Рішення № 136587127, 04.05.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 947/24784/25

Провадження № 2/148/1069/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

при секретареві Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС"» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:

03.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 864152771 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7000,00 гривень.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19/1224-01, за яким останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 864152771 від 03.01.2024 у загальній сумі 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим позивач вважає свої права порушеними.

Посилаючись на викладене, позивач у заявленому позові просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 13830,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі.

Представник позивача ТОВ «ФК "ЕЙС"» у судове засідання не з`явився, із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу за відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідача у судове засідання. Крім цього 26.01.2026 та 28.01.2026 від представника позивача за довіреністю адвоката Полякова О.В. надійшли додаткові пояснення у справі в яких представник позивача обґрунтовує нарахування відсотків по кредитному договору та перехід права вимоги за кредитним договором до позивача по договорам факторингу та обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього зазначив, що відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» www.moneyveo.ua де ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а також, номер банківської картки для перерахування коштів. Просив прийняти до уваги надані додаткові пояснення при ухваленні рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від останнього 22.01.2026, 26.01.2026 та 29.01.2026 через електронний суд надійшли додаткові пояснення, відповідно яких ОСОБА_1 факт зарахування грошових коштів у розмірі 7000,00 грн. на платіжну картку, що належить йому, підтверджує. Разом з тим, вказаний у позові розмір заборгованості заперечує, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування відсотків у заявленому розмірі, а також період, за який вони нараховані. Матеріали справи не містять доказів дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо обмежень розміру фінансових санкцій та загальної вартості кредиту. Крім цього зазначив, що позивач не довів належним чином безперервний та законний перехід права вимоги саме до ТОВ «ФК "ЕЙС"», з урахуванням усіх договорів факторингу та реєстрів боржників. Також не погоджується з розміром заявлених судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, вважає її неспівмірною та такою, що підлягає зменшенню або відмову у стягненні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія "ЕЙС"» у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

23.01.2026 по справі було ухвалено заочне рішення.

16.02.2026 відповідач звернувся до суду зі заявою про скасування судового рішення, посилаючись а те, що він під час розгляду справи перебував за межами України, а тому не міг у повній мірі захищати свою позицію, оскільки в нього наявні обґрунтовані заперечення проти заявлених позивачем вимог.

Вказана заява про скасування заочного рішення двічі ухвалами суду залишалася без руху ухвалами суду від 18.02.2026 та 25.02.2026.

31.03.2026 ухвалою суду заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду.

04.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому останній факт отримання на свій рахунок коштів у розмірі 7000,00 грн не заперечував, однак позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем не доведено: укладення кредитного договору, істотних умов договору та правильності розрахунків, права вимоги позивача та заявлено клопотання про непропорційність витрат на правничу допомогу.

07.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив та 09.04.2026 додаткові пояснення в яких представниця позивача просить рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.01.2026 залишити без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість вимог.

10.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення від 13.04.2026, 17.04.2026, 24.04.2026 та 28.04.2026, з яких вбачається що відповідач заперечує суму наданого кредити та вважає, що оскільки кредит він отримав у сумі 7000,00 грн, відтак, нарахування процентів позивачем здійснено не правильно оскільки за суму нарахування взято 8050,00 грн. Зауважує що позивачем не надано доказів на підтвердження переходу права вимоги, а саме доказів оплати суми фінансування за договорами факторингу.

15.04.2026, 22.04.2026, 28.04.2026 та 30.04.2026 від представниці позивача надійшли додаткові пояснення в яких, остання заперечує позицію відповідача, посилаючись на умови договорів, які не визнані недійсними та просить позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та надані додаткові пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію"визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, з розділу «Реквізити Сторін» Крєдитного договору вбачається накладання кваліфікованої електронної печатки зі сторони Первинного кредитора та електронного підпису одноразового ідентифікатора зі сторони Позичальника.

Доказом накладення кваліфікованої електронної печатки є QR код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Кредйтодавця.

Відповідач отримав свій примірник електронного договору на електронну адресу, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на сайті Первинного кредитора в Особистому кабінеті.

Умови кредитного договору та довідка щодо дій позичальника і ІТС Кредитора, де вказано що акцепт оферти позичальником одноразовим ідентифікатором, який був відправлений на електронну пошту відповідача було здійснено 03.01.2024 о 21:18:15, відтак зазначені докази у сукупності свідчать, що Кредитний договір підписаний Відповідачем із використанням ОТР, який відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відсутність будь-яких належних доказів того, що договір укладено іншою особою, дозволяє дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсним.

Подібні правові висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження М 61-1 6`059св21) та від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396'/20 (провадження М 61-850св22), де ВС виснував позицію про законність укладення електронних договорів із використанням одноразового ідентифікатора.

Факт укладення кредитного договору з використанням одноразового ідентифікатора для підписання електронної форми цього договору підтверджується наданими первинними доказами, а саме кредитним договором та графіком платежів, які підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, платіжним дорученням від 03.01.2024 та інформаційним листом БТ/Е-1404 від 15.01.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БПНК» наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів від 26.11.2025, про факт зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача та не спростовується жодними належними та допустимими доказами, відтак, правильне розуміння специфіки електронного договору, відповідно до позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 19.03.2021 № 904/2073/19, не звільняє споживача послуг від виконання взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що 03.01.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 864152771, згідно якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної ліній в розмірі кредитного ліміту на суму 8050 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Кредитний договір відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом шляхом використання 03.01.2024 о 21:48:03 одноразового ідентифікатора «YDSХ-7255», який був відправлений 03.01.2024 о 21:48:15 на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Із пунктів 12.2 та 12.14 кредитного договору вбачається, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця, та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору, сума кредиту 8050,00 грн, складається з двох частин: одна частина в розмірі 7000 грн. видається Позичальнику в порядку, передбаченому Договором (Чиста сума кредиту), а інша частина у розмірі 1050 утримується Кридитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії.

Кредит надається строком на 91 день з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника.

Відповідно до п. 4.2. договору, зобов`язання Позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 146,00 (сто сорок шість) відсотків річних, що становить 0,40 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:

8050,00 грн. (сума виданого кредиту) * 30 (строк Кредиту) * 0,40 (процентна ставка)/100= 966,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів)

966,00/30 = 32,20 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 03.01.2024 - 03.02.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»).

Згідно з п. 4.3 договору, сторони погодили, що за умови якщо повернення Кредиту здійснюється не згідно погодженого Графіку платежів (за виключенням дострокового повернення Кредиту), то умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за процентною ставкою 361,35 (триста шістдесят одна цілих тридцять п`ять сотих) відсотків річних, що становить 0,99 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (далі - Базова процентна ставка), починаючи з наступного дня, що слідує за датою чергового платежу який не було сплачено.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:

8 050,00 грн. (сума виданого кредиту) * 0,99 (процентна ставка)/100= 79,70 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 04.02.2024 - 03.04.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»).

Пунктами 4.1, 4.5 та 6.24 кредитного договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, в розмірі, визначеному в цьому Договорі та Комісію за надання Кредиту. Розмір Комісії та процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника. В день надання Кредиту з суми Кредиту Позичальником утримується Комісія за надання Кредиту. Вартість Комісії за надання Кредиту 1050 грн 00 коп. (одна тисяча п`ятдесят грн. нуль коп.), внаслідок чого Позичальник отримує лише Чисту суму Кредиту.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору кредит за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-4608, Що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору. Порядок зазначений у цьому пункті є способом перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту.

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представник позивача надав суду копію платіжного доручення від 03.01.2024 на суму 7000,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , кошти зараховані на картку НОМЕР_2 .

Крім цього судом за клопотанням позивача витребувано інформацію у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за № БТ/Е-1404 від 15.01.2026, згідно якої встановлено, що:

На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПІІ: НОМЕР_3 ) Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 .

На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) був зарахований платіж у сумі 7000,00 грн. у період з 03.01.2024 по 08.01.2024.

Номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_4 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний номер рахунку платіжної карти - маска картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), НОМЕР_6 . Також надано роздруківку руху коштів по картці, що також підтверджує факт отримання відповідачем вказаних коштів за кредитним договором у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, представником позивача.

Відповідно до п. 7.1.1.5 договору № 864152771 від 03.01.2024 кредитодавець має право без згоди позичальника укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: № 19 від 28 листопада 2019 року на строк до 31 грудня 2020 року, № 26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, № 27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прийняло належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Факт передачі права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується такими доказами в сукупності: договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами до нього, щодо продовження його строку дії до 31.12.2024; протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги № 280 від 16.04.2024, витягом з реєстру прав вимоги № 280 від 16.04.2024, підписання якого відповідно до п. 4.1 договору факторингу, є моментом переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; актом звірки взаємних розрахунків на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 280 від 16.04.2024 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, із якого встановлено, що сторонами підтверджено здійснення повної оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 280 від 16.04.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 280 від 16.04.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 864152771 від 03.01.2024 в сумі 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Факт передачі права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підтверджується такими доказами в сукупності: договором факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024; витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024, підписання якого відповідно до п. 4.1 договору факторингу, є моментом переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; платіжною інструкцією від 20.12.2024 № 330 про сплату ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідної суми передбаченої п.7.1 договору факторингу (а.с.21 зворот) .

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 19.12.2024, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 864152771 від 03.01.2024 в сумі 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно п. 5.3.3 договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 864152771 від 03.01.2024 в сумі 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до відповідача за кредитним договором, що в сукупності підтверджується договором факторингу № 29/05/25-Е, згідно якого права вимоги переходять до нового кредитора в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників (п.1.2 договору факторингу); актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з даного реєстру, копіями платіжних інструкцій № 248 від 06.06.2025, № 246 - № 247 від 05.06.2025, № 243 - № 245 від 04.06.2025 про сплату ТОВ «ФК «ЕЙС» на рахунок ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідної суми передбаченої п.3.3 договору факторингу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії Договору закінчувався 28.11.2019. Відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Надалі вищезазначений Договір було пролонговано Додатковими угодами між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 28.11.2019, від 31.12.2020, від 31.12.2021, від 31.12.2022 та від 31.12.2023, тобто строк дії договору факторингу послідовно продовжувався та діяв у період з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 280 від 16.04.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги до боржника в повному обсязі перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 16.04.2024, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 280.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19/1224-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 за договором факторингу № № 19/1224-01 від 19.12.2024, від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13830,20 грн., з яких: 8050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5780,20 грн. - заборгованість по відсоткам.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 864152771 від 03.01.2024 на загальну суму 13830,20 грн.

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», а саме передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 19/1224-01 від 19.12.2024 та № 29/05/25-Е від 29.05.2025 містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, на підтвердження укладання таких договорів.

Копії витягів з Реєстру прав вимоги, укладених договорів факторингу.

З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», який було пролонговано на підставі додаткових угод №19, №26, №27, №31 та № 32 до даного договору (строк договору пролонговано до 31.12.2024) на момент укладання кредитного договору (06.01.2024) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача, яке в подальшому перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача.

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК Ейс».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що позивачем ТОВ «ФК «Ейс» доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором №864152771 від 03.01.2024.

Також суд звертає увагу на те, що договорами факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Так, в матеріалах справи містяться витяги з реєстрів, в яких зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається, а також у яких сторонами погоджена ціна відступлення прав вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в) факторингу, (див. постанову Верховного суду від 07.10.2018 у справі №243/11704/15-ц).

Враховуючи викладене, помилковими є доводи відповідача ОСОБА_1 про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до наступних кредиторів.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Указані договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому підлягають до виконання.

З огляду на викладене позивач підтвердив свій процесуальний статус щодо права вимоги за кредитним договором №864152771 від 03.01.2024, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує проти факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, проте не погоджується щодо нарахування відсотків за кредитним договором посилаючись на те, що позивач не врахував зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.

ТОВ «ФК «ЕЙС», як новий кредитор, звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості по тілу кредиту, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір про надання споживчого кредиту №864152771 укладений 03.01.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Договору, сума кредиту, що зазначена у п. 2.1 Договору, складається з двох частин: одна частина в розмірі 7000 грн. видається Позичальнику в порядку, передбаченому Договором (Чиста сума кредиту), а інша частина у розмірі 1050 утримується Кридитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії.

Відповідно до п. 4.2. договору, зобов`язання Позичальника по сплаті процентів розраховуються згідно процентної ставки 146,00 (сто сорок шість) відсотків річних, що становить 0,40 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:

8050,00 грн. (сума виданого кредиту) * 30 (строк Кредиту) * 0,40 (процентна ставка)/100= 966,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів)

966,00/30 = 32,20 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 03.01.2024 - 03.02.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»).

Згідно з п. 4.3 договору, сторони погодили, що за умови якщо повернення Кредиту здійснюється не згідно погодженого Графіку платежів (за виключенням дострокового повернення Кредиту), то умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за процентною ставкою 361,35 (триста шістдесят одна цілих тридцять п`ять сотих) відсотків річних, що становить 0,99 відсотків в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (далі - Базова процентна ставка), починаючи з наступного дня, що слідує за датою чергового платежу який не було сплачено.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:

8 050,00 грн. (сума виданого кредиту) * 0,99 (процентна ставка)/100= 79,70 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 04.02.2024 - 03.04.2024 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»).

Таким чином, з урахуванням положень частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту проведений з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, враховуючи, що ОСОБА_1 власних розрахунків процентної заборгованості, здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема положень Закону України «Про споживче кредитування» суду не надано.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування процентів зі суми 8050,00 грн, оскільки вона підтверджується умовами договору № 864152771 від 03.01.2024, а саме пунктами 2.1-2.2, 4.1, 4.5 та 6.24 кредитного договору, за якими загальна сума кредиту - 8050,00 грн, яка складається з двох частини - суми яка перераховується позичальнику на платіжну картку, зазначену позичальником під час укладання договору, а друга в розмірі 1050,00 грн - одноразова комісія за надання кредиту, нараховується та сплачується в день надання кредиту, шляхом зарахування однорідних вимог.

Враховуючи викладене заперечення відповідача суд до уваги не бере, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У ході судового розгляду доказів своєчасного виконання зобов`язання з повернення кредиту або його частини, судом не здобуто.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду № 25770841966 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, копію протоколу погодження вартості послуг, копію акту прийому передачі наданих послуг від 05.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956, ордер, а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Із акту приймання передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги 29/05/25-01 від 19.05.2025 вбачається, що адвокатським об`єднанням позивачу було надано наступні види правничої допомого, а саме вивчення матеріалів справи - 2 години, вартість послуг - 1000,00 грн; складання позовної заяви - 2 години, вартість послуг 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту - 1 година, вартість послуги 500,00 грн; підготовка та подача клопотання про витребування доказів - 1 година, вартість послуги - 500,00 грн.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, не співмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі №712/1720/19.

Підставою для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами позивач зазначає завищення суми, оскільки вона не відповідає складності справи, наданим адвокатом обсягом послуг та принципу розумності й співмірності.

Суд не погоджується з тим, що заявлений розмір витрат є завищеним за мотивів, наведених відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки його позиція не доведена, тобто відповідач не зазначає у чому саме полягає не співмірність цих витрат обсягу виконаної адвокатом роботи та складності справи, а лише обходиться загальним, формальним формулюванням.

Поряд із цим, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не доведено не співмірність цих витрат, що порушує принцип змагальності сторін.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог, таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 19965 від 26.06.2025 (а.с.1), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) заборгованості за договором № 864152771 від 03.01.2024 в розмірі 13830,20 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 20 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005) 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 7000,00 (Сім тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.