Рішення № 136587113, 05.05.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2135/25

Провадження № 2/148/84/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О

при секретареві Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05.12.2023 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та відповідачкою за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний кредитний договір (оферти) № 05.12.2023-100000049. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит: сума кредиту - 13000,00 грн; строк кредитування - 28 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 01.01.2024; період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період), процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1,00 % в день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; одноразова комісія за надання кредиту 1950,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальниці (відповідачки), відповідно до умов кредитного договору. Відповідачка же всупереч умовам кредитного договору порушила його умови і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі суму кредитних коштів, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування. Враховуючи те, що відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, тому станом на 22.08.2025 має заборгованість в розмірі 18590,06 грн, що складається з: 13000,00 грн - основний борг; 3640,06 грн - проценти, заборгованість за комісією (одноразова комісія за надання кредиту) - 1950,00 грн, Просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 18590,06 грн за кредитним договором № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

У судове засідання представник позивача за довіреністю Балюх Є.О. (а.с.10) не з`явився, в прохальній частині позовної заяви, міститься вимога про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.8).

Відповідачка та її представник адвокат Мовчан В.В. у судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

05.05.2026 від представника відповідачки до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідачки, позовні вимоги не визнаються в повному обсязі, в задоволенні позову просять відмовити (а.с.92)

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачкою заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 641 ЦК України. Згідно цієї статті пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір маж містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Судом установлено, що 05.12.2023 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та відповідачкою в електронній формі було укладено кредитний договір № 05.12.2023-100000049. Оферта, додаток до анкети позичальника, заявка, підтвердження укладення кредитного договору були підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується роздруківкою їх електронних копій (а.с.21зворот - 26).

Згідно п. 3.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта) за цим Договором Кредитор зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта): Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-8821.

3гідно п. 4.3. Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта): Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта) Позичальник зобов`язався: Використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни:

а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у 3аявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно розділу 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта) вбачається, що сторони погодили порядок укладення електронного кредитного договору, а саме: Електронний кредитний договір, частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником; Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вказаному вище порядку.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із наданих позивачем, на підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості з відповідача, копій пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.23-26) заявки кредитного договору № 05.12.2023-100000049 (а.с.21 зворот-22), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 05.12.2023-100000049 дата та час укладення 05.12.2023 00:30 (а.с.22), додатку до анкети позичальника (а.с.27) та паспорту споживчого кредиту (а.с.28-29), які підписані одноразовими ідентифікаторами позичальника, що були відправлені на зазначений відповідачкою фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , в сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Із пунктів 1-11, 15-16 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 05.12.2023-100000049 вбачається, що сторони погодили, що Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:

п. 1. Дата надання/видачі кредиту - 05/12/2023;

п. 2. Сума Кредиту: 13000,00 грн;

п. 3. Строк, на який надається Кредит - 28 днів з дати його надання;

п. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 01.01.2024;

п. 5. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період).

п. 6. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди») Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

п.7. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

п. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) -15% від суми Кредиту та дорівнює 1950,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

п.12. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 547,5% річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку).

Із договору № 4507 від 01.11.2020 про надання послуг в системі LiqPay (а.с.13-18) встановлено, що він укладений між позивачем та АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Предметом даного договору є відносини банку з клієнтом, з гідно з якими банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, і також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників.

Пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено, що «Масові виплати» - один із методів оплати в системі LiqPay, суть якого полягає в здійсненні переказів грошових коштів від клієнта на поточні або карткові рахунки юридичних та фізичних осіб в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та/або інших мобільних пристроїв.

Відповідно до Квитанції у системі LiqPay про перерахування суми кредиту за договором № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 (а.с.20 зворот) вбачається, що відповідачці було перераховано грошові кошти у розмірі 13000,00 грн, 05.12.2023 о 00:31, номер картки НОМЕР_2 , ІD операції в системі LiqPay - 2399772678, що також підтверджується листом АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/4537БТ від 23.03.2026 (а.с.89).

Як убачається з п. 4 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» регулює умови договору про споживчий кредит, включаючи право кредитодавця встановлювати комісії за додаткові та супутні послуги. Загальні витрати за споживчим кредитом, що включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі.

Із ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Позиція сторони відповідачки, щодо невизнання укладення кредитного договору ґрунтується на матеріалах кримінального провадження № 12024020180000096 від 21.03.2024, які відповідно до клопотання представника відповідачки, були витребувані від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ухвалою суду від 02.02.2026 та з яких вбачається, що на початку грудня 2023 року невідомою особою за невідомих обставин було використано персональні дані відповідачки та без її відома на її ім`я оформлено кредити в фінансовій компанії «Швидко гроші» на суму 16500,00 грн та банківській установі «А-Банк» на суму 50000,00 грн, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст. 362 КК України.

Станом на 05.05.2026 досудове розслідування не закінчено, жодній особі обвинувачення не пред`явлено.

Із матеріалів кримінального провадження № 12024020180000096 від 21.03.2024 вбачається, що відповідачка в особистих поясненнях від 15.03.2024 та 21.03.2024 зазначала, що в грудні 2023 року її номер телефону НОМЕР_3 , оператором стільникового зв`язку якого є ПрАТ «КИЇВСТАР», зламали. У кінці грудня 2023 року їй на вказаний номер почали надходити дзвінки та повідомлення про виконання зобов`язань за кредитами, які були укладені з компанією «Швидко гроші» та «А-БАНК», після чого вона через мобільний додаток «Дія» дізналася, що на її ім`я 04.12.2023 та 05.12.2023 було оформлено кредити у кредитній установі «Швидко Гроші» на загальну суму 16500,00 грн, а 09.12.2023 у банківській установі «А-Банк» на суму 50000,00 грн, які нею не укладалися.

Доказів того, що відповідачка зверталася до органів поліції за фактом не укладення кредитного договору № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 з позивачем відповідачкою та її представником не доведено.

Також, на виконання ухвали про витребування доказів від 13.03.2026, судом було отримано інформаційний лист АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/4537БТ від 23.02.2026 від банку емітенту платіжної картки, яка була зазначена при укладенні кредитного договору № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 (а.с.89), із якого вбачається, що на ім`я відповідачки було імітовано платіжну картку НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 на яку банком еквайером JSC CB PRIVATBANK 05.12.2023 було зараховано грошові кошти в розмірі 13000,00 грн та повідомлено, що номер телефону НОМЕР_3 не є фінансовим номером та в анкетних даних не знаходиться.

Щодо інформації про відсутність номеру телефону НОМЕР_3 в анкетних даних відповідачки, суд зазначає таке, витребування інформації саме за цим номером було ініційовано у клопотанні представника відповідачки, однак як вбачається із кредитного договору № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 одноразовий ідентифікатор направлявся за іншим номером телефону зазначеним при укладенні договору, а саме НОМЕР_6 та відомостей щодо не належності цього номеру відповідачці представником відповідачки або самою відповідачкою не доведено.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 204 ЦК передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із викладеного, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов кредитного договору.

За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" подано заявку на отримання кредиту від імені відповідачки та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Враховуючи те, що ідентифікація відповідачки на вебсайті Кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних останньої, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти, суд не погоджується з позицією сторони відповідачки щодо не укладення нею спірного кредитного договору.

Подібний висновок викладений у постанові ВС від 17 грудня 2025 року по справі № 686/32982/23.

Із зазначеного вище, вбачається, що при оформленні кредитного договору, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту Кредитодавця) вказується особа, яка вчинила відповідні дії спрямовані на укладення кредитного договору.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг би бути укладений.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20, від 08 квітня 2026 року по справі № 705/1938/25.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Підставою для невизнання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором було те, що кредитний договір нею не укладався та не підписувався, тобто відсутнє її волевиявлення на укладання даного договору, номер мобільного телефону, що зазначений у кредитному договорі, їй не належить, а укладення кредитного договору є наслідком несанкціонованих дій з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислюваних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах, вчинені особою, яка має право доступу до неї невідомими особами.

Як вбачається із спірного договору про надання споживчого кредиту, ідентифікаційні дані позичальниці відповідають персональним даним відповідачки (паспортні дані, РНОКПП, ПІБ, номер платіжної картки).

Водночас, кредитодавцем було проведено ідентифікацію особи, що підтверджується карткою BankID (а.с.12)

Невизнання позовних вимог відповідачкою, натяк на те, що зазначений договір підписано без її волі іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи її персональними даними, судом відхиляються, так як вони не підтвердилися в судовому засіданні та зводяться до припущень, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наявність зареєстрованого кримінального провадження за заявою відповідачки за частиною 1 статті 362 КК України №12024020180000096 від 21.03.2024, на думку суду, не є доказом зазначених обставин і саме по собі не свідчить про вчинення цих дій іншою особою ніж відповідачкою, так як без введення позичальницею відповідних даних, здійснення її верифікації, передання нею та отримання товариством персональних даних відповідачки з метою укладення договору, отримання смс-повідомлення з відповідним одноразовим ідентифікатором та його введення, без здійснення позичальницею входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету таке укладення кредитного договору є неможливим.

Аргументи сторони відповідачки щодо того, що зазначений у договорі про надання споживчого кредиту мобільний номер їй не належить не є підставою для відмови у задоволенні позову, адже ця інформація є додатковими контактними даними позичальниці, а належність основних контактних даних позичальника, зазначених у спірному договорі, відповідачкою не спростовано.

Враховуючи вище викладене, позивачем доведено зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідачки, що підтверджує факт укладання кредитного договору.

Відтак, відповідачка свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно довідки - розрахунку станом на 01.01.2024 становить 18590,06 грн (а.с.12 зворот).

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, оскільки не надавала своєчасно ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням відповідно до умов договору. Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушила зобов`язання за вказаним вище кредитним договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, згідно умов кредитного договору (п.4.3 Пропозиції про укладення кредитного договору).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідносин є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідачка заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не сплатила, тому суд вбачає, що позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи викладене вище, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд вважає позовні вимоги позивача, у заявлених ним межах, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Окрім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 2422,40 гривень сплаченого судового збору, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № СЦ00033875 від 20.08.2025 (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 207, 525-527, 530, 599, 610-612, 615, 625-626, 628-629, 639, 642, 1048-1050, 1054, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 43-44, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", ЗУ «Про споживче кредитування», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, розрахунковий рахунок НОМЕР_8 загальну заборгованість за кредитним договором № 05.12.2023-100000049 від 05.12.2023 у розмірі 18590,06 (Вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 06 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження якого: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, розрахунковий рахунок НОМЕР_8 , у рахунок відшкодування судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 (Двох тисяч чотирьохста двадцяти двох) гривень 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.