Рішення № 13658665, 10.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Справа № 29/441-10 вх. № 11388/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - 1 - не з"явився

відповідача - 2 - не з"явився

розглянувши справу за позовом УкрДНТЦ"Енергосталь", м. Харків

до ТОВ "Текфорум", м. Донецьк

та до ФОП ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати недійсними договори на виконання робіт від 19.05.08р. №3/19-05 та від 30.05.08 №1/30-05 та визнати недійсними договори поруки №3/19 від 19.05.08. №1/30-05 від 30.05.08.

В обгрунтування свого позову, позивач вказує, що на момент укладання та виконання всіх вище перелічених договорів ТОВ «Текфорум» було зареєстровано як юридична особа, включено до ЄДРПОУ за номером 35150958, знаходилося на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, було зареєстроване як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100042020, видане 22.05.07р.) та платник податку на прибуток. Вказані дані були перевірені та знайшли своє відображення безпосередньо в текстах всіх спірних угод. Згодом. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року по справі №2а-4905/10/0570 запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» визнано недійсним через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яке не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 15 травня 2007 року; свідоцтво платника ПДВ № 100042020, видане ТОВ «Текфорум» ДПІ у Калінінському районі м.Донецька 22.05.07р. з 22 травня 2007 року визнано недійсним. Таким чином, позивач вважає, що дії ТОВ «Текфорум» при укладанні та виконанні всіх спірних договорів були направлені на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а самі правочині є нікчемними. Також, вказує, що Донецька філія «УкрДНТЦ «Енергосталь» сплатила кошти на адресу ТОВ «Текфорум» без мети реального настання будь-яких правових наслідків.

Ухвалою суду від 30.12.10 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.01.11.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

Від позивача надійшла заява в якій він вказує, що позивач підтримує позовні вимоги.

Перший відповідач в судове засідання не з"явився, відзив на позовну заяву суду не надав.

Другий відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, та заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Донецькою філією «УкрДНТЦ «Енергосталь» (замовник) та ТОВ «Текформ» (виконавець) були укладені договори від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 на виконання робіт, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується виконати роботи по пошуку покупців науково-технічної продукції та по розробці ТКП будівництва паротрубної конденсаційної електричної станції потужністю 15 МВт при роботі на шламових відходах, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.

Виконання виконавцем зобов'язання за вищевказаними договорами було забезпечено порукою (договори поруки № 3/19 від 19.05.08. № 1/30-05 від 30.05.08). Поручителем виступила фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Судовий захист майнових інтересів осіб, вказаних в ст.1 ГПК України, в силу положень п.3 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі – ГК України) здійснюється шляхом розгляду справи, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 т.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать(ст.174 ГК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину зокрема:

1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2 - особа, яка вчинять правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3 - волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі;          

4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5 - правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст.228 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент укладення та виконання спірних правочинів) визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

          Вирішуючи спір про визнання угоди недійною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чом конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

          За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Договори на виконання робіт від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 було укладено між суб’єктами, які на момент їх укладення та виконання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців. Зокрема, ТОВ «Текфорум» було зареєстровано як юридичну особу та включено до ЄДРПОУ за номером 35150958, та як платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100042020, видане 22.05.07р.). Вказані дані були перевірені та знайшли своє відображення безпосередньо в текстах всіх спірних угод. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV встановлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В силу наведених законодавчих положень відомості щодо реєстрації ТОВ «Текфорум» як юридичної особи, зазначені в договорах на виконання робіт від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 щодо ТОВ «Текфорум», на момент укладання та виконання останніх слід визнати достовірними та правдивими.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року по справі № 2а-4905/10/0570 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яке не можна усунути з моменту реєстрації, тобто з 15 травня 2007 року. Даним судовим рішенням також визнано недійсним з 22 травня 2007 року свідоцтво платника ПДВ № 100042020.

Суд зазначає, що визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яке не можна усунути з моменту реєстрації, та свідоцтва платника ПДВ само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з Державного реєстру. Юридичний факт - недійсність запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» - було встановлено за рішенням суду тільки 04.08.2010. Відтак, юридичні наслідки (в т.ч. незаконність реєстрації ТОВ «Текфорум»), які викликає даний юридичний факт, можуть виникнути з 04.08.2010, а не з моменту реєстрації ТОВ «Текфорум». Дане положення базується на нормах Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV, що передбачає набуття даними Єдиного державного реєстру статусу достовірних з моменту їх внесення до такого реєстру. Набуття статусу достовірних будь-якими обставинами, в т.ч. які мали місце в минулому, не з моменту їх занесення до ЄДР, а з іншої дати чинне законодавство не передбачає.

Всі спірні правочини були укладені та вчинені до 04.08.2010р. Відтак дії сторін таких правочинів по їх укладанню та виконанню базувалися на юридично достовірних даних щодо державної реєстрації обох контрагентів, їх правового статусу як учасників цивільних та податкових правовідносин. В силу достовірності вказаних обставин цивільна, а отже, похідна від неї фінансова-податкова діяльність в рамках спірних правочинів, не були спрямовані на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства

Дослідивши копії договорів, наданих до матеріалів справи, суд встановив, що сторони при їх підписанні домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розторгнення та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2008 року між ТОВ «Текфорум» (виконавець) та Донецькою філією «УкрДНТЦ «Енергосталь» (замовник) був укладений договір № 1/30-05 на розробку ТКП будівництва паротрубної конденсаційної електричної станції потужності 15 МВт при роботі шламових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується виконати та передати покупцю роботу, а замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов’язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розторгнення та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору, відсутність будь-яких претензій у кожної зі сторін щодо порядку та якості виконання взятих на себе зобов’язань документально підтверджується підписаним ними Актом приймки-сдачі від 30.05.08 б/№, податковою накладною від 30.05.08 № 300509, платіжними документами № 174 від 04.06.08р. № 281 від 20.08.08р.

19 травня 2008 року між ТОВ «Текфорум» (виконавець) та Донецькою філією «УкрДНТЦ «Енергосталь» (замовник) був укладений договір № 3/19-05 на виконання робіт по пошуку покупців науково-технічної продукції, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується виконати та передати покупцю роботу, а замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов’язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розторгнення та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору, відсутність будь-яких претензій у кожної зі сторін щодо порядку та якості виконання взятих на себе зобов’язань документально підтверджується підписаним ними Актом прийомки-сдачі від 30.05.08 б/№, податковою накладною від 30.05.08 № 300508, платіжними документами № 04 02 138 від 31.10.08р.

Не можуть досліджувані правочини кваліфікуватися і як такі, що укладалися та виконувалися без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені. На користь направленості спірних правочинів на реальне настання правових наслідків та реальності їх виконання свідчать такі обставини, як детальне зазначення в тексті договорів всіх істотних умов, а також даних, які детально ідентифікують сторони; розумні строки виконання умов договорів; можливість виконання договорів з урахування віддаленості контрагентів один від одного; підтвердження цивільних (господарських) операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які мають всі необхідні обов’язкові реквізити; відсутність відмінностей між визначенням взаємних прав та обов’язків сторін та їх виконанням (задекларовані у договорах права та обов’язки співпадають зі змістом їх виконання, що має реальних характер). Договори було скріплено печатками підприємств, що є посвідчує їх дійсність та реальність наміру сторін на їх виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що посилання позивача на те, що сторони за спірними договорами від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 не мали за мету реальне настання будь-яких правових наслідків (передачу майна (продавець) та сплату коштів (покупець)), є безпідставним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року по справі № 2а-4905/10/0570 цивільно-правові або фінансово-податкові облікові документи недійсними не визнані. Факт підписання таких документів особою, яка не є засновником або директором підприємства, іншою неуповноваженою підприємством особою в судовому порядку не встановлений, що свідчить про їх дійсність та юридичну значимість.

Враховуючи вищенаведене, а також положення статей 203, 215, 228 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент укладення та виконання спірних правочинів) суд доходить висновку про відсутність в договорах на виконання робіт від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення ст.203 ЦК України. Відтак зазначені вище договори є дійсними.

Судом враховано, що визначальною умовою встановлення нікчемності правочину є його укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, що підписувала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Судом встановлено, що оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, а в судовому засіданні підтверджено відсутність у сторін спірних правочинів наміру досягти таку мету, неможливим є й встановлення форми вини відповідачів при їх укладанні, а відтак доводи УкрДНТЦ «Енергосталь» в цій частині є також необґрунтованими.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. За змістом даного положення у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Ознака фіктивності повинна бути властивою діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна сторона намагалася досягти правового результату, то таких правочин не вважається фіктивним.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін спірних правочинів (Донецькою філією «УкрДНТЦ «Енергосталь» було отримано та використано у власній господарській діяльності набуті за спірними договорами результати робіт, а продавцем ТОВ «Текфорум» отримано кошти за їх виконання). На момент укладання угод та їх виконання сторони були наділені цивільною дієздатністю, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі. Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання за спірними договорами були виконані сторонами у повному обсязі, а тому підстави вважати договори на виконання робіт від 19.05.08р. № 3/19-05 та від 30.05.08 № 1/30-05 фіктивними відсутні.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів на виконання робіт від 19.05.08р. №3/19-05 та від 30.05.08 №1/30-05 необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

В обгрунтування своїх вимог щодо визнання недійсними договорів поруки позивач вказує на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки, під час розгляду справи, судом було встановлено, що договори на виконання робіт від 19.05.08р. №3/19-05 та від 30.05.08 №1/30-05 підписані між позивачем в особі його філії та 1-м відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, також, судом встановлено відсутність підстав для визнання недійсними цих договорів, вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів поруки №3/19 від 19.05.08. №1/30-05 від 30.05.08, укладених на забезпечення вищевказаних договорів на виконання робіт від 19.05.08р. №3/19-05 та від 30.05.08 №1/30-05, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, в задоволенні позову щодо визнання недійсними договорів поруки №3/19 від 19.05.08. №1/30-05 від 30.05.08 слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металу, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" до ТОВ "Текфорум" відмовити повністю.

В позові Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металу, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" до ФОП ОСОБА_1 відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.