Рішення № 136581035, 30.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16839/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

представника позивача - Хитрової Л.Б. ,

представника відповідача - Бродської К.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.05.2011, який об`єднано з позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.03.2024, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання транзакцій неналежними, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2024 р. АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом (позовна заява у справі №758/16839/24) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б\н від 14-05-2011р. та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі вищевказаної анкети-заяви ОСОБА_2 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 105 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/15, тип - Універсальна.

Позивач зазначає, що відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснювала дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.

Після спливу строку дії першої картки ОСОБА_2 додатково отримувала наступі картки:

1) Кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/18, тип - Універсальна;

2) Кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 08/22, тип - Універсальна;

3) Кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 03/24, тип - Універсальна;

4) Кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії - 07/27, тип - Універсальна;

5) Кредитна картка номер - НОМЕР_6 , строк дії - 12/27, тип - Універсальна;

6) Кредитна картка номер - НОМЕР_7 , строк дії - 03/28, тип - віртуальна карта Універсальна.

В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42% річних.

Позивач зазначає, що у процесі користування рахунком 30.11.2022 р. ОСОБА_2 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_8 , строк дії - 03/24, тип - Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 підписано власноруч на планшеті.

Звертаючись до суду з даним позовом, Банк зазначив, що на момент підписання 30.11.2022 р. ОСОБА_2 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання мала заборгованість по кредитним зобов`язанням. Будучи повідомленою про умови кредитування, за яких відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачкою Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.3. у розмірі 42%), відповідачка допустила невнесення платежів, а тому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 25 580.86 грн.

Посилаючись на те, що Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідачка отримуючи кредитні картки фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, та зобов`язалася повернути використану частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, однак ОСОБА_2 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим утворилася заборгованість станом на 10.12.2024 року у розмірі 129 991.52 грн., АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б\н від 14.05.2011 у розмірі 129 991.52 грн., що складається із 104 410.66 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25580.86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути судовий збір у розмірі 2422.40 грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 10.01.2025 було відкрите провадження у даній справі (справа №758/16839/24).

12.02.2025 р. від відповідачки ОСОБА_2 надійшла Зустрічна позовна заява до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання транзакцій нечинними.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2025 р. зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №758/16839/24 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б\н від 14.05.2011.

Предмет зустрічного позову змінювався на підставі Заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Бродської К.О. від 07.09.2025 р. про зміну предмету зустрічного позову.

З урахуванням вимог Заяви про зміну предмету зустрічного позову від 07.09.2025 р., вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» діють правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткових рахунків, їх функціонування та кредитування на підставі підписаної сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 14.05.2011 року. В подальшому сторонами неодноразово підписано Анкети - заяви від 15.01.2014 року, від 16.02.2018 року, від 24.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 16.11.2023 року з метою подальшого обслуговування та актуалізації даних ОСОБА_2

ОСОБА_2 була зареєстрована в платіжному застосунку Приват24 з логіном, що відповідає її фінансовому мобільному номеру телефона НОМЕР_9 . Станом на 08.03.2024 ОСОБА_2 користувалася кредитною карткою "Універсальна" за № НОМЕР_6 зі встановленим кредитним лімітом, який з 01.02.2024 року становив 105000,00 грн. та карткою для виплат № НОМЕР_10 .

08.03.2024 в період часу з 20:00 год. по 20:30 год. невстановлена особа викрала мобільний телефон ОСОБА_2 та в подальшому здійснила крадіжку грошових коштів з банківських карток АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_10 , які було активовано на зазначеному мобільному телефоні.

Після викрадення мобільного телефону відбулися такі дії: 09.03.2024 року ОСОБА_2 було емітовано віртуальну кредитну картку "Універсальна" за № НОМЕР_7 до карткового рахунку за кредитною карткою "Універсальна" за № НОМЕР_6 та нову кредитну картку № НОМЕР_11 .

09.03.2024 року від імені ОСОБА_2 з АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір "Оплата частинами" шляхом підписання простим електронним підписом Заяви про надання кредиту «Оплата частинами» на суму 104195,00 грн. на придбання товару в магазині « Фокстрот » в терміналі S1K707BK за адресою: Київ, вул. Гната Хоткевича, 1-В .

Перший платіж 6946.33 грн. було списано з картки ОСОБА_2 № НОМЕР_7 . Оформлення угоди відбулось в магазині "Фокстрот" за адресою: Київ, вул.Гната Хоткевича, 1-В 2024-03-09 10 :29:30 через токен. При оплаті токеном введення пін-коду не потрібне, оскільки карта була додана до платіжної системи і вважається вже підтвердженою.

09.03.2024 на кредитну картку № НОМЕР_11 надійшли зарахування з кредитних установ на загальну суму 8300,00 грн., ці кошти переведені на іншу кредитну картку ОСОБА_2 № НОМЕР_7 .

09.03.2024 з кредитної картки "Універсальна" № НОМЕР_7 в банкоматі CAK20940, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка,14; банкоматі ATM2662 м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 21 та банкоматі ATM5014, м. Київ, просп. Оболонський, 26 знято грошові кошти на загальну суму 32760,00 грн. (з урахуванням банківської комісії); перераховано коштів на власну картку для виплат ОСОБА_2 № НОМЕР_10 в сумі 4710,06 грн. (з урахуванням банківської комісії); сплачено перший платіж за кредит "Оплата частинами" в сумі 6946,33 грн.

З кредитної картки " Універсальна" № НОМЕР_6 09.03.2024 року перераховано на рахунок іншого банку JSC OSCHADBANK №5167803112313098 - 108,15 грн. (з урахуванням комісії), 20800,00 грн. знято готівкою в банкоматі CAK30014 за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 (з урахуванням банківської комісії) та 21681,50 грн. перераховано на власну картку для виплат ОСОБА_2 № НОМЕР_10 (з урахуванням банківської комісії).

Загальна сума використаного кредитного ліміту 09.03.2024 року становить 87006,04 грн.

Крім того, з картки для виплат "Універсальна" № НОМЕР_10 здійснені наступні платіжні операції за 09.03.2024 року: перераховано на рахунок іншого банку JSC OSCHADBANK №5167803211237305-105,00 грн., в банкоматі CAK30014 за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 та банкоматі ATM2662 м. Київ, вул.Левка Лук`яненка, 21 знято грошові кошти на загальну суму 24000,00 грн.

ОСОБА_2 зазначає у зустрічній позовній заяві хронологію усіх дій, які вчинялися невстановленими особами щодо зміни PIN-коду картки, паролів до облікового запису.

Стверджуючи про здійснення несанкціонованих нею транзакцій, ОСОБА_2 зазначає, що 11.03.2024 року звернулася із заявою про настання страхового випадку до СК "АРХ" у зв`язку із вчиненням щодо неї шахрайства. 11.04.2024 року на картку для виплат ОСОБА_2 № НОМЕР_12 (попередня картка № НОМЕР_10 ) зараховано страхове відшкодування в розмірі 25000,00 грн. від СК "АРХ" згідно умов договору добровільного страхування фінансових ризиків щодо операцій з платіжними картками та картковими рахунками «Захист від шахрайства» № K7COSKM-22AU5NC від 30.11.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та СК "АРХ.

ОСОБА_2 зазначає, що після вчинення з її картками та коштами шахрайський дій, оформлення кредитів за заволодіння її особистими коштами, АТ КБ «Приватбанк» почав здійснювати списання коштів на погашення заборгованості, у зв`язку з чим поза її волею збільшив розмір її заборговані за кредитами та в подальшому звернувся до суду з позовами про стягнення такої заборгованості.

Зокрема, по віртуальній картці "Універсальна" № НОМЕР_7 , яку було емітовано 09.03.2024 (з 11.03.2024 - № НОМЕР_5 ), в період з 01.04.2024 по 16.04.2024 на погашення кредитної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» списав 7500,00 грн. та 22.11.2024 на погашення нарахованих відсотків 60,62 грн. власних коштів ОСОБА_2 .

Також, у період з 01.04.2024 по 01.05.2024 відбулось списання відсотків за рахунок кредитного ліміту на суму 6558,25 грн., внаслідок чого подальше нарахування відсотків відбувалось на збільшене на вказану суму тіло кредиту.

В період з 01.06.2024 по 01.12.2024 відбулось нарахування відсотків за користування кредитним лімітом за ставкою 3,5% на загальну суму 25 641,48 грн.

По іншій картці для виплат № НОМЕР_10 (з 11.03.2024 - № НОМЕР_12 ) в період з 06.04.2024 по 16.04.2024 відбувся переказ власних коштів ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_7 (з 11.03.2024 - № НОМЕР_5), списаних АТ КБ «ПриватБанк» в погашення кредитної заборгованості в сумі 7500,00 грн. Також, у вказаний період відбулось автоматичне списання АТ КБ «ПриватБанк» власних коштів ОСОБА_2 на погашення кредиту «Оплата частинами» в загальному розмірі 6976,75 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначає, що звернулась до відділення АТ КБ "ПриватБанк" 11.03.2024р., тобто в перший робочий день після події викрадення мобільного телефону ввечері 08.03.2024. Також подала заяву по вчинення злочину до Подільського УП ГУ НП в м. Києві.

Посилаючись на те, що у ОСОБА_2 була відсутня воля на вчинення банківських операцій 9 березня 2024 року, а Банк повинен нести відповідальність за безпеку здійснення електронних платежів, тоді як несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить Банку, з боку третіх осіб, позивачка звернулася до суду з даними зустрічними вимогами.

Вказує, що оспорює факт укладення нею правочинів. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Тому просить суд під час вирішення спору про стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами констатувати факт неукладеності договорів кредиту.

Посилаючись на те, що впродовж 09.03.2024 шляхом транзакцій (операцій) з використанням банківських кредитних карток ОСОБА_2 "Універсальна" за НОМЕР_17 та емітованої 09.03.20244 віртуальної кредитної картки "Універсальна" за № НОМЕР_7 використано кредитного ліміту на загальну суму 87006,04 грн., а також на те, що ОСОБА_2 09.03.2024 не ініціювала та не санкціонувала жодну транзакцію (операцію), проведену АТ КБ "ПриватБанк", в межах використаного кредитного ліміту на загальну суму 87006,04 грн., тобто проведення всіх транзакцій (операцій) від 09.03.2024 по банківським карткам ОСОБА_2 відбулось поза волею останньої та за відсутності її розпорядження, тоді як ОСОБА_2 своїми діями не сприяла незаконному використанню ПІН-коду та/або іншої інформації, що дозволяє ініціювати платіжні операції, ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із зустрічним позовом, у якому просить:

- визнати неналежними всі операції (транзакції) від 09.03.2024 по кредитній картці НОМЕР_18, емітованій 09.03.2024 АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_2 , до якого були емітовані кредитна картка "Універсальна" за № НОМЕР_6 та віртуальна кредитна картка «Універсальна» за № НОМЕР_7 (з 11.03.2024 - картка № НОМЕР_5 ), до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операцій (транзакцій) 09 березня 2024 року щодо використання кредитного ліміту на загальну суму 87006,04 грн.;

- зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати заборгованість, включаючи нараховані відсотки, по картковому рахунку ОСОБА_2 , до якого були емітовані кредитна картка "Універсальна" за № НОМЕР_6 та віртуальна кредитна картка «Універсальна» за № НОМЕР_7 (з 11.03.2024 - картка № НОМЕР_5 ), яка утворилася внаслідок несанкціонованих операцій (транзакцій) від 09 березня 2024 року щодо використання кредитного ліміту на загальну суму 87006,04 грн.;

- стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 ) 14537,37 грн., які були автоматично списані з рахунку ОСОБА_2 , а отримані нею як страхове відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку.

Також 13.02.2025 р. від представника ОСОБА_2 - адвоката Бродської К.О. надійшло Клопотання про об`єднання справи №758/16839/24 з цивільною справою №758/1324/25, яка перебувала в провадженні Подільського районного суду м.Києва за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позовної заяви у справі №758/1324/25 ґрунтуються на тому, що 09.03.2024 невстановлені особи придбали товар в магазині «Фокстрот», для чого оформили заяву про надання кредиту «Оплата частинами» на суму 104195,00 грн.. Стягнення заборгованості за новим кредитним договором від 09.03.2024 є предметом розгляду у справі №758/1324/25, яка перебувала в провадженні судді Якимець О.І. За умовами нового кредиту особа повинна була внести першу частину оплати у розмірі 6946,33 грн.. Такий перший платіж здійснено за рахунок кредитних коштів з кредитного рахунку за кредитним договором б/н від 14.05.2011 (заборгованість за яким стягується у справі №758/16838/24).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року цивільну справу №758/16838/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором об`єднано з цивільною справою №758/1324/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Об`єднаній справі присвоєно єдиний номер справи №758/16838/24. Ухвалено справу продовжити розглядати Подільським районним судом м. Києва у складі головуючого судді Войтенко Т.В.

Позовні вимоги у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (в межах судової справи №758/1324/25) обґрунтовані тим, що 30.11.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта, ОСОБА_2 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис Відповідачем здійснено власноруч на планшеті. У подальшому ОСОБА_2 виявила бажання отримати послугу "Оплата частинами" та 09.03.2024 року підписала Паспорт кредиту за допомогою OTP пароля. Додатково ОСОБА_2 за допомогою OTP підписаний Графік кредиту. Відповідно до Договору та Графіку кредиту із Відповідачем погоджені наступні умови послугу "Оплата частинами": 1. Розмір кредиту: відповідно до Графіку кредиту; Процентна ставка, відсотків річних: 0,12%; періодичність: Платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно Графіку погашення кредиту; пеня у розмірі 15% річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не вносила платежі на погашення заборонності, банк звернувся до неї з даним позовом, у якому просив суд стягнути заборгованість, яка утворилася станом на 17.12.2024 року у розмірі 90344.86 грн., яка складається з наступного: 90292.76 грн. - заборгованість за кредитом; 52.10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнути 2422.40 грн. судового збору.

Отже, в межах цієї об`єднаної справи суд повинен розглянути позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за 2 кредитними договорами, та вирішити зустрічний позов, у якому ставиться питання про визнання неналежними усіх операцій (транзакцій) від 09.03.2024 та поновлення стану рахунку, який існував до здійснення транзакцій 09.03.2024.

В рамках даної справи учасники обмінялися відзивами на первісну та зустрічну позовну заяву, відповідями на відзив, додатковими поясненнями.

У судовому засіданні представник банку - адвокат Хитрова Л.В. просила задовольнити 2 позови про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за двома кредитними договорами, а також відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник банку звертала увагу суду на те, що мобільний телефон та банківську картку, якщо такі обставини дійсно мали місце, було викрадено 8 березня 2024р., втім про втрату електронного платіжного засобу ОСОБА_2 повідомила лише 11.03.2024 р.. Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» ОСОБА_2 зобов`язана була повідомити про втрату мобільного терміналу та банківської карти негайно після того, як така інформація стала їй відома. У період між викраденням та до моменту такого повідомлення про втрату банківської карти та доступу до мобільного терміналу ризик вчинення усіх транзакцій покладається на клієнта банку.

Представник банку також звертала увагу суду також на те, що ОСОБА_2 була зареєстрована в платіжному застосунку Приват24 з логіном, що відповідає її фінансовому мобільному номеру телефона. Тобто, для авторизації в банку невстановлена особа використовувала фінансовий номер мобільного телефону ОСОБА_2 9 березня 2024р. о 01.03.48 год. було змінено пін-код карти для виплат, пізніше о 03.32.18 год. було змінено пароль до облікового запису Приват24. Потім відбулася авторизація в акаунті. Усі дії відбулися з мобільного телефону та номеру телефону позивачки. Такі дії стали можливими через те, що нібито викрадений мобільний телефон ОСОБА_2 не було захищено від доступу сторонніх осіб, оскільки усі операції після викрадення здійснено саме з пристрою ОСОБА_2 . Тобто, сім-карта ОСОБА_2 з фінансовим номером в іншому девайсі не фігурувала. Зважаючи на такі обставини, представник банку стверджувала про недбале ставлення ОСОБА_2 до недопущення доступу до застосунку Приват24.

Представник банку стверджувала, що зважаючи на те, що усі операції було здійснено з телефону ОСОБА_2 , під час авторизації в Приват24 та здійснення спірних транзакцій ідентифікація ОСОБА_2 здійснювалася за її фінансовим номером, а також запитом пін-коду від картки, покладення на банк відповідальності за спірні транзакції є безпідставними.

Представник банку також звертала увагу суду на те, що разом з мобільним телефоном у ОСОБА_2 було викрадено картку для виплат. На картку було встановлено статус «викрадена» лише 09.03.2024 р. о 10.52 год., тобто, вже тоді, коли були завершені усі транзакції, які ОСОБА_2 у зустрічному позові просить визнати неналежними.

Отже, представник банку стверджувала про відсутність вини банку у здійсненні транзакцій, які оспорюється, а відтак просила відмовити у задоволенні зустрічного позову. Просила вважати належними транзакції щодо оформлення кредитних правовідносин та стягнути кредитну заборгованість з ОСОБА_2 .

Крім того, стверджувала про неможливість задоволення зустрічного позову взагалі, адже 9 березня 2024р. від імені ОСОБА_2 були отриманні кредитні кошти з мікрофінансових установ, таких як ТОВ «Мілоан», ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога», які не залучені до участі у даній справі в якості співвідповідачів або третіх осіб, тоді як рішення у справі про визнання нечинними усіх операцій, вчинених 9 березня 2026р. безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків даних установ.

Представник банку також звертала увагу суду на те, що від страхової компанії ОСОБА_2 у зв`язку з подією викрадення мобільного телефона та оформлення кредитів, отримала страхове відшкодування у розмірі 25 000 грн. Дані кошти ОСОБА_2 не використала на погашення кредитної заборгованості, а після автоматичного списання частини коштів, залишок коштів зняла готівкою. Представник банку стверджувала про недоброчесну поведінку ОСОБА_2 . Вважає, що сама по собі та обставина, що ОСОБА_2 використала страхове відшкодування, свідчить про те, що вона погодилася з фактом укладення кредитних договорів, а відтак, повинна погасити заборгованість за такими кредитними договорами.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Бродська К.О. просила відмовити у задоволенні позовів Банку про стягнення кредитної заборгованості, адже задоволенню підлягає зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання усіх транзакції неналежними. Зазначала, що кредитні кошти безпосередньо ОСОБА_2 не отримувалися, від її імені були вчинені транзакції, які ОСОБА_2 просить визнати неналежними, адже її волі на укладення кредитних договорів не було. Вказувала, що мобільний телефон та картку було викрадено невстановленими особами; особи чоловічої статі зняли готівкові кошти в банкоматі, шахраї оформили купівлю товару на умовах оплати товару частинами.

Стверджувала, що Банк допустив недбалість, адже не зберіг грошові кошти свого клієнта. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання банківської операції, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів є інцидентом кібербезпеки, який повинен бути розслідуваний банком. Та обставина, що вироку суду щодо шахраїв немає, не звільняє банк від відповідальності перед клієнтом за незбереження коштів на рахунку.

Представник ОСОБА_2 звертала увагу суду на те, що після зміни пін-коду до картки для виплат АТ «ПриватБанк» додав операції щодо переказу коштів зі своєї картки на картку АТ «Ощадбанку» та з кредитної картки на карту АТ «Ощадбанку» до BlackList . Однак після цього АТ «Приватбанк» не вживав жодних заходів щодо автентифікації з підтвердження особи ОСОБА_2 як користувача платіжних послуг, зокрема шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації.

Представник ОСОБА_2 вважає, що Банк порушив приписи статті 68 Закону України «Про платіжні послуги», адже не застосував посилену ідентифікацію користувача кредитних карток, незважаючи на підозрілі операції, нетипову поведінку користувача та нетипові пристрої входу в акаунт ОСОБА_2 які були зафіксовані банком 9 березня 2024. Банк не призупинив будь-які дії по карткам ОСОБА_2 , тоді як зафіксував нетиповий вхід в акаунт ОСОБА_2 з інших пристроїв за короткий інтервал часу, нетипову поведінку клієнта, пов`язану зі зміною пін-коду, подальшою зміною паролю до облікового запису в Приват24, зміни пін-коду карти для виплат, нетипову поведінку клієнта щодо численної зміни пін-код дів, нетипових операції щодо емітування додаткових кредитних карток.

Представник ОСОБА_2 також звертала увагу суду на презумпцію правомірності дій ОСОБА_2 , адже саме на Банк покладено обов`язок довести, що саме винні дії користувача банківських послуг призвели до втрати, незаконного використання персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіж.

Посилаючись на ряд матеріалів кримінального провадження, які витребувалися ухвалою Подільського районного суду міста Києва в рамках розгляду даної справи, недоведення факту вини ОСОБА_2 у тому, що в результаті її поведінки стороннім особам стали відомі пін-код чи інша інформація, яка дала змогу ініціювати оспорювання операції, а також на вину Банку, який не призупинив підозрілі операції по карті, тоді як зафіксував їх підозрілість, представник ОСОБА_2 просила визнати усі транзакції за 09.03.2024 належними та зобов`язати банк поновити стан рахунку ОСОБА_2 до того стану, який існував до моменту здійснення незаконних транзакцій.

Щодо нібито недоброчесної поведінки ОСОБА_2 , яка отримавши страхове відшкодування, отримані кошти не спрямувала на погашення кредитної заборгованості, а їх обготівкувала, звертала увагу суду на те, що ОСОБА_2 не приймала перед банком зобов`язань страхове відшкодування використовувати саме на погашення кредиту, відтак, правомірно розпорядилася страховим відшкодуванням на власний розсуд, при цьому, не всією сумою, а лише залишком, оскільки 14537,37 грн були автоматично списані на погашення заборгованості по договору - оплата частинами.

Вважає, що банк не мав права списувати 14537,37 грн. від 25 000 грн., які отримала ОСОБА_2 як страхове відшкодування, а тому вважає, що за результатами задоволення зустрічного позову з банку на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути цю суму, щоб повернути суму страхового відшкодування у попередній стан.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що ОСОБА_2 є користувачем послуг, які надаються АТ «Приватбанк».

Так, 14.05.2011 р. ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву № б\н від 14-05-2011р. та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. На підставі цієї анкети-заяви ОСОБА_2 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 105 000,00 грн.

ОСОБА_2 була зареєстрована в платіжному застосунку Приват24 з логіном, що відповідає її фінансовому мобільному номеру телефона НОМЕР_9 .

Сторонами неодноразово підписано Анкети - заяви від 15.01.2014 року, від 16.02.2018 року, від 24.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 16.11.2023 року з метою подальшого обслуговування та актуалізації даних ОСОБА_2 ..

У відповідності до Анкети від 24.10.2022 року сторони погодили використання в тому числі простого електронного підпису при отриманні банківських послуг, а тому, за допомогою електронного підпису в застосунку «Приват24» здійснювалося підписання оновлених Заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/15, тип - Універсальна. Після спливу строку дії першої картки ОСОБА_2 отримувала інші картки, зокрема, кредитну картку номер - НОМЕР_5 , строк дії - 07/27, тип - Універсальна; кредитна картка номер - НОМЕР_6 , строк дії - 12/27, тип - Універсальна.

Станом на 08.03.2024 ОСОБА_2 користувалася кредитною карткою "Універсальна" за № НОМЕР_6 зі встановленим кредитним лімітом, який з 01.02.2024 року становив 105000,00 грн. та карткою для виплат № НОМЕР_10 .

Крім того, 09.03.2024 до карткового рахунку за кредитною карткою "Універсальна" за № НОМЕР_6 було оформлено віртуальну кредитну картку Універсальна номер - НОМЕР_7 , строк дії - 03/28; та кредитну картку № НОМЕР_11 .

За твердженням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї було викрадено мобільний телефон та в подальшому було використано належну їй банківську картку для зняття кредитних коштів банкоматі в межах кредитного ліміту по банківські карті, зняття в банкоматі особистих коштів ОСОБА_2 , оформлення кредиту «оплата частиною» та оформлення 3 кредитів в мікрофінансових установах.

12 березня 2024р. Подільським управлінням поліції ГУНП у місті Києві за заявою ОСОБА_2 було внесено відомості в ЄРДР за №12024100070000516 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. При цьому, у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 не повідомляла про викрадення у неї платіжної картки. заявницею повідомлялося лише про викрадення мобільного телефону.

На виконання вимог ухвали Подільського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025р. Подільське УП ГУНП у м.Києві повідомило про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, жодній особі не повідомлено про підозру, в рамках кримінального провадження отримувався тимчасовий доступ до документів, розпорядником яких був АТ «Приватбанк», було отримано відео та фото зображення осіб, які обготівковували грошові кошти ОСОБА_2 в банкоматах.

Щодо подій за 09.03.2024 р. судом встановлено, що 09.03.2024 р. о 01:03:48 год. відбулась зміна PIN-коду картки для виплат № НОМЕР_10 .

Після зміни PIN-коду картки для виплат № НОМЕР_10 згідно Журналу змін акаунту Приват24 о 03:32:18 було змінено пароль до облікового запису НОМЕР_9 Приват24 клієнта ОСОБА_2 ..

Зміна паролю до облікового запису в Приват 24 було здійснено через PIN-код картки для виплат № НОМЕР_10 .

О 03:32:20 год. відбулась авторизація в акаунті НОМЕР_9 з мобільного телефону SAMSUNG, який належав ОСОБА_2 та згідно її заяви до поліції був викрадений невстановленими особами.

По картці "Універсальна" № НОМЕР_6 відбулися такі операції:

О 04:07:37 було здійснено переказ коштів з карти ОСОБА_2 на рахунок одержувача в OSCHADBANK, № НОМЕР_15 .

В 05:52:58 год. знято готівку в розмірі 20,800.00 грн. з комісією 800.00 грн. в банкоматі за адресою місто Київ, вулиця велика Васильківська, 43 / 16 .

В 05:54:39 год. здійснено переказ 21681.50 грн. з власної карти для виплат НОМЕР_6 на карту НОМЕР_10 через додаток Приват24.

О 06.01 год. змінено пін-код до карти.

Таким чином, з кредитної картки "Універсальна" № НОМЕР_6 за 09.03.2024 року перераховано на рахунок іншого банку 108,15 грн. (з урахуванням комісії); 20800,00 грн. знято готівкою в банкоматі та 21681,50 грн. перераховано на власну картку для виплат ОСОБА_2 № НОМЕР_10 .

По картці Універсальна № НОМЕР_7 , емітованій 09.03.2024, відбулися такі операції:

О 03.32 год. відбулася авторизація.

О 06.10 год. відбулася зміна пін-коду

О 06:27:29 відбулося зняття готівки в банкоматі у розмірі 4160.00 грн. за адресою

АДРЕСА_5 :29:53 відбувся переказ власних коштів 2794,98 грн. з карти НОМЕР_7 на карту ОСОБА_2 НОМЕР_10 через додаток Приват24.

О 06:49:45 год. відбулося зняття готівки в банкоматі у розмірі 20800.00 грн за адресою АДРЕСА_6 .

О 07:14:33 год. відбулося зняття готівки в банкоматі у розмірі 7800.00 гривень за адресою АДРЕСА_7 .

О 10.16 год. відбулося зарахування кредитних коштів з мікрофінансової установи з картки № НОМЕР_11 у розмірі 8300 грн.

О 10.17 год. відбулося зарахування коштів з картки № НОМЕР_10 у розмірі 500 грн.

О 10:29:31 год. відбулося списання 6946.33 грн. на погашення кредиту «Оплата частинами» № 24030936005300 на суму 104195.00 грн в магазин Фокстрот від 09.03.2024 м.Київ, вул.Гната Хоткевича, буд.1-В .

О 10:46:34 год. відбувся переказ власних коштів на картку ОСОБА_2 НОМЕР_10 через додаток Приват24

Тобто, з кредитної картки "Універсальна" № НОМЕР_7 за 09.03.2024 року загальна сума кредитних коштів знятих за вищевказаними адресами в банкоматі CAK20940, АДРЕСА_6 ; банкоматі ATM2662 м. Київ, вул.Левка Лук`яненка, 21 та банкоматі ATM5014, м. Київ, просп. Оболонський, 26 становить 32760,00 грн.; загальна сума перерахованих коштів на власну картку для виплат ОСОБА_2 № НОМЕР_10 становить 4710,06 грн.; та сплачено перший платіж за кредит "Оплата частинами" в сумі 6946,33 грн.

Встановлено, що кредит «Оплата частинами» був оформлений з використанням платіжної картки Універсальна" № НОМЕР_7 , яка була додана до платіжної системи. Оформлення угоди відбулось в магазині "Фокстрот" за адресою: м. Київ, вул.Гната Хоткевича, 1-В . При оплаті токеном введення пін-коду не потрібне, оскільки карта була додана до платіжної системи і вважається вже підтвердженою.

Переказ коштів з цієї картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Інтернет банкінг Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_2 .. Для такої процедури передбачається, що клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів.

Судом встановлено що картки "Універсальна" № НОМЕР_6 та картка "Універсальна" № НОМЕР_7 емітовані до одного банківського рахунку, що доводиться випискою по рахунку.

Станом на 09.03.2024 року до моменту вчинення невизнаних ОСОБА_2 операцій баланс на рахунку становив "мінус" 26 754,49 грн., тобто, заборгованість за кредитом ОСОБА_2 становила 26754,49 грн.

Загальна сума використаного кредитного ліміту 09.03.2024 року становить 87006,04 грн

Після вчинення оспорюваних операцій за 09.03.2024 року ОСОБА_2 продовжила користуватись кредитними послугами. 01.04.2024р. відбулося списання відсотків за рахунок кредитного ліміту розмірі 2989,50 грн, 01.05.2024 відбулося списання відсотків за рахунок ліміту у розмірі 3568,75 грн.

По емітованій 09.03.2024 р. картці № НОМЕР_11 відбулися такі операції:

- зарахування кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» на підставі договору №8485181 у розмірі 4000 грн;

- зарахування кредитних коштів від ТОВ «СЛОН Кредит» на підставі договору №1485614 у розмірі 1500 грн.;

- зарахування кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору у розмірі 2800 грн.;

-відбувся переказ кредитних коштів, отриманих від мікрофінансових установ урозмірі 8300 грн на картку номер № НОМЕР_7 , власницею якої є ОСОБА_2 .

По картці Універсальна номер № НОМЕР_10 відбулися такі операції:

О 01.03 год. відбулася зміна пін-коду.

О 01.13 год. відбулася зміна пін-коду.

О 03.32 год. відбулася зміна паролю до облікового запису НОМЕР_9.

О 03:50:13 здійснено переказ власних коштів 105.00 грн та рахунок OSCHADBANK № НОМЕР_16 .

О 05:55:25 відбулося зняття готівки в банкоматі за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 у розмірі 20 000 грн.

О 06:48:45 відбулося зняття готівки в банкоматі ATM2662 АДРЕСА_6 у розмірі 4,000.00 грн.

При цьому, зняття коштів з банкоматів здійснено за рахунок кредитних коштів, які були перераховані з кредитних карток "Універсальна". На початок дня 09.03.2024 року баланс по карті становив 780,00 грн, а на кінець дня 09.03.2024 року баланс становив 1819,80 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

9 березня 2024 р. ОСОБА_2 зателефонувала до АТ «Приватбанк» за номером 3700 та заблокувала картку № НОМЕР_10 за допомогою роботизованого натискання відповідних цифр.

Про викрадення фінансового номеру ОСОБА_2 повідомила банк лише 11 березня 2024р.

На звернення ОСОБА_2 щодо втрати фінансового номеру та оформлення кредитів на її ім`я поза її волею, 8 травня 2024р. банк направив ОСОБА_2 листа про результати службового розслідування.

За результатами службового розслідування було з`ясовано, що кредит «Оплата частинами» було оформлено із використанням картки № НОМЕР_7 , яка була додана до платіжної системи. Переказ коштів з картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_2 .. При даній процедурі клієнт вводив свої ім`я користувача і пароль, створив необхідний платіж, ввів відомий тільки йому ключ доступу і після цього до банку надійшло платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснив переказ коштів.

Щодо знятих готівкових коштів, банк в результаті службового розслідування повідомив, що зняття готівкових коштів здійснювалося шляхом правильного введення пін-коду до карток.

У листі банк повідомив, що не несе відповідальність за операції, які супроводжується правильним введенням пін-коду.

Звертаючись до суду з двома позовними заявами, АТ «ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором, на підставі якого впродовж тривалого періоду ОСОБА_2 вже користується кредитними коштами, а також за кредитним договором, який було оформлено 9 березня 2024р. «Оплата частинами», у зв`язку з чим звернувся до суду з двома первісними позовами. У свою чергу ОСОБА_2 стверджує, що шахраї незаконно заволоділи її карткою та мобільним телефоном, незаконно оформили кредит «оплата частинами» та 3 кредити з мікрофінансових установ, у зв`язку з чим звернулася із зустрічним позовом до банку.

Вирішуючи дані спори, суд керується нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою правління Національного банку України №164 від 29 липня 2022р..

Так, відповідно до ч. 1 статті 1071 ЦК України Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема:"… 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Дана норма корелюється і з підпунктом 14 пункту 4 розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, відповідно до якого платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу IV Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього Положення.

Мобільний платіжний інструмент може бути реалізований в апаратнопрограмному середовищі мобільного телефону або іншому бездротовому пристрої користувача (далі - мобільний пристрій), що обслуговує оператор телекомунікацій.

Відповідно до п. 136 Положення №164 користувач зобов`язаний зокрема, але не виключно зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

В той же час, згідно із абзацем 7 п. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» регламентовано, що втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до п. 146 VІІ Розділу Положення № 164 затверджено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 4 абз. 63 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 року № 65 визначено, що «фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації».

Відповідно до абзацу 1 ч.3 розділу Загальні положення Положення № 164 автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги» засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про те, чи ґрунтуються вимоги ОСОБА_2 на нормах законодавства та чи є підстави визнавати неналежними транзакції, які відбулися 9 березня 2024р., суд враховує правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові КЦС ВС у справі № 490/7829/23 викладена позиція, відповідно до якої клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з карткою, якщо банк не довів його сприяння незаконному використанню платіжної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 зазначив, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Також Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: "сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".

В постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц (провадження № 61-15991св19) в аналогічній за обставинами справі Верховний Суд зазначив: «…на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останнє не повинене нести відповідальність за дану операцію. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для припинення кредитних зобов`язань ОСОБА_1, за яким рахується непогашена заборгованість за тілом кредиту».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 611725св22) зазначив, що «суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи Банку про те, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІНкодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши Sim-карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Крім того, суд першої інстанції не здійснив аналіз доводів позивача про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків відповідно наведених вище алгоритмів реєстрації у системі «Приват 24».

У конкретному випадку було встановлено, що всі входи в Приват24 за 09.03.2024 року були здійснені в акаунті НОМЕР_9 Приват24 клієнта ОСОБА_2 як з пристрою SAMSUNG ANDROID, 11 MOBILE, щодо викрадення якого заявляла ОСОБА_2 , так і з інших пристроїв: SMARTPHONE, операційна система WINDOWS, 10 браузер CHROME MOBILE; SMARTPHONE, операційна система ANDROID, 11 браузер CHROME MOBILE; PERSONAL COMPUT, операційна система LINUX, браузер FIREFOX,75, що доводиться Витягом з Журналу логів входу в Приват24.

Після зміни 09.03.2024 о 01:03:48 год PIN-коду картки для виплат № НОМЕР_10 згідно Журналу змін акаунту Приват24 відразу в цю ж ніч о 03:32:18 зафіксовано зміну паролю до облікового запису НОМЕР_9 Приват24 клієнта ОСОБА_2 , здійснений через PIN-код картки для виплат № НОМЕР_10 . Далі о 03:32:20 відбулась авторизація в акаунті НОМЕР_9 PHONE SAMSUNG з мобільного телефону ОСОБА_2 .

Відповідно до Правил користування Приват24 (викладені за https://privat24business.pp.ua/privat24-reyestraciya-novogo-koristuvacha/) особі, яка бажає зареєструватись у системі «Приват24» та здійснювати управління рахунками з її допомогою, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номера хоч б однієї з банківських карток клієнта «Приват24», прив`язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.

Вказане може свідчити або про те, що дії операції 09.03.2024 вчинялися або самою ОСОБА_2 , або невстановленими особами, які використали телефон ОСОБА_2 , який не був захищений від доступу сторонніх осіб, адже всі операції щодо зміни паролів та пін-коду після викрадення були саме з цього пристрою. SIM-картка з фінансовим номером у іншому девайсі не фігурувала.

Встановлено також, що 09.03.2024 ОСОБА_2 о 10.52 год. зателефонувала за номером 3700 з власного номеру телефона, яким вона тривалий час користувалася та поповнювала через Приват24, однак який не був її фінансовим номером, та повідомила про викрадення картки для виплат № НОМЕР_10 . На картку було встановлено статус - ВИКРАДЕНА о 10:52:06 год.

В той же час, про втрату фінансового номеру ОСОБА_2 повідомила Банк лише через 2 дні після його втрати - 11 березня 2024р.

Повідомляючи 11.03.2024 про викрадення телефону 8 березня 2024р., ОСОБА_2 також повідомляла і про зняття коштів з її кредитної картки 9 березня 2024 р.

Обізнаність про зняття кредитних коштів, коли картка була заблокована, а у самої ОСОБА_2 нібито не було доступу до фінансового номеру, тлумачиться банком як недоброчесна поведінка клієнта.

Отже у конкретній ситуації, усі фінансові операції 09.03.2024 р. були здійснені через мобільний застосунок Приват24 з акаунту ОСОБА_2 за допомогою її фінансового номеру телефону та з доступом до даних її банківської картки.

Як вбачається з виписок по рахунках ОСОБА_2 , оспорювані фінансові операції з грошовими коштами на рахунку в Банку здійснено як шляхом зняття готівки в банкоматах, так і за допомогою системи «Приват24» з коректним введенням логіну та паролів.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 р. у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19) вказав щодо провини в подібних ситуаціях саме клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних та власного мобільного фінансового телефону, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток АТ КБ «ПриватБанк» в системі „Приват24".

Отже, встановлені судом обставини дають підстави суду стверджувати про власну бездіяльність ОСОБА_2 щодо збереження її фінансового номера телефону та індивідуальної облікової інформації.

Виявивши викрадення мобільного терміналу з фінансовим номером, ОСОБА_2 не повідомила банк про дану обставину, чим фактично сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів. Навіть здійснивши повідомлення банку про викрадення картки 9 березня 2024р., ОСОБА_2 не повідомила банк про втрату доступу до фінансового номеру.

В результаті такої бездіяльності ОСОБА_2 та її недбалості у сторонніх осіб була технічна можливість здійснювати фінансові операції з рахунками ОСОБА_2 аж до моменту, коли ОСОБА_2 повідомила Банк про викрадення мобільного телефону, на який було встановлено мобільний застосунок Приват24.

Відповідно до ч.20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до п. 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або не акцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. (ч. 5 ст. 87 «Про платіжні послуги»).

Це положення кореспондує з п. 140 Положення НБУ № 164, яким встановлено, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/ або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі №585/1320/16-ц від 6 березня 2018 року, де зазначено, що "Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк".

Оцінка своєчасного звернення до Банку міститься й у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/17744/21, якою обґрунтовано законність відмови у задоволенні вимог до Банку у зв`язку з відсутністю доказів негайного звернення позивача до Банку з повідомленням про втрату електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації, а саме "висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю ОСОБА_1 здійснення 11 травня 2021 року повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» щодо викрадення його майна є законним і обґрунтованим, тобто таким, який відповідає завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи».

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 своїми діями (бездіяльністю), які виразились у неповідомленні банку про втрату (викрадення) електронного платіжного засобу, сприяла незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, і подальшому викраденню грошових коштів, то відсутні підстави покладення на Банк відповідальності за проведені операції.

Таким чином, підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 немає.

Отже, в рамках розгляду даної справи суд розглядатиме вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості.

Щодо заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.05.2011 року.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та. АТ «Приватбанк» 14.05.2021 року було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Сторонами неодноразово підписано Анкети - заяви від 15.01.2014 року, від 16.02.2018 року, від 24.10.2022 року, від 30.11.2022 року, від 16.11.2023 року з метою подальшого обслуговування та актуалізації даних ОСОБА_2 ..

У відповідності до Анкети від 24.10.2022 року сторони погодили використання в тому числі простого електронного підпису при отриманні банківських послуг, а тому, за допомогою електронного підпису в застосунку «Приват24» здійснювалося підписання оновлених Заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, ОСОБА_2 погодилась на такі умови кредитування: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - 105 000,00 грн.; тип кредитної карти: «Універсальна», процентна ставка - 42% річних; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; можливі види (форми) забезпечення кредиту - без забезпечення; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, інформація погоджена відповідачем у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг, свідчить про укладення кредитного договору та погодження ОСОБА_2 саме таких умов нарахування відсотків.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_2 користувалась кредитним лімітом, вчиняла операції з використанням картки - «Універсальна» № НОМЕР_6 .

Отримавши кредитні кошти, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносила платежі на погашення заборгованості, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту станом на 10.12.2024 у розмірі 129 991,52 грн., з яких 104 410,66 грн . заборгованості за тілом кредиту та 25 580,86 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитом, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заборгованості за договором № б/н від 09.03.2024 року

30.11.2022 року здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_2 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис ОСОБА_2

здійснила власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від

13.12.2019 №151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового

власноручного підпису в банківській системі України".

Відповідно до п.3 Договору ОСОБА_2 погоджено використання ОТР пароля в

якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні

будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як

простого електронного підпису.

У подальшому 09.03.2024 ОСОБА_2 отримала послугу "Оплата частинами",

ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 09.03.2024 року підписала

паспорт кредиту та Графік кредиту, яким погодила наступні умови послугу "Оплата частинами": розмір кредиту: відповідно до Графіку кредиту; Строк кредитування: відповідно до Графіку кредиту; процентна ставка, відсотків річних: 0,12%; кількість та розмір платежів, періодичність: Платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно Графіку погашення

кредиту.

ОСОБА_2 не вносила платежі на погашення кредиту, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, розмір якої станом на 17.12.2024 складає 90 344 86 грн., яка складається з 90 292,76 грн. заборгованості за кредитом та 52,10 заборгованості по проценту.

Факт використання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, яка долучена до матеріалів справи.

Виписка по рахунку є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який підтверджує наявність заборгованості по кредиту та її розмір. Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Розрахунки банку спростовані не були.

Таким чином, оскільки використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитом, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.03.2024 року, яка утворилася станом на 17.12.2024 у розмірі 90344,86 грн.,

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те що в рамках даної справи розглядаються 2 самостійні об`єднані позовні заяви, кожна з яких оплачували судовим збором, то з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений банком при зверненні з кожною позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.05.2011р., який об`єднано з позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.03.2024р. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.05.2011 року, яка утворилася станом на 10.12.2024 у розмірі 104410,66 грн. заборгованості за тілом кредиту та 25 580,86 грн. заборгованості за простроченими відсотками, а також стягнути 2422,40 грн. судового збору, а всього стягнути 132 413,92 грн. (сто тридцять дві тисячі чотириста тринадцять гривень 92 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.03.2024 року, яка утворилася станом на 17.12.2024 у розмірі 90344,86 грн., а також стягнути 2422,40 грн. судового збору, а всього стягнути 92 767,26 грн. (дев`яносто дві тисячі сімсот шістдесят сім гривень 26 коп.).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання транзакцій неналежними та зобов`язання поновити стан рахунку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського 1Д, м. Київ.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_13 .

Суддя Т.В.Войтенко