Рішення № 13658439, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.

Справа № 15/162-10-4356

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача - не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” до Відкритого акціонерного товариства „Чорноморгідробуд” в особі Будівельного управління № 463 про стягнення заборгованості в сумі 7003,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Чорноморгідробуд” в особі Будівельного управління № 463 заборгованості за договором субпідряду № 27 від 22.03.2010 р. в сумі 67 843,20 грн., посилаючись на наступне.

22.03.2010 р. між ТОВ „Корпорація „Логістик Груп” та ВАТ „Чорноморгідробуд” в особі Будівельного управління № 463 був укладений договір субпідряду № 27 від 22.03.2010 р. з установки воріт секційних та закладних елементів на об'єкті за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога, 4а на СВХ ТОВ „Евротермінал”.

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлена вартість послуг, включаючи вартість матеріалів, у розмірі 110 418,00 грн., а пунктами 2.2.1. та 2.2.2 договору встановлено порядок сплати по договору:

- 55 209,00 грн. –передоплата перераховується на протязі 5 банківських днів з дати укладення договору;

- залишкова сума оплачується на протязі 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3 шляхом перерахування вартості виконаних робіт з врахуванням передоплати.

Як вказує позивач, додатковим погодженням № 1 від 17.05.2010 р. до договору ціна договору була збільшена до 334 203,60 грн., а пізніше збільшена до 350 154,00 грн. згідно додаткового погодження № 2 від 24.06.2010 р. При цьому позивач зазначає, що умови перерахування грошових засобів, встановлені пунктами 2.2.1. та п.2.2.2 договору, сторонами не змінювались.

Так, за ствердженнями позивача, умови договору № 27 ним були виконані у повному об’ємі, а саме у період з березня по червень 2010 р. по договору № 27 від 22 березня 2010 р. позивач здійснив поставку матеріалів та встановив ворота секційні і закладні елементи. Факт передачі воріт секційних та закладних елементів, а також проведення робіт з установки підтверджується наступними документами:

- актом виконаних робіт у червні 2010р. по виготовленню та монтажу на об'єкті СВХ ТОВ „Евротермінал” на загальну суму 350 154,00 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. на суму 350 154,00 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. на суму 350 154,00 грн.

Також на оплату вартості поставленого товару відповідачу були виставлені рахунки № СФ-0000092 від 22.03.2010 р. на суму 110 418,00 грн., № СФ-0000154 від 17.03.2010 р. на суму 223 785,60 грн., рахунок № СФ-0000215 від 25.06.2010 р. на суму 15 950,40 грн., які частково були сплачені відповідачем. Зокрема, на користь позивача відповідачем було перераховано 282310,80 грн., у т.ч.: 05.05.2010 р. перераховано 55 209,00 грн., 13.05.2010 р. перераховано 55209,00 грн.; 03.06.2010 р. перераховано 111 892,80 грн.; 30.07.2010 р. перераховано 60 000,00 гривень.

Відтак, станом на 23.11.2010 р. розмір заборгованості відповідача по договору №27 від 22.03.2010 р. складає 67 843,20 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що 28.10.2010 р. на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості за договором № 27 від 22.03.2010 р. в розмірі 67 843,20 грн. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вищенаведену вимогу особисто 09.11.2010 р.

Однак, станом на 23.11.2010 р. відповідач не сплатив вищевказану суму заборгованості по договору, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі № 15/162-10-4356 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 13.12.2010 р. представник позивача зменшив розмір позовних вимог до 7003,08 грн., посилаючись на часткову сплату відповідачем заборгованості за договором субпідряду № 27 від 22.03.2010 р. в сумі 60 840,12 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, про що зазначено в заяві відповідача, що надійшла до суду 29.12.2010 р. У вказаній заяві відповідач вказує, що між сторонами було здійснено взаємозалік вимог на суму 7003,08 грн., що складає суму боргу ТОВ „Корпорація Логістик Груп” перед Будівельним управлінням № 463 ВАТ „Чорноморгідробуд” згідно додаткової угоди від 01.06.2010 р. до договору № 27 від 22.03.2010 р.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22 березня 2010 року Будівельне управління № 463 ВАТ „Чорноморгідробуд” (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” (субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 27, згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язується виконати роботи з установки воріт секційних і закладних елементів з доставкою їх на об'єкт за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога, 4а, відповідач зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи.

В п. 1.2 вказаного договору № 27 вказано, що роботи вважаються виконаними при підписанні повноважними представниками сторін актів виконаних робіт КБ-2в та довідок КБ-3.

Ціна договору складає 110418, грн., у т.ч. ПДВ - 18 403,00 грн. (п. 2.1 договору).

Порядок здійснення оплати за договором встановлений в п. 2.2. договору:

- передоплата в розмірі 50% від ціни договору, що складає 55209,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9201,50 грн., перераховується на розрахунковий рахунок субпідрядника впродовж 5-ти банківських днів з моменту укладення договору (п. 2.2.1);

- остаточну оплату за виконані роботи підрядник здійснює впродовж 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3 шляхом перерахування вартості виконаних робіт на поточний рахунок субпідрядника з урахуванням передоплати.

В п. 4.3. договору зазначено, що після завершення виконання робіт, передбачених цим договором, субпідрядник направляє підряднику акт прийому-передачі виконаних робіт КБ-2в. Підрядник впродовж 3 робочих днів приймає роботи, та у разі їх прийняття підписує акт приймання робіт, у разі виявлення недоліків у виконаних роботах, направляє субпідряднику мотивовану відмову від підписання акту, після чого сторони підписують дефектний акт, в якому вказують виявлені недоліки та строки їх усунення субпідрядником за його рахунок.

Після усунення субпідрядником виявлених недоліків сторони підписують акт виконаних робіт КБ-2в (п. 4.4 договору).

Згідно додаткової угоди № 1 від 17.05.2010 р. до договору № 27 від 22.03.2010 р. сторонами було визначено ціну товару, зазначеного в п. 1.1 вказаного договору, у зв’язку з чим у п. 2.1 договору були внесені зміни. Так, сума договору була збільшена до 334 203,60 грн.

Згідно додаткової угоди № 2 від 24.06.2010 р. до договору № 27 від 22.03.2010 р. ціна договору склала 350154,00 грн., в т.ч. ПДВ –58359,00 грн.

Разом з тим, виходячи зі змісту вказаного договору, укладений сторонами по справі договір за своєю суттю є договором субпідряду з елементами договору поставки. Більш того, вказаний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З іншого боку відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані обумовлені договором зобов’язання щодо доставки воріт секційних і закладних елементів на відповідний об’єкт, а також були виконані роботи з установки вказаних воріт, що підтверджується:

- актом виконаних робіт у червні 2010р. по виготовленню та монтажу на об'єкті СВХ ТОВ „Евротермінал” на загальну суму 350 154,00 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. на суму 350 154,00 грн.;

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 р. на суму 350 154,00 грн.

В свою чергу позивачем були виставлені відповідачу для оплати поставлених воріт секційних і закладних елементів відповідні рахунки-фактури № СФ-0000092 від 22.03.2010 р. на суму 110 418,00 грн., № СФ-0000154 від 17.03.2010 р. на суму 223 785,60 грн., рахунок № СФ-0000215 від 25.06.2010 р. на суму 15 950,40 грн., які на момент звернення позивача до суду з даним позовом були оплачені частково, а саме в сумі 282310,80 грн., у т.ч.: 05.05.2010 р. було перераховано 55209,00 грн., 13.05.2010 р. - 55209,00 грн.; 03.06.2010 р. - 111 892,80 грн.; 30.07.2010 р. - 60 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками АТ „ОТП Банк” по рахунку позивача.

Відтак, станом на 25.11.2010 р. (день подачі позову) розмір заборгованості відповідача по договору №27 від 22.03.2010 р. складала 67 843,20 грн.

Однак, в ході розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача за вказаним договором № 27 від 22.03.2010 р. суму в розмірі., що підтверджується випискою АТ „ОТП Банк” від 02.12.2010 р. по рахунку позивача. Відтак, залишок несплаченої суми за вказаним договором складає 7003,08 грн. (67 843,20 грн. - 60 840,12 грн.). У зв’язку з цим позивачем було зменшено позовні вимоги до 7003,08 грн. Докази сплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідач вказану суму боргу не визнає, посилаючись на здійснений сторонами по справі взаємозалік вимог на вказану суму. При цьому відповідач вказує, що згідно додаткової угоди від 01.06.2010 р. до договору № 27 від 22.03.2010 р. позивач повинен був сплатити відповідачу генпідрядні відрахування у розмірі 2% від обсягу виконаних робіт щомісячно, що складає саме 7003,08 грн. згідно акту виконаних послуг від 31.07.2010 р.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із заявою про здійснення взаємозаліку вимог, що в свою чергу свідчить, про те, що відповідач в односторонньому порядку здійснив взаємозалік зустрічних вимог, що є порушенням вимог законодавства. Так, в силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про взаємозалік вимог. У зв’язку з цим суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов’язку щодо сплати суми боргу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно умов договору субпідряду відповідач зобов’язався сплатити вартість виконаних позивачем робіт з доставки та встановлення воріт секційних і закладних елементів впродовж 5 днів після прийнятті виконаних робіт, проте відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині повного проведення розрахунків за виконані роботи, чим порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 7003,08 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” обґрунтовані, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (з урахуванням наявної суми заборгованості на момент подання позову).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” до Відкритого акціонерного товариства „Чорноморгідробуд” в особі Будівельного управління № 463 про стягнення заборгованості в сумі 7003,08 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Чорноморгідробуд” в особі Будівельного управління № 463 (65049, м. Одеса, вул. Івана Франко, 27; код ЄДРПОУ 01385580; р/р 26008121261, ВАТ „МТБ” в м. Іллічівськ МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Логістик Груп” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 59/401; код ЄДРПОУ 33183845; р/р 26009001304106 в АТ „ОТП Банк” в м. Київ) заборгованість в сумі 7003/сім тисяч три/грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 678/шістсот сімдесят вісім/грн. 43 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2011 р.