Рішення № 13658743, 13.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р. Справа № 61/289-10 (н.р. 56/101-09)

вх. номер 9732/4-61

Суддя Господарського суду Харківської області Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Антонюк В.М., довіреність № 181 від 08.10.2010р.;

відповідача - Малихіна А.О. , довіреність № 508 від 07.05.2010р.;

третьої особи - не з"явився;

розглянувши матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Тайгєта", м. Харків

про стягнення 53222,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.05.2009р. позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" про повернення орендної плати в розмірі 53222,56 грн., яка була безпідставно перерахована за Договором № 3220-Н від 29.03.2007р. до Державного бюджету України.

14.06.2010р. позивач через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну підстави позову (вх.13341), в якій в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що орендна плата була набута за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2010р. у справі № 56/101-09 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2010р. у справі № 56/101-09 рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2010р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2010р. справу №61/289-10 (н.р.56/101-09) призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2010р.

14.12.2010р. позивач через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення (вх.№31827), в яких просить визнати недійсним пп.2 п.3.3 договору оренди від 29.03.2007р. №3220-Н, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта", щодо необхідності перерахування 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача, та зобов"язати Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України на р/р 31110094700003 у ВДК Дзержинського району м.Харкова 22080300, управління Державного казначейства у Харківській області , код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567. В обгрунтування письмових пояснень позивач посилається на ст.22 , п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.2 ст.19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п.17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, а також ст.ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

Судом долучено до матеріалів справи письмові пояснення позивача (вх.№31827 від 14.12.2010р.).

В судовому засіданні 12.01.2011р. було оголошено перерву до 13.01.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2011р. проти позову заперечував в повному обсязі , 14.12.2010р. через канцелярію від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності , в якій відповідач зазначає, що для визнання договору оренди від 29.03.2007р. №3220-Н недійсним (повністю або частково) сплили строки позовної давності та відсутні інші передбачені Господарським кодексом України , Цивільним кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України умови , в судовому засіданні 13.01.2011р. представник відповідача підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Тайгєта", правом на участь представника у судовому засіданні 13.01.2011р., не скористалася, витребуваних судом документів не надала, причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивач по справі) та Приватним підприємством "Тайгєта" (3-я особа по справі) було укладено попередній договір оренди нерухомого майна № П3220-Н, згідно до умов якого позивач передав, а ПП "Тайгєта" прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (відповідач по справі), вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації. У відповідності до п. 1.2. зазначеного договору сторони зобов’язуються після затвердження нової незалежної оцінки та при наявності усіх необхідних документів, протягом 10 днів укласти основний договір на умовах встановлених цим договором. Пунктом 3.3. попереднього договору було передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 100%.

29 березня 2007 року між позивачем та третьою особою був укладений договір оренди нерухомого майна № 3220-Н, згідно до умов якого позивач передав, а ПП "Тайгєта" прийняла в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (відповідач по справі), вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації. Факт передачі орендованих приміщень 3-ій особі підтверджується актом приймання-передачі від 29.03.2007р.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2007р. - 7840,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2007р. Згідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30 %.

У відповідності до п. 10.1. договору його було укладено строком на 2 роки 11 місяців до 28 лютого 2010р.

05 грудня 2008 року за згодою сторін угодою договір оренди № 3220-Н від 29.03.2007р. було розірвано.

Приватне підприємство "Тайгєта" в повному обсязі виконало вимоги договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р., що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем та відповідачем.

Втім, позивач у позовній заяві та заяві про зміну підстави позову зазначає, що Відповідно до п. 17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786, орендна плата за оренду державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації. підлягає спрямуванню до Державного бюджету України у повному обсязі, тобто у розмірі 100%.

Позивач вважає, що всупереч положенням вказаної Методики, на відміну від попереднього договору оренди, в договорі оренди № 3220-Н від 29.03.2007р. в п. 3.3. була допущена технічна помилка щодо спрямування належного відсотка орендної плати до Державного бюджету та визначено його у розмірі 70%. При цьому, спрямування решти орендної плати у розмірі 30% було передбачене на рахунок, визначений Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (на рахунок відповідача), в результаті чого відповідач без достатньої правової підстави за період чинності договору набув 30% орендної плати, що становить 53222,56 грн.

Також в письмових поясненнях (вх.№31827) позивач просить визнати недійсним пп.2 п.3.3 договору оренди від 29.03.2007р. №3220-Н, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта", щодо необхідності перерахування 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача, та зобов"язати Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України на р/р 31110094700003 у ВДК Дзержинського району м.Харкова 22080300, управління Державного казначейства у Харківській області , код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567. В обгрунтування письмових пояснень позивач посилається на ст.22 , п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.2 ст.19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п.17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, а також ст.ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з положеннями ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В своїх письмових поясненнях (вх.№31827) позивач не просить суд виходити за межі позовних вимог та не змінює предмету позову відповідно до положень до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного , суд розглядає справу в межах заявлених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області позовних вимог.

Проте, відповідно до положень ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено , що пунктом 3.1. договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р., визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2007р. - 7840,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2007р. Згідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30 %.

Згідно абз. 4 ч. 1 п. 17 “Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об'єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.

З вищенаведеного вбачається, що п.3.3 договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. є таким, що суперечить вищенаведеній правовій нормі.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

Отже, на підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України п.3.1. договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. має бути визнаний недійсним.

При цьому, суд приймаєдо уваги те, що договір оренди за своєю правовою природою є правочином про надання послуг , які споживаються у процесі їх надання .

Відповідно до ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов"язання , визнаного судом недійсним повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов"язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов"язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Отже договір оренди може бути визнаний недійсним лише на майбутнє (п.3.2 Роз"яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними").

За загальним правилом угода , визнана недійсною , вважається такою з моменту її укладення (ч.1 ст.59 Цивільного кодексу 1963р.).

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає , що вони можуть бути припинені лише на майбутнє , оскільки неможливо повернути усе одержане за ними , наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму , зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні , що вона припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку , що п.3.3 договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. може бути визнано недійсним на майбутнє.

Проте, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності , порушене право підлягає захисту.

14.12.2010р. відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності , в якій зазначає , що для визнання договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. недійсним сплили строки позовної давності, оскільки до 30.03.2010р. з позовною вимогою про визнання договору оренди недійсним позивач, відповідач та ПП "Тайгєта" до суду не звертались.

Відповідно до положень п.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач доказів поважності спливу строків позовної давності суду не надав, а тому, суд прийшов до висновку про відсутність поважності причин пропуску строків позовної давності , застосування строку позовної давності та на підставі п.4 ст.267 Цивільного кодексу України суд , відмовляє у визнанні недійсним п.3.3 договору оренди від 29.03.2007р. №3220-Н, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта".

Також позивач в обгрунтування своїх позовних вимог про повернення орендної плати в розмірі 53222,56 грн., яка була перерахована за Договором № 3220-Н від 29.03.2007р. до Державного бюджету України, посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що орендна плата була набута ВЕП "Держпром" за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст.1212 ЦК України, на котру, як на підставу позову посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Втім, підстави для застосування даної норми наразі відсутні. З матеріалів справи вбачається, що кошти котрі одержані позивачем, одержані ним не безпідставно, а на підставі договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. Останній протягом періоду за які сплачені кошти не був ні змінений, ні розірваний , а також враховуючи , що суд не визнає п.3.3 договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. недійсним, грошові кошти в розмірі 53222,56 грн. отримані ВЕП "Держпром", не є безпідставно отриманими.

А відтак, вищевказане унеможливлює задоволення позовних вимог про зобов"язання Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене , суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Втім враховуючи звільнення позивача від сплати державного мита пунктом 35.ч.1 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито в даному разі не стягується.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 11, 203, 256, 257, 267, 1212 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 18.01.2011р.

Справа №61/289-10 (н.р.56/101-09).