Рішення № 136582766, 18.05.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/7263/25

Провадження № 2/345/1758/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025 у розмірі 63720,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Крім того, просить проводити розгляд даної справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр» та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 31.05.2025 було укладено кредитний договір № 31.05.2025-100002375, відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 18000,00 грн. строком на 184 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, однак, відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку із чим станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 63720,00 грн., що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000,00 грн., відсотками у розмірі 33120,00 грн., комісії у сумі 3600,00 грн. та неустойки у розмірі 9000,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить визнати позов частково лише в межах тіла кредиту, а у задоволенні вимог щодо відсотків, комісій, штрафів відмовити або суттєво їх зменшити.

Свій відзив мотивує тим, що визнає позовні вимоги частково, а саме: в частині фактично отриманого тіла кредиту. Водночас не погоджується з нарахованими: відсотками, комісіями, іншими платежами, оскільки вони є неспівмірними, завищеними та такими, що підлягають перевірці судом. Нараховані позивачем відсотки (понад 33 000 грн. при тілі кредиту 18 000 грн.) є явно завищеними, не відповідають принципу справедливості, є неспівмірними основному зобов`язанню. Вважає, що умови договору в цій частині є кабальними, позивач зловживає правом, сума підлягає зменшенню або відмові у стягненні. З урахуванням його статусу військовослужбовця та умов воєнного стану просить суд врахувати необхідність додаткового соціального захисту.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 24.12.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.01.2026 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, відповідача викликано в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

28.01.2026 судом ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025 в розмірі 54720,00 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот двадцять) гривень, що складається з: 18000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками та 3600,00 грн. заборгованості за комісією, а також стягнуто 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень 25 копійок судового збору.

27.02.2026 відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.01.2026.

Ухвалою суду від 18.03.2026 заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

31.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31.05.2025-100002375.

Зокрема, 31.05.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е237 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку кредитного договору та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), за умовами яких відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 18000,00 грн.; строк, на який надається кредит, - 184 дні з дати його надання; дата повернення кредиту 30.11.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з надання кредиту (надалі - "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) 20 % від суми кредиту та дорівнює 3600,00 грн.; неустойка: 180,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання; орієнтовна загальна вартість кредиту 47257,48 грн.

Також 31.05.2025 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором А237 підписав Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містять основні умови кредитування, які відповідають тим, що зазначені у кредитному договорі.

Відповідно до листа генерального директора ТОВ «УПР» від 15.12.2025 зазначено, що ними було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта, а саме: 31.05.2025 у розмірі 18000,00 грн., призначення платежу «Видача за договором кредиту № 31.05.2025-100002375».

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025 у відповідача наявна заборгованість в сумі 63720,00 грн., що складається з: 18000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками, 3600,00 грн. заборгованості за комісією та 9000,00 грн. неустойки.

ОСОБА_1 з 20.12.2025 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується довідкою від 27.02.2026 № 700 та посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.12.2025.

Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 31.05.2025-100002375. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, що визнається останнім.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, а також розмір комісії за надання кредиту, з чим відповідач погодився, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 63720,00 грн., що складається з: 18000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками, 3600,00 грн. заборгованості за комісією та 9000,00 грн. неустойки.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Щодо твердження відповідача про те, що умови кредитного договору, які визначають відсоткову ставку за користуванням кредитом не відповідають принципу справедливості, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).

Однак відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними умов вказаного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам чинного законодавства. Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

А тому, кредитний договір № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025 в силу вимог статті 204 ЦК України є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Крім того, комісія пов`язана з наданням кредиту, відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та згідно з Законом України «Про споживче кредитування» відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2024 року в справі № 331/2974/23.

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 9000,00 грн. неустойки за спірним кредитним договором є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (пені) у період дії воєнного стану.

А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним та комісію за надання кредиту, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 54720,00 грн., що складається з: 18000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками та 3600,00 грн. заборгованості за комісією, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 16.12.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с. 9).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2080,25 грн. (54720,00 грн. х 2422,40 грн. / 63720,00 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 525, 526, 610, 612, 639, 1048, 1049, 1054, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 31.05.2025-100002375 від 31.05.2025 в розмірі 54720,00 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот двадцять) гривень, що складається з: 18000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 33120,00 грн. заборгованості за відсотками та 3600,00 грн. заборгованості за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2080 (дві тисячі вісімдесят) гривень 25 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: