Ухвала суду № 136582776, 14.05.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2930/26

Провадження № 1-кс/345/465/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2026 м. Калуш

Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчої СВ Калуського РВП ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026091170000239 від 13.05.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

слідча СВ Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовує тим, що 12.05.2026 близько 22:40 год., в темну пору доби, похмуру погоду, без опадів та туману, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з вмістом алкоголю у видихуваному повітрі 0,57 ‰, керував автомобілем марки «BMW 216 D GRAN TOURER», номер кузова НОМЕР_1 , без номерного знаку, та рухався 68 км дороги державного значення Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига за межами м. Калуш Івано-Франківської області у напрямку м. Івано-Франківськ. Попереду у зустрічному з ним напрямку рухався автомобіль марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 . При наближенні до заокруглення дороги праворуч по напрямку свого руху водій автомобіля марки «BMW 216 D GRAN TOURER», номер кузова НОМЕР_1 , без номерного знаку, ОСОБА_4 проявив неуважність, не встежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості та інтервалу руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .

При цьому водій ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: п. 1.3 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 «б» для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; п. 2.3 «д» не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 2.9 «а» водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п. 13.3 під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху; п. 34.1 вимоги дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках та перетин якої перетинати забороняється.

У результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій автомобіля марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого транстебулярного перелому тазу зліва та закритого внутрішньо-суглобового перелому дестального епіфізу лівої променевої кістки, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Між діями ОСОБА_4 , які виразились у порушенні п. п. 1.3, 1.5, 2.3., 2.9. розділу 2, п.п. 12,1, 12.2, 13,3, 34.1 розділу 12 Правил дорожнього руху України, та наслідком у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілому ОСОБА_7 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Таким чином, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1КК України.

13 травня 2026 року о 06:40 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13 травня 2026 року затриманому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи недоцільність застосування щодо ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , а також те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вважає, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити. Додатково наголосив, що підозрюваний втік з місця ДТП, а також спонукав свідка взяти вину за вчинене діяння на себе, зокрема, сказати, що це він перебував за кермом транспортного засобу, що доводить дотримання прокурором вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України щодо наведення підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також факту переховування відоргану досудового розслідування та перешкоджання кимінальному провадженню. Крім того, у тому разі, якщо суд буде вважати за доцільне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави, то просить встановити її у розмірі, передбаченому для нетяжкого злочину, а також покласти обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою причетність до вчиненого кримінального правопорушення визнав та просив визначити йому заставу, оскільки в нього є двоє неповнолітніх дітей, яких йому потрібно утримувати, крім того, він має намір відшкодувати шкоду, завдану потерпілому у зв`язку з пошкодженням його автомобіля та перебуванням на лікуванні, або просить обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту. Не заперечив, що спочатку діяв неправильно, сильно настрашився і залишив місце ДТП, однак через 25 хв. повернувся назад. Також дійсно звертався до знайомого з проханням взяти вину на себе, але на даний час розуміє неправильність своїх дій.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив врахувати, що його підзахисний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, підозрюється у вчинені нетяжкого злочину, у зв`язку з чим вважає недоцільно застосовувати найтяжчий запобіжний захід, оскільки підозра на даний час не є обгрутованою, через те, що огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою алкотесту, однак відсутня відповідна документація про його повірку та відповідність. Крім того, проведено відповідне експертне дослідження зразків крові його підзахисного, однак на даний час відповідних результатів немає, і вони можуть показати інший результат. Також варто зазначити, що зі схеми місця ДТП однозначно не можна встановити, вина якого з водіїв перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, що настали, а тому є необхідність у проведені відповідного експертного дослідження, яке на даний час не проведено. Водночас, дійсно ОСОБА_4 злякався після події ДТП, враховуючи, що вперше опинився в такій ситуації, та залишив її місце, але сам повернувся та здійснював заходи щодо примирення з потерпілим, який перебуває у лікарні. З огляду на що просить визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Пункт 3 частини 2 статті 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно з частиною першою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: висновком від 13.05.2026, протоколом огляду місця події від 13.05.2026, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 13.05.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 13.05.2026 та іншими матеріалами провадження в їх сукупності.

Водночас, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленої підозри, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленої підозри, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_4 .

Окрім цього, застосування запобіжних заходів можливо за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: пункти перший та третій вказаної статті.

Так, про існування вказаних ризиків свідчать такі обставини:

- пункт 1 - може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, покинув місце події до приїзду працівників поліції, а тому усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення нетяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу він може виїхати за межі за межі території України;

- пункт 3 може незаконно впливати свідків та потерпілого з метою уникнення покарання для того, щоб вони змінили свої покази, що може негативно вплинути на повне та всебічне досудове розслідування та відповідно судовий розгляд даного кримінального провадження, що стверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 13.05.2026, в якому зазначено, що ОСОБА_4 просив останнього, щоб він повідомив працівникам поліції, про те, що він перебував на кермом автомобіля під час ДТП, а в свою чергу підозрюваний обіцяв закрити всі фінансові питання;

Водночас, на думку суду, прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого пунктом четвертим частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, який полягає у тому, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки знаходячись на волі, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин до матеріалів клопотання не долучено.

В той же час суд також бере до уваги, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, оскільки після вчинення дорожньо-транспортної пригоди в порушення п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, покинув місце події до приїзду працівників поліції, а також перешкоджав кримінальному провадженню, оскільки просив свідка повідомити працівникам поліції, про те, що він перебував за кермом автомобіля під час ДТП, а в свою чергу підозрюваний обіцяв закрити всі фінансові питання, а тому, враховуючи вимоги пункту 3 частини 2 статті 183 КПК України, щодо нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

До того ж, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя поряд з цим також враховує особу підозрюваного, його вік, те, що він раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, а також має постійне місце проживання.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 13.05.2026 ОСОБА_4 затримано о 06:55год. 13.05.2026.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що для запобігання вищевказаним ризикам, застосування більш м`якого запобіжного заходу в межах наявного кримінального провадження, є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків, а задоволення клопотання є доцільним і співмірним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

При таких обставинах вважаю, що клопотання в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задоволити і до підозрюваного ОСОБА_4 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

При цьому доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КК України, яка становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2026 року становить 3328 гривень.

Визначений судом розмір застави є обґрунтованим, оскільки такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи дані, які містяться в матеріалах клопотання, та обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , а також буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним для підозрюваного суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає необхідним відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення ним застави покласти на підозрюваного відповідні обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 182-184, 194 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчої СВ Калуського РВП ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Боднарівка Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 11.07.2026 включно.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, а саме: з 06:40 год. 13.05.2026.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265), у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В разі внесення визначеної в ухвалі суми застави, негайно звільнити підозрюваного з-під варти та зобов`язати його прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, та покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- не відлучатися за межі місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою стороною по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Визначені обов`язки покласти на підозрюваного на строк два місяці з часу внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Також роз`яснити заставодавцю, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», та вручити підозрюваному і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали оголошено о 09:00 год. 18.05.2026.

Слідчий суддя: