається в Постанові Верховного суду України від 01.03.2005 року по справі №2-24/6706-04, відповідно до якої строки позовної давності перериваються, коли позивач звернувся до суду, позивач не пропустив передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця" (61052, Харківська область, м.Харків, вул.Червоноармійська,7 , ЄДРПОУ 01072609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" (юридична адреса: 45200 Волинська область, м.Ківерці, вул.Некрасова, 33/11, поштова адреса: 43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Дубнівська, 47 В, ЄДРПОУ 32328478) суму основного боргу в розмірі 4000,00 грн., державного мита в сумі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/161-10 складено та підписано 24.01.2011 року