Рішення № 13658444, 26.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2011 р.

Справа № 26/190-10-5083

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Яцук Є.В. за довіреністю від 04.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС";

до відповідача : Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 17 962,56грн.

Суть спору : стягнення 17 962,56 грн. –вартості недостачі вантажу – коксу доменного.

27.12.2010р. до господарського суду Одеської області надійшло від позивача клопотання в якому він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

Представник ДП „Одеська залізниця” вимоги не визнає, про що зазначив у відзиву на позов.

Справа розглядається згідно приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Закритим акціонерним товариством „ МАКІЇВКОКС” ( далі –позивач) заявлені вимоги до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 17 962,56 грн. –вартості недостачі вантажу –коксу доменного при перевезенні залізницею посилаючись на наступне:

По залізничній накладній № 52792960 від 27.08.2010 р. на групу вагонів у 5-ти вагонах у т.ч. №№ 53522157, 56964141, 53535332, 56218704 позивач відвантажив на адресу ТОВ „ТИС” ( станція призначення Чорноморська /експ. для ТИС/ Одеської залізниці) вантаж –кокс доменний.

29.08.2010 р. на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці у вказаних вагонах була виявлена недостача вантажу, про що у той же день складені Акти загальної форми № 3224/Г, 1134/ВАГИ, 1135/ВАГИ, 1136/ВАГИ, 1137/ВАГИ, згідно яких у вказаних вагонах виявлені поглиблення на поверхні вантажу та виявлена нестача вантажу – у вагоні 53522157- на 1720 кг. менше ніж зазначено у документі, у вагоні 56964141 –на 1960 кг. , менше ніж зазначено у документі, у вагоні 53535332 –на 2280 кг. менше ніж зазначено у документі і у вагоні 56218704 на 2770 кг. менше ніж зазначено у документі.

На підставі цих актів загальної форми на цій же станції була перевірена маса вантажу у вказаних вагонах та складені комерційні акти на кожний вагон –АА № 036838/273 на вагон 53522157, АА № 036839/274 на вагон № 56964141, АА № 036840/275 на вагон № 53535332 та АА № 036841/276 на вагон № 56218704, у яких повторений зміст вказаних актів загальної форми. Згідно вказаних комерційних актів зазначені вагони у технічному стані є справними.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру нестачі вантажу з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів по кожному вагону, загальна нестача вантажу складає 17 962 грн. 56 коп.

Представник відповідача з вимогами не згоден, про що зазначив у відзиву на позов, у якому зокрема зазначив, що вказані вагони у технічному стані є справними, про що свідчать вказані комерційні акти. Згідно розділу 8 п. 27 Правил видачі вантажу норма нестачі вказаного вантажу складає 1%.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи вказане вище перевезення здійснено відповідачем у технічно справних вагонах. При комісійній перевірці у вказаних вагонах виявлено різниця у вазі вантажу ніж зазначено у провізних документах, про що складені вищевказані акти загальної форми та комерційні. Відповідно до вказаних актів на поверхні вказаного вантажу виявлені поглиблення які є ознаками втрати вантажу при перевезенні та свідчать про несхоронність вантажу перевізником при його перевезенні.

Таким чином, з приведеного випливає, що перевізник - Одеська залізниця вина у нестачі вантажу позивача при перевезенні, оскільки нею не прийняті певні міри щодо запобіганню втрати вантажу.

Відповідно до п.12 „Правил видачі вантажу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, - на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі, а саме таким є вантаж позивача, видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

Відповідно до п.27 цих же правил Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: коксу доменного 1%.

Наданий позивачем розрахунок суми стягнення виходячи з розміру нестачі, ( розміри зазначені вище) з урахуванням приписів п. 27 Правил видачу вантажу, суд приймає до уваги, оскільки вважає його правильним.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, - умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, і тому позов підлягає задоволенню в повному обсягу.

Згідно ст. 49 ГПК України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця ( 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; р/р 26003000001 в АБ «Експрес-банк», Одеська філія, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315 ) на користь закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; р/р 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706 ) - вартість нестачі коксу доменного в розмірі 17 962 г (сімнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят дві) грн. 56 коп.; державного мита в сумі 179 (сто сімдесят дев’ять) грн. 63 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 31 січня 2011 року.