Рішення № 136586068, 18.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 Справа № 914/762/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Сила Енергії», м. Дніпро,

до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль,

про: стягнення 147 223,69 грн

Суддя І. Б. КОЗАК

Без виклику сторін.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Сила Енергії» до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 147 223,69 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за спожитий електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ПТ-09/04-2024 від 12.04.2024, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 147 223,69 грн, що складається з: 118 163,63 грн основного боргу, 6137,19 грн 3% річних та 22 922,87 грн інфляційних витрат.

Попередній розрахунок судових витрат:

- 3328 грн - сума сплаченого судового збору.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив у відзиві на позовну заяву (вх.№9391/26 від 02.04.2026), в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

- Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Таким чином, позивачем всупереч вимогам Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було заявлено до стягнення , 6137,19 грн 3% річних та 22 922,87 грн інфляційних витрат.

- На сьогодні заборгованість Підприємства перед бюджетами всіх рівнів становить 2,2 млрд. грн, зокрема по ПДВ - 1,5 млрд. грн, податку на прибуток - 84 млн. грн, рентній платі за користування надрами - 189 млн. грн, екологічному податку - 84 млн. грн, земельному податку - 11,2 млн. грн та іншими податкам. Податковий борг виник з моменту реєстрації ДП «Львіввугілля» з 2003 року та з цього часу не припинявся. Фінансовий стан Підприємства є критичним і таким, що не дає змоги самостійно вирішити питання погашення заборгованості перед бюджетом.

- Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 р. № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», ДП «Львіввугілля» включене до переліку стратегічних підприємств.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити в задоволені позову ТзОВ «Українська сила енергії» до ДП «Львіввугілля» про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі.

Позивач проти аргументів відповідача заперечив у відповіді на відзив (вх.№9847/26 від 07.04.2026) у якому підтримав позовні вимог в повному обсязі.

Обставини справи.

За результатами участі у процедурі здійснення публічних закупівель, згідно Закону України «Про публічні закупівлі», (Ідентифікатор закупівлі: UA-2024-03-18- 012655-a), 12 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Сила Енергії» (Постачальник) та Державним підприємством «Львіввугілля» (Споживач), був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № ПТ-09/04-2024.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується постачати Споживачу цілодобово протягом 2024 Товар згідно коду ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія, Електрична енергія для об`єктів ДП «Львіввугілля», що знаходяться на території Волинської області, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору Договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором визначені в Додатку №1 до Договору і складають - 61,8 тис. кВт*год.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: по 31 грудня 2024 року включно (п.3.1 Договору).

Місце поставки (передачі) товарів - об`єкти Споживача, перелік яких наведено у додатку №3 (п. 3.2. Договору).

Споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені Додатком №2 «Порядок розрахунків» (п. 5.7. Договору).

Оплата за фактичну спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 10 операційних днів з моменту видачі рахунку за фактично спожиту електроенергію (п. 5 Порядку розрахунків - Додаток № 2 до Договору та п.7 «Строк оплати» Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії № 1 (Додаток № 4 до Договору).

У період дії Договору між Сторонами було укладено 4 додаткові угоди до договору. Зокрема Додатковою угодою № 04/ПТ- 09/04-2024 від 24.07.2024 була змінена ціна за 1 кВт.год електричної енергії з 01.07.2024 - 6,5311196 грн без ПДВ, ПДВ - 1,3062240 грн, разом з ПДВ - 7,83734352 грн.

30.08.2024 Сторони уклали Акт прийому-передачі електричної енергії за серпень 2024 року №986 на суму 118 163,63 грн з ПДВ.

02.09.2024 для оплати за електроенергію, спожиту у серпні 2024 року позивач виставив ДП «Львіввугілля» рахунок № 886 на загальну суму 118 163,63 грн з ПДВ, який не є оплаченим відповідачем. Рахунок був скерований на електронні адреси ДП «Львіввугілля»: lvug_tender@i.ua та lvug@bis.net.ua які вказані в договорі.

Окрім того, з боку відповідача протягом дії Договору мало місце порушення строків оплати за спожиту електричну енергію, а саме:

- за квітень оплата повинна була бути до 16.05.2024 однак була сплачена 16.07.2024,

- за травень оплата повинна була бути до 18.06.2024 однак була сплачена 16.07.2024,

- за липень оплата повинна була бути до 18.08.2024 однак була сплачена 21.11.2024,

За порушення строків оплати за спожиту електричну енергію позивачем було нараховано 6137,19 грн 3% річних та 22 922,87 грн інфляційних витрат.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заборгованості.

Оцінка суду.

Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії споживачу, положення якого врегульовано Законом України "Про ринок електричної енергії" та ЦК України.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

За правилами ч.1, 2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі за текстом також - ПРРЕЕ).

Відповідно до п.4.1 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

За умовами п.4.8 розділу IV ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до п.4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Матеріалами справи підтверджується, що за серпень 2024 року, відповідно до складеного позивачем акта прийому-передачі електричної енергії №986 від 30.08.2024 відповідачем було спожито 15 077 кВт-год електричної енергії на суму 118 163,63 грн з ПДВ. Вказаний акт є підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

02.09.2024 для оплати за електроенергію, спожиту у серпні 2024 року позивач виставив ДП «Львіввугілля» рахунок № 886 на загальну суму 118 163,63 грн з ПДВ, який не є оплаченим відповідачем. Рахунок був скерований на електронні адреси ДП «Львіввугілля»: lvug_tender@i.ua та lvug@bis.net.ua які вказані в договорі.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечив факт отримання ним електричної енергії у серпні 2024 року, будь яких заперечень щодо обсягу спожитої електричної енергії ним не надавалось.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що обставина споживання електричної енергії в обсязі 15 077 кВт-год відповідачем у серпні 2024 року є доведеною.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оплата за фактичну спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем протягом 10 операційних днів з моменту видачі рахунку за фактично спожиту електроенергію (п. 5 Порядку розрахунків - Додаток № 2 до Договору та п.7 «Строк оплати» Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії № 1 (Додаток № 4 до Договору).

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність доказів оплати спожитої електричної енергії за спірний період, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сила енергії» про стягнення 118 163,63 грн - основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування.

Так, пп.16 п.1 такої постанови визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Підпункт 16 був виключений постановою НКРЕКП №1231 від 28.06.2024 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332».

Суд звертає увагу, що Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332 передбачено зупинення нарахування та стягнення саме штрафних санкцій, в свою чергу 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою, штрафом чи пенею) у розумінні ст. 549 ЦК України. Вказана Постанова не містить прямої норми щодо звільнення споживачів від відповідальності за порушення строку оплати, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Окрім того, у постанові Верховного суду від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (згідно постанов Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем неправомірно та всупереч пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та суму інфляційних втрат, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, відтак на них не поширювалась дія Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

Позивачем заявлено до стягнення 6137,19 грн 3% річних та 22 922,87 грн інфляційних витрат за порушення строків оплати за спожиту електричну енергію у квітні, травні, липні та серпні 2024 року. Здійснивши перерахунок, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 6113,94 грн 3% річних та 22 922,87 грн інфляційних витрат за заявлений позивачем період. В стягненні 23,25 грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238, 241-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (адреса: 80001, Шептицький р-н, Львівська обл., місто Сокаль, вулиця Хмельницького Б., будинок 26, ідентифікаційний код: 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Сила Енергії» (адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 59а інше ПОВЕРХ 6, ідентифікаційний код: 45297596) 118 163,63 грн основного боргу, 6113,94 грн 3% річних, 22 922,87 грн інфляційних витрат та 3327 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову - відмовити

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.