Рішення № 136586290, 15.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/745/26Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

справу № 916/745/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 14302667);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прамстайл» (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 120/2, код ЄДРПОУ 39784248);

про стягнення 112 249,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 767/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прамстайл», в якій просить суд стягнути з відповідача 112 249,69 грн. заборгованості, у тому числі 67 624,38 грн. основної заборгованості, 20 930,21 грн. пені, 17 603.35 грн. - інфляційних витрат, 6 091,75 грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, в частині здійснення повної та своєчасної оплати за виконані роботи з перевірки та ремонту роздавальної коробки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2026 позовну заяву ТОВ «Київський бронетанковий завод» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

12.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№8883/25), згідно якої останнім такі недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/745/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/745/26 від 17.03.2026 була надіслана позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів та доставлена 16.03.2026 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних документів (а.с. 63-64).

Відповідачу ТОВ «Прамстайл» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.03.2026 року була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, 120/2, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої судом, витяг з якого отримано на запит суду від 05.03.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 31.03.2026 із поштовим конвертом.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви ТОВ «Київський бронетанковий завод» до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/745/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, судом було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 17.03.2026 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/ Review/134920214

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до п., п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Листом №18-06/18 від 18.06.2018 ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (найменування якого в подальшому було змінено на ТОВ «Праймстайл») звернулось до ДП «Київський бронетанковий завод» (правонаступником якого є ТОВ «Київський бронетанковий завод»), в якому просило останнє провести перевірку коробки розподільчої БТР.3Е.18.010 сб (в зборі з тормозом) у кількості 2 штуки на справність. У разі необхідності проведення ремонту просило узгодити ціну перед початком робіт.

20.07.2018 року між ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (замовник) та ДП «Київський бронетанковий завод» (виконавець) було складено та підписано акт здачі-приймання робіт №49 від 20.07.2018, згідно якого ДП «Київський бронетанковий завод» були виконані наступні роботи: перевірка технічного стану роздавальної коробки (1 шт.) на суму 1 012,56 грн. з ПДВ та капітальний ремонт роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392 (1 шт.) на суму 66 611,82 грн. з ПДВ. Загальна вартість робіт 67 624,38 грн. з ПДВ.

20.07.2018 ДП «Київський бронетанковий завод» було виставлено замовнику рахунок №1033 на оплату вартості робіт на загальну суму 67 624,38 грн. з ПДВ

Листом № 20-07/18/4 від 20.07.2018 ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» гарантувало ДП «Київський бронетанковий завод» оплату за перевірку коробки роздавальної в зборі з тормозом у кількості 2 шт.

Також в матеріалах справи містяться: претензія №445/21 від 14.02.2019, вимога про сплату коштів №2513/81 від 15.11.2021, претензія №700/21 від 12.03.2025, вимога про сплату заборгованості за виконанні роботи вих. №267 від 27.01.2026, згідно яких позивач просив відповідача сплатити наявну заборгованість у розмірі 67 624,38 грн, яка виникла внаслідок несплати відповідачем робіт з перевірки технічного стану роздавальної коробки та капітального ремонту роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392.

При цьому, як зазначає позивач, зазначені претензії та вимоги залишились без відповіді, а виконані роботи з перевірки технічного стану роздавальної коробки та її капітального ремонту не оплаченими, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з даною позовною заявою до ТОВ «Праймстайл» про стягнення 67 624,38 грн. основної заборгованості, 20 930,21 грн. пені, 17 603.35 грн. - інфляційних витрат, 6 091,75 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Так, за змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №18-06/18 від 18.06.2018 ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (найменування якого в подальшому було змінено на ТОВ «Праймстайл») звернулось до ДП «Київський бронетанковий завод» (правонаступником якого є ТОВ «Київський бронетанковий завод») в якому просило останнє провести перевірку коробки розподільчої БТР.3Е.18.010 сб (в зборі з тормозом) у кількості 2 штуки на справність. У разі необхідності проведення ремонту просило узгодити ціну перед початком робіт.

20.07.2018 року між ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (замовник) та ДП «Київський бронетанковий завод» (виконавець) було складено та підписано акт здачі-приймання робіт №49 від 20.07.2018, згідно якого ДП «Київський бронетанковий завод» були виконані наступні роботи: перевірка технічного стану роздавальної коробки (1 шт.) на суму 1 012,56 грн. з ПДВ та капітальний ремонт роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392 (1 шт.) на суму 66 611,82 грн. з ПДВ. Загальна вартість робіт 67 624,38 грн. з ПДВ.

Також, 20.07.2018 ДП «Київський бронетанковий завод» було виставлено ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» рахунок №1033 для оплати вартості робіт на підставі договору (листа №18-06/18 від 18.06.2018), а саме: перевірка технічного стану роздавальної коробки (1 шт.) на суму 1 012,56 грн. з ПДВ та капітальний ремонт роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392 (1 шт.) на суму 66 611,82 грн. з ПДВ. Всього на суму 67 624,38 грн. з ПДВ.

При цьому, листом № 20-07/18/4 від 20.07.2018 ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» гарантувало ДП «Київський бронетанковий завод» оплату за перевірку коробки роздавальної в зборі з тормозом у кількості 2 шт.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що між сторонами по справі було укладено договір підряду у спрощений спосіб, відповідно до якого ДП «Київський бронетанковий завод» (правонаступником якого є ТОВ «Київський бронетанковий завод»), як підрядник, прийняв на себе обов`язок виконати певну роботу, а ТОВ «Завод «Спеціалізованого машинобудування» (найменування якого в подальшому було змінено на ТОВ «Праймстайл»), як замовник, прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду.

Так, положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, ДП «Київський бронетанковий завод» (нині ТОВ «Київський бронетанковий завод») як підрядником було належним чином виконано прийняті на себе зобов`язання з виконання робіт, а саме: перевірки технічного стану роздавальної коробки та капітального ремонту роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом здачі-приймання робіт №49 від 20.07.2018.

При цьому, вирішуючи питання щодо строку виникнення зобов`язання з оплати виконаних робіт за вказаним актом здачі-приймання робіт, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, в матеріалах справи містяться: претензія №445/21 від 14.02.2019, вимога про сплату коштів №2513/81 від 15.11.2021, претензія №700/21 від 12.03.2025, вимога про сплату заборгованості за виконанні роботи вих. №267 від 27.01.2026, за змістом яких позивач просив відповідача сплатити наявну заборгованість у розмірі 67 624,38 грн, яка виникла внаслідок несплати відповідачем робіт з перевірки технічного стану роздавальної коробки та капітального ремонту роздавальної коробки №Ш12ЛТ1392.

Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази надсилання лише претензії №700/21 від 12.03.2025 та вимоги вих. №267 від 27.01.2026, суд зазначає про доцільність визначення моменту виникнення у відповідача обов`язку з оплати виконаних підрядником робіт саме з моменту направлення претензії №700/21 від 12.03.2025.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.03.2025 ТОВ «Київський бронетанковий завод» було направлено на юридичну адресу ТОВ «Прамстайл» претензію №700/21 від 12.03.2025, згідно якої позивач вимагав від відповідача в термін 7 календарних днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість на загальну суму 67 624,38 грн.

Направлення зазначеної вимоги підтверджується: ціним листом з описом вкладення №0505271788899, фіскальним чеком від 14.03.2025 та списком поштових відправлень №14032025.

Приймаючи до уваги вищевикладене, після направлення зазначеної претензії у відповідача, в силу вимог ст. 530 ЦКУ України, виник обов`язок оплатити виконані підрядником роботи в строк до 21.03.2025 (включно).

Однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останнім не було оплачено виконані підрядником роботи у вказаний строк у розмірі 67 624,38 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт сплати виконаних підрядником робіт в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Київський бронетанковий завод» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 67 624,38 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 20 930,21 грн, нарахованої за період з 23.02.2025 по 23.02.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Статтею 230 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин та до 28.08.2025) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 ГК України).

Таким чином, нарахування пені можливе виключно у випадку встановлення законом або положеннями укладеного сторонами договору підстав нарахування, форми та ставки пені.

Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2024 у cправі №910/8552/23, від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Так, суд звертає увагу, що договором, який було укладено сторонами у спрощений спосіб та чинними нормативно-правовими актами на момент укладення договору та виникнення у відповідача зобов`язання з оплати виконаних робіт, не було встановлено розміру пені за порушення грошових зобов`язань у правовідносинах, що виникли між сторонами у цій справі.

Водночас, суд враховує, що законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який набрав чинності 28.02.2025 та введений в дію 28.08.2025, визнано таким, що втратив чинність, ГК України, а також частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим.

В силу чинної редакції ч. 3 ст. 549 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Отже, з 28.08.2025 законом передбачено розмір пені за прострочення виконання грошового зобов`язання (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та встановлено можливість сторін у договорі лише зменшити такий розмір.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто, акт цивільного законодавства може застосовуватись лише до тих відносин, які виникають після набрання ним чинності, поширення його дії на відносини, які уже виникли та продовжують існувати, порушує вимоги ст. 5 ЦК України.

Відтак, суд зазначає, що застосування в даному випадку ч. 3 ст. 549 ЦК України у зміненій редакції не відповідатиме вимогам ч. 3 ст. 5 ЦК України, оскільки договірні та спірні відносини виникли до набрання чинності цією нормою.

За відсутності визначеної ставки пені у договорі, застосування ч. 3 ст. 549 ЦК України у зміненій редакції лише посилюватиме відповідальність відповідача, що суперечить положенню ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 20 930,21 грн., нарахованої за період з 23.02.2025 по 23.02.2026 є неправомірними, оскільки суперечить встановленому ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України імперативному припису, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи., а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.02.2023 по 23.02.2026, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено вище судом, датою виникнення зобов`язання у відповідача оплатити виконані роботи є 21.03.2025, отже у позивача право щодо нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних нарахувань виникло з 22.03.2025.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 6 091,75 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 603,35 грн., судом встановлено їх помилковість, з огляду на невірне визначення періодів нарахування, з огляду на що судом здійснено самостійно перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням кінцевого строку, визначеного позивачем - 23.02.2026 на суму 67 624,38 грн, відповідно до якого за період з 22.03.2025 по 23.02.2026 сума 3 % річних складає 1 884,22 грн. та інфляційних втрат складає 4 090,32 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 67 624,38 грн. основної заборгованості, 1 884,22 грн. - 3% річних та 4 090,32 грн. - інфляційних витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прамстайл» (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 120/2, код ЄДРПОУ 39784248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) 67 624 (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 38 коп. основної заборгованості, 1 884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп. 3 % річних, 4 090 (чотири тисячі дев`яносто) грн. 32 коп. - інфляційних втрат, а також 1 745 (одну тисячу сімсот сорок п`ять) грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко