Рішення № 136587084, 12.05.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 127/18971/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»

відповідач: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

представник відповідача: адвокат Алейніков Г.І.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

10 жовтня 2025 року до Томашпільського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла позовна заява представника ТОВ «ФК «ЕЙС», що розташоване за адресою Хмельницьке шосе, буд. 19, офіс 2005 в м. Київ до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» позов обґрунтував наступним.

7 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 554978466 на суму 10000 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9Н2S4.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10000 грн шляхом перерахування через банк провайдер на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

В свою чергу відповідач умов договору належним чином не виконував в зв`язку з чим загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 11275 грн. з якої 10000 грн. заборгованість по тілу кредиту та 1275 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що 23 лютого 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 23/0224-01. За умовами вказаного договору ТОВ "Таліон Плюс" передало (відступило) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" право вимоги відносно боржників ТОВ "Таліон Плюс".

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача.

В подальшому, 29 травня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги відносно боржників ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги відносно боржника - відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 554978466 від 7 лютого 2022 року. Внаслідок цього ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЕЙС», тому останні вимушені з даним позовом звернутися до суду в якому просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 11275 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

27 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Алейнікова Г.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У відзиві зазначено, що відповідач повністю повернув позичальнику суму кредиту 10000 грн та проценти 381 грн., тому оскільки відповідач повністю розрахувався з первісним кредитором і ніякі права вимоги відносно відповідача передаватись не могли.

Крім цього представник відповідача зазначає, що позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду та просить суд згідно із ч.3,4 ст. 267 ЦК України, застосувати позовну давність та відмовити в позові в повному обсязі.

29 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

У відповіді на відзив зазначено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, факт повернення кредитних коштів. Щодо строку позовної давності зазначено, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану, тому оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків.

3 листопада 2025 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просить відмовити позивачу в позові в повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 лютого 2026, справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 17 квітня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, однак в позові просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Алейніков Г.І. в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в сумі 10000 грн, не визнав відсотки оскільки ТОВ «ФК «ЕЙС» оплатила лише 10000 гривень, а просить стягнути більше на 1275 грн. Крім цього зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, а саме три роки, питання про поновлення строку на звернення до суду з позовом позивач не ставить. Вказав, що позивачем не доведено, що введений військовий стан перешкоджав позивачу в строк звернутися до суду з позовом. Просив відмовити в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а в разі якщо суд прийде до висновку, що позов подано в межах строку позовної давності, просить стягнути з відповідача суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн та відстрочити виконання рішення суду на 5 місяців. Щодо судових витрат на правову допомогу зазначив, що заявлений розмір не співмірний наданим послугам.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши права та обов`язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 7 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір № 554978466 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит, на суму 10000 грн 00 коп. (десять тисяч гривень) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «КОМФОРТ». Кредит надається строком на 84 дні.

Згідно п. 4.1 Договору, за користування кредитом позичальник виплачує кредитодавцю проценти в розмірі визначеному в цьому Договорі. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 10000,00 грн. на виконання умов кредитного договору підтверджується платіжним дорученням № df806c49-2458-42be-96f9-e846811739f9 від 7 лютого 2022 року, також факт отримання кредитних коштів не заперечується стороною відповідача.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 11275 грн.

Також, судом встановлено, що 23 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №23/0224-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 11275 грн.

29.05.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.

Відповідно до реєстру боржників від 29.05.2025 до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 клієнт відступає фактору право вимоги заборгованостей на умовах передбачених договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 11275 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що право вимоги за кредитним договором № 554978466 від 07.02.2022 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, позивачем доведено.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 747/2790/25, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 554978466 в розмірі 11275 гривень.

Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Так, Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З даним позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду 18 червня 2025 року.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.

Тому позиція сторони відповідача з приводу пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговує на увагу.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення та просив про розстрочку суми заборгованості за кредитним договором на строк - п`ять місяців. Клопотання мотивував тим, що сума заборгованості для відповідача є значною та сплата такої одним платежем є неможливою та є надмірним тягарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу викладених норм убачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що питання розстрочки виконання рішення суду суд вирішує із урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 червня 2021 року у справі № 9901/598/19).

Разом з тим, відповідач не надав доказів виняткового скрутного матеріального становища, складної життєвої ситуації, які би були підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

Відтак в задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на підтвердження позивачем заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 554978466 в розмірі 11275 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивач понесло судові витрати, що складаються з 2422,40 гривень, сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги ст. 141, ст. 142 ЦПК України, часткове задоволення позову, часткове визнання позову, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 1074,21 гривень, що є пропорційним розміру визнаних позовних вимог та стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає судовий збір в розмірі 1348,19 грн.

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником позивача в позові було надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме на суму 7000 грн.

На виконання вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України до позову додано договір про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, додаткову угоду № 25770706443 від 30 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого вартість наданих послуг складає 7000 грн.

У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що позов було задоволено повністю, а також, що розмір наданої позивачу правової допомоги є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, враховуючи, що в справі відбулося два судових засідання, в якому представник позивача не приймав участі, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 207, 526, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, 1046-1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 554978466 від 7 лютого 2022 року в розмірі 11275 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» 1348,19 грн. (одна тисяча триста сорок вісім гривень дев`ятнадцять копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

Повернути ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» 1074,21 (одна тисяча сімдесят чотири гривні двадцять одна копійка) сплаченого за платіжною інструкцією № 17556 від 16.06.2025 року судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» 3000 грн. (три тисячі гривень) судових витрат, що складаються із витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - код ЄДРПОУ 42986956, місце реєстрації: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук