Рішення № 136582350, 18.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3612/26

№ 2/183/4861/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованості за Договором № 2025683256_CARD від 28 серпня 2019 року у розмірі 29 860,18 грн,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» (далі позивач) звернулося до суду з цим позовом, у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області. У позові позивач також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 серпня 2019 року Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі АТ «ОТП Банк», Первісний кредитор, Банк, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі відповідач, Позичальник) укладено Кредитний договір № 2025683256_CARD (далі Кредитний договір, Договір), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному вебсайті Кредитодавця.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 16 грудня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №16/12/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2025683256_CARD від 28 серпня 2019 року. Згідно з Договором факторингу сума боргу відповідача перед позивачем є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 29 860,18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 21 000,00 грн; заборгованість за відсотками 8 860,18 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати.

13 квітня 2026 року судом отримано відповідь № 2594980 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з якої встановлено відсутність довідок ВПО у ОСОБА_1 .

Постановленою суддею ухвалою від 14 квітня 2026 року, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов.

14 квітня 2026 року, з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача на тимчасово окупованій території України, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК України на вебпорталі «Судова влада України» опубліковане відповідне оголошення про розгляд цієї цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Станом на 18 травня 2026 року відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 28 серпня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2025683256 /а.с.16/. Відповідно до умов Кредитного договору, АТ «ОТП Банк» надало відповідачеві кредитні кошти в сумі 22 287,00 грн, строком до 28 серпня 2021 року. Процентна ставка фіксована та становить 0,01% річних. Крім того, 28 серпня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 погоджено Паспорт споживчого кредиту на вищевказаних умовах /а.с.18/.

АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за Договором виконало, надавши відповідачеві можливість розпоряджатися грошовими коштами у вищевказаному розмірі /а.с.20 зворот, 21, 22/.

До позовної заяви позивачем надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , яка містить відомості про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів з погашення боргу, що свідчить про існування договірних зобов`язань за вказаним Кредитним договором /а.с.11-12 зворот/.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №2025683256_CARD від 28 серпня 2019 року вбачається, що заборгованість відповідача станом на 16 грудня 2022 року становить 29 860,18 грн /а.с.32-37/.

16 грудня 2022 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі Фактор) укладено Договір факторингу № 16/12/22, відповідно до умов якого Клієнт (Первісний кредитор) передає, а Фактор (Новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості /а.с.25-27/.

16 грудня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» підписано Акт приймання-передачі реєстру Боржників № 1 до Договору факторингу № 15/03/24 від 15 березня 2024 року, за якими передано Реєстр Боржників № 1 та № 2 до Договору факторингу №16/12/22 від 16 рудня 2022 року /а.с.9/. 16 грудня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» оплачено грошову вимогу відповідними платіжними інструкціями /а.с.31/.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16/12/22 від 16 грудня 2022 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2025683256_CARD від 28 серпня 2019 року в сумі 29 860,18 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 21 000,00 грн; заборгованість по відсотках 8 860,18 грн /а.с.16/.

Доказів того, що відповідач після відступлення позивачеві права грошової вимоги здійснив погашення кредитної заборгованості, як на рахунок Первісного кредитора, так і на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс», матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України установлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості положенням Кредитного договору принципам арифметичної вірності, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником первісного кредитора (АТ «ОТП Банк»), внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано суду копії: Акта надання послуг № 2025683256_CARD на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 листопада 2025 року /а.с.10/, Детального опису робіт (наданих послуг) від 27 листопада 2025 року /а.с.15/, Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року /а.с.23-24/, Додаткової угоди № 2025683256_CARD від 28 листопада 2025 року до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року /а.с.29/.

Умови Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року містять положення, згідно з якими оплата за договором здійснюється не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п.4.2), за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами (п.4.4), в акті сторони можуть визначити інший порядок оплати (п.4.6). В акті надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 листопада 2025 року вказано, що оплата професійної правничої допомоги здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту (п.4).

Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу при підписанні акту. Заяви про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.

Таким чином, суд висновує про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 2025683256 від 28 серпня 2019 року, яка утворилась станом на 16 грудня 2022 року у розмірі 29 860 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 18 копійок, з якої: заборгованість за тілом кредиту 21 000,00 грн; заборгованість за відсотками 8 860,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код в ЄДРПОУ 42649746; місцезнаходження за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов