Рішення № 13658707, 12.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. Справа № 59/356-10

вх. № 10213/4-59

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., за довіреністю б/н від 06.09.2010р.;

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Старовірівка

про стягнення 47871,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 74871,42 грн. заборгованості, з яких 11200,02 грн. - заборгованість по лізинговим платежам; 14263,98 грн. лізингові платежі в частині комісії, 1020,20 грн. - сума зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 1020,20 грн., 364,71 грн. - 3% річних, 2003,87 грн. - пеня, 19018,64 грн. - санкція за дострокове розірвання договору, що виникла на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № LA08000349 від 30.07.2008р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати: державне мито у сумі 478,72 грн.; та витрати на ІТЗ в сумі 236,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання (вх. 746) про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 12.01.2011 р. не направив, документи витребувані ухвалами від 23.11.2010 р. та від 08.12.2010 р. не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 08.12.2010 р. за належною адресою відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з ЄДР станом на 17.12.2010 р.

Ухвалою від 08.12.2010 р. суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши наявні докази, суд встановив наступне

30 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»(позивач по справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба»(відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №LA08000349, відповідно до умов якого позивач зобов’язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов’язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (додаток № 1 до договору) позивачем було придбано транспортний засіб: Чизель дисковий SF4511-11; заводський номер: 4511G08037.

31 жовтня 2008 року позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання -передачі предмета лізингу.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобов’язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 56000,20 грн.

Перший лізинговий платіж у сумі 56000,20 грн. відповідач сплатив 28.08.2008 року, що підтверджується випискою банку від 28.08.2008 року.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок Позивача. Неодержання рахунку Відповідачем не звільняє його від зобов’язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

У Додатку № 4 до договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 3733,34 грн., в частині комісії - 4279,62 грн.

За період з дати передачі предмету лізингу відповідачу по жовтень 2009 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано у сумі 104533,62 грн., а лізингових платежів в частині комісії – 58485,30 грн. Відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 73881,72 грн., лізингових платежів в частині комісії на суму 17118,48 грн. Таким чином станом на 07.11.2009 року сума заборгованості відповідача за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу становила 30651,90 грн., а сума заборгованості за лізинговими платежами частині комісії – 41366,82 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості за період з дати передачі предмету лізингу по жовтень 2009 року. Рішенням Господарського суду у справі 62/236-09 від 11.01.2010 р. позовні вимоги були задоволені (Належним чином завірена копія рішення наявна у матеріалах справи).

За період з листопада 2009 року по лютий 2010 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу було нараховано у сумі 14933,36 грн., а в частині комісії – 19018,64 грн. Відповідач не сплатив лізингові платежі. Станом на 07.03.2010 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмету лізингу становила 14933,36 грн., а в частині комісії - 19018,64 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості за період з листопада 2009 року по лютий 2010 року (включно), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором фінансового лізингу № LA08000349 від 30 липня 2008 року, розірвати договір та зобов’язати відповідача повернути предмет лізингу. Рішенням Господарського суду Харківської області у справі 61/99-10 від 18 травня 2010 року позовні вимоги були задоволені. (Належним чином завірена копія рішення наявна у матеріалах справи).

Зазначені рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду, не потребують доказування.

Оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2010р. у справі № 61/99-10, яке набуло законної сили 01 червня 2010 року, було розірвано договір фінансового лізингу № LA08000349 від 30 липня 2008 року, у відповідача залишається непогашеним розмір нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу за період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно), що становить 11200,02 грн.

Всупереч умовам договору фінансового лізингу відповідач лізингові платежі не сплатив.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу за період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно) станом на дату звернення до суду становить 11200,02 грн.

За період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно) відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був такожж сплатити позивачу комісію у сумі 14263,98 грн.

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії виконані не були. У зв’язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії за період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно) склала 14263,98 грн. .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обов’язки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає права та обов’язки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) за період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно) в сумі 11200,02 грн. та суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) за період з березня 2010 року по травень 2010 року (включно) в сумі 14263,98 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 364,71 грн. та інфляційних у сумі 1020,20 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні і обґрунтовані.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за угодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 8.8 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009 року - 10,25 % річних (Постанова Правління НБУ № 468 від 10.08.2009 року); з 08.06.2010 року - 9,5 % річних (Постанова Правління НБУ № 259 від 07.06.2010 року), з 08.07.2010 року - 8,5 % річних (Постанова Правління НБУ № 320 від 07.07.2010 року), з 10.08.2010 року - 7,75 % річних (Постанова Правління НБУ № 377 від 09.08.2010 року).

За таких підстав сума пені за прострочення виконання зобов’язань відповідачем становить 2003,87 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, та враховуючи вищевикладене, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, за дострокове розірвання договору фінансового лізингу № LA08000349 від 30 липня 2008 року позивач на підставі п. 10.8 Додатку № 2 до Договору нараховує відповідачу санкцію за дострокове розірвання договору з його вини у розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів в сумі 19018,64 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині позову, оскільки, як вбачається з Додатку № 2 до Договору зазначений позивачем пункт, а саме п. 10.8, взагалі відсутній, одже договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору фінансового лізингу з вини відповідача, в зв"язку з чим позовні вимоги в цій частині позову є необгрунтованими, тому не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовними вимогам витрати по сплаті державного мита в сумі 288,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 142,24 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 546, 610-612, 625, 629, 653, 806 ЦК України, статтями 1, 2, 6, 10, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», статтями 173, 179, 188, 193, 230, 343 ГК України, статтями 1, 4,12, 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (код ЄДРПОУ: 00707219, адреса: 63250, Україна, Харківська область, Нововодолазький район, с. Старовірівка, п/р 260083012812 в Філії ХОУ ПАТ «Ощадбанк ТВ БВ 10020/0372», МФО 351823) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, адреса: 69002, Україна, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, п/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСибБанк», м. Харків МФО 351005) за договором фінансового лізингу № LA08000349 від 30.07.2008 року 11200,02 грн. суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу); 14263,98 грн. суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії); 1020,20 грн. суми зростання боргу з урахуванням індексу інфляції; 364,71 грн. трьох процентів річних; 2003,87 грн. пені; 288,53 грн. державного мита та 142,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 19018,64 грн. санкції за дострокове розірвання договору фінансового лізингу № LA08000349 від 30.07.2008 року відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Бринцев О.В.

/Повний текст рішення

підписано 17.01.2011 року

Справа № 59/356-10/