Рішення № 136581976, 18.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 181/1148/24

Провадження № 2/202/1757/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Міщенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 року було відкрито спрощене провадження у даній цивільній справі.

Згідно Рішення № 1589/0/15-25 Вищої ради правосуддя від 29 липня 2025 року з 4 серпня 2025 року змінено територіальну підсудність судових справ Межівського районного суду Дніпропетровської області шляхом її передачі до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд Індустріального районного суду міста Дніпра на підставі ст. 31 ЦПК України.

02.12.2025 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла зазначена цивільна справа.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 року, у вказаній цивільній справі, визначено головуючим суддю Бєсєду Г.В.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 14.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 14.02.2022-100000641, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 9 000 грн. строком на 42 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову за ним утворилась заборгованість в розмірі 12 960 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 9 000 грн., заборгованості по процентам 3 960 грн., яку просили стягнути з відповідача.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач надав заяву в якій посилаючись на скрутне матеріальне становище, просить розстрочити сплату заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 14.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 14.02.2022-100000641, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 9 000 грн. строком на 42 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Згідно довідки-розрахунку заборгованість за кредитним договором складає 12 960 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 9 000 грн., заборгованості по процентам 3 960 грн.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підписуючи кредитний договір відповідач визнав надані фінансовою установою умови отримання кредиту, з якими ознайомився до укладання кредитного договору та до яких приєднався підписавши кредитний договір. Тобто, сторонами при укладенні договору були досягнути усі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості,

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Споживчий центр» належним чином не виконує, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором (оферти) № 14.02.2022-100000641 від 14.02.2022, яка склала 12 960 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 9 000 грн., заборгованості по процентам 3 960 грн.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові покладаються на відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З урахуванням обставин справи, розміру боргу, що виник у відповідача, матеріального стану відповідача, суд убачає наявність об`єктивних факторів, які можуть ускладнити виконання судового рішення, тому вважає можливим розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 1 080 грн.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.04.2026, є дата складення повного судового рішення 18.05.2026.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість у сумі 12 960 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 9 000 грн., заборгованості по процентам 3 960 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн.

Вказані виплати проводити щомісячно після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.05.2026.

Суддя Г.В. Бєсєда