Рішення № 136586962, 18.05.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3185/25

Провадження №:2/138/333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Кредит Капітал» адвокат Усенко М.І. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4074259. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 11200 грн., які відповідач зобов`язалась повернути, а також сплатити проценти і комісію за користування кредитом. 18.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за Кредитним договором № 4074259, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку з повернення наданого їй кредиту в строк, передбачений Кредитним договором. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 39439,75 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9098,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 29479,35 грн. та заборгованості за комісією в сумі 862,40 грн. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.11.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала. 30.12.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів видачі відповідачу кредитних коштів та не доведено правильність нарахування суми заборгованості, зокрема проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку дії договору, який становить 30 календарних днів. Крім того, розмір нарахованих процентів у декілька разів більший, ніж тіло кредиту. Відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про споживче кредитування» вказує, що розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, відповідач посилаючись на судову практику, заперечила нарахування комісії по договору, оскільки умови договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є нікчемними. Щодо нарахування штрафу та пені відповідач вказала на неможливість такого стягнення в період дії в Україні воєнного стану.

28.01.2026 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача вказав, що при укладенні та виконанні спірного Кредитного договору вимоги Закону України «Про споживче кредитування» порушені не були, оскільки відсотки нараховані за ставкою 0,88% за кожен день користування кредитом. При цьому у розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості і відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована, перевірити правильність якої можливо за допомогою елементарних математичних операцій. Також, представник позивача зазначив, що умовами Договору кредиту, з якими відповідач повністю погодилась укладаючи спірний договір, передбачено автопролонгацію строку договору без необхідності вчинення будь-яких дій з боку сторін. Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодилась з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації та нарахування комісії не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору. Також, нарахування комісії передбачено п. 1.5.1 договору. При цьому заборгованість заявлена до стягнення не включає в себе штрафи та пені.

Ухвалою суду від 30.01.2026 за клопотанням позивача витребувано докази та 27.02.2026 отримано їх від АТ «Державний ощадний банк України».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 10.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4074259, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Вказаний договір укладений сторонами в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток (п. 6.1 Договору).

Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 відображено у Анкеті-заяві на кредит № 4074259 від 10.06.2021.

Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 4074259 від 10.06.2021, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): J21230, час відправки ідентифікатора позичальнику 10.06.2021 о 07:18, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380687741188.

Згідно з пунктами. 1.2.-1.4., 2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 11200,00 грн., який надається строком на 15 днів з 10.06.2021 (строк кредитування). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 25.06.2021. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

10 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти в сумі 11200,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 48435509 від 10.06.2021.

Також на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ «Ощадбанк» за вих. № 46/12-11/27889/2026/БТ від 24.02.2026 надало інформацію, згідно якої в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка НОМЕР_3 , на яку 11.06.2021 були зараховані кошти в сумі 11200 грн.

В пунктах 1.5.-1.7. передбачено, що комісія за надання кредиту 862,40 грн., яка нараховується за ставкою 7,70 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 1470 грн., які нараховується за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного в п. 1.3, запропонована позичальнику із знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість, зокрема, для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені п. 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, у т.ч. сплатити комісії за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору; пролонгація на стандартних (базових) умовах позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п. 1.4 Договору.

До позовної заяви позивачем приєднано Графік платежів за договором про споживчий кредит №4074259 від 10.06.2021 як Додаток №1 до Кредитного договору та Паспорт споживчого кредиту №4074259 як Додаток №2 до Кредитного договору.

Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.

Таким чином, укладаючи вказаний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення договору № 4074259 від 10.06.2021 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Також, доданими до позовної заяви доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 11200 грн., а відтак і факт виконання ТОВ « Мілоан» умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечувала факт укладення кредитного договору з ТОВ «Мілоан».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

18.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за Договором № 4074259 про споживчий кредит від 10.06.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі реєстру боржників від 18.10.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 18.10.2021 та копією платіжного доручення № 47756 від 19.10.2021 про сплату коштів за договором відступлення прав вимоги.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 18.10.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4074259 від 10.06.2021 загальна сума заборгованості за яким станом на 18.10.2021 становила 39439,75 грн., з яких 9098 грн. сума залишку по тілу кредиту; 29479,35 грн. сума заборгованості за відсотками; 862,40 грн. сума заборгованості за комісією.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Зі змісту відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілаон» за кредитним договором № 4074259 вбачається наступне: 10.06.2021 ОСОБА_1 видано кредит в сумі 11200 грн., нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 862,40 грн. та в період з 11.06.2021 по 25.06.2021 нарахування процентів відбувалось на підставі п. 1.5.2 договору по 98 грн.; 25.06.2021 ОСОБА_1 сплатила комісію за пролонгацію в сумі 560 грн., проценти по кредиту в сумі 466,00 грн., тіло кредиту в сумі 560 грн. та нарахування відсотків в період з 26.06.2021 по 01.07.2021 відбувалось на підставі пунктів 1.5.2, 2.3.1.1 договору по 93,10 грн. в день; 01.07.2021 ОСОБА_1 сплатила комісію за пролонгацію в сумі 532 грн., проценти по кредиту в сумі 485,00 грн., тіло кредиту в сумі 532 грн. та нарахування відсотків в період з 02.07.2021 по 09.07.2021 відбувалось на підставі пунктів 1.5.2, 2.3.1.1 договору по 88,45 грн. в день; 09.07.2021 сплачено комісію за пролонгацію в сумі 1010 грн., проценти по кредиту в сумі 794,00 грн., тіло кредиту в сумі 1010,00 грн. та нарахування відсотків в період з 10.07.2021 по 24.07.2021 відбувалось на підставі пунктів 1.5.2, 2.3.1.1 договору по 79,61 грн. в день; в період з 25.07.2021 по 22.09.2021 нарахування відсотків відбувалось на підставі пунктів 1.6, 2.3.2.1 договору по 454,90 грн.

Отже, з вказаного розрахунку вбачається, що за період з 11.06.2021 по 24.07.2021 відповідачу за користування кредитними коштами нараховані відсотки на підставі п. 1.5.2 за зниженою процентною ставкою 0,88 % в день, оскільки відповідачем вчинялись дії спрямовані на пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах, зокрема було сплачено комісію за пролонгацію, нараховані відсотки та частково погашено тіло кредиту. В подальшому починаючи з 25.07.2021, у зв`язку з тим, що відповідач не здійснила будь-яких дій спрямованих на погашення кредиту та пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах, тому строк кредитування було пролонговано на стандартних (базових) умовах та відсотки за користування кредитом нараховувались на підставі п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору за ставкою 5% в розмірі 454,90 грн. за день до 22.09.2021 включно (60 днів).

При цьому, нарахування процентів за користування кредитними коштами по 22.09.2021 здійснювалось у порядку передбаченому ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України та умовами договору, які були погоджені зі сторони відповідача та їх розмір без врахування внесених платежів склав 29479,35 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Разом з тим, відповідач заперечуючи щодо правильності нарахування суми заборгованості не надала власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б підтверджували повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, стверджуючи, що умови кредитного договору в частині визначення процентної ставки за користування кредитом є несправедливими, покликався на норму ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того, в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Заважаючи, що строк дії спірного кредитного договору закінчився 22.09.2021, тобто до набрання чинності вказаним вище Законом № 3498-ІХ, а відтак до правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору № 4074259 від 10.06.2021 не підлягають застосуванню вищезазначені положення законодавства.

Таким чином умови укладеного між сторонами договору не можна вважати несправедливими, як безпідставно вважає відповідач, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними, підписавши їх одноразовим ідентифікатором.

Вказаний розрахунок здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому суд вважає вказаний розрахунок вірним.

Твердження сторони відповідача на несправедливі умови договору в частині нарахованих відсотків у порівнянні з тілом кредиту судом відхиляються, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма не стосується вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом, право на які має кредитор в силу ст.1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умов кредитного договору. Проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Зокону України «Про захист прав споживачів».

В даному випадку судом встановлено, що відповідач добровільно звернулась до відповідної установи, ознайомилась з інформацією про умови кредитування та уклала кредитний договір, підписавши який, погодила усі запропоновані кредитором істотні умови кредитування, зокрема, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, від договору не відмовилась. Розмір процентів за користування кредитом було визначено сторонами договору за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

У зв`язку з цим жодних правових підстав для застосування ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості відповідних умов кредитного договору, про що заявляє відповідач, суд не знаходить.

Крім того, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом та процентів, просить стягнути заборгованість за комісією у за надання кредиту в розмірі 862,40 грн., проти чого заперечує відповідач.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

У разі відсутності інформації про вартість додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства України про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Аналізуючи умови договору про споживчий кредит № 4074259 від 10.06.2021 суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 862,40 грн., яка нараховуються за ставкою 7,70 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору) та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів (додаток №1 до договору).

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19.

Таким чином, нарахування заборгованості по комісії у розмірі 862,40 грн. проведена виходячи з умов укладеного договору.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, судом встановлено, що позивачем були вчинені дії щодо досудового врегулювання спору та направлено відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за вих. № 21449080 від 20.06.2025. Однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач будь-яких дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості не вчинила.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надала суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 0206 від 02.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича домовились, що виконавець надає послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в судах загальної юрисдикції.

Згідно з п. 2.1, 2.3 договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються Додатком № 1 до Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу становить 7000 грн.

Зокрема, підписаним сторонами 16.06.2025 Додатком до договору № 0207 «Акт № 198 наданих послуг правничої (правової) допомоги» сторони підтвердили надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг, наданих відповідно до укладеного Договору про надання правової допомоги № 0206 від 02.06.2025.

Згідно з детальним описом наданих послуг до Акту № 198, адвокат Усенко М.І. в період з 09.06.2025 по 16.06.2025 надав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наступні послуги у справі про стягнення боргу за кредитним договором з ОСОБА_1 : усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції з клієнтом 30 хв., складання позовної заяви 3 год. 30 хв.. Всього 6 год. 30 хв. Сума нарахованих послуг відповідно до договору складає 7000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечуючи щодо задоволення позову у відзиві на позовну заяву вказував на неспівмірність заявлених позивачем витрат понесених на правову допомогу, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження реальності таких витрат, нескладність справи, велику кількість судової практики та практику Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 39439,75 грн., тобто у справі незначної складності, яка розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Також, суд вважає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції з клієнтом 30 хв.», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складання позовної заяви», а тому визначення оплати за вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 626, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 89, 141, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4074259 від 10.06.2021 в розмірі 39439 (тридцять дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) гривень 75 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати у виді судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236.

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, адреса для листування: вул. Смаль-Стоцького, 1, м. Львів, 79029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Т.Ю. Холодова