Ухвала суду № 136581022, 15.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10436/25

1-і/758/15/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про вирішення питання щодо відводу судді

15 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва заяву прокурора другого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024000000000758 від 29.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді у Подільському районному суді міста Києва в провадження судді ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №62024000000000758 від 29.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках ОСОБА_7 подав заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_5 від участі у розгляді кримінального провадження №62024000000000758 від 29.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

В обґрунтування заяви про відвід судді зазначає, що суддею ОСОБА_5 відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості. У подальшому, під час здійснення судового засідання суддя ОСОБА_5 вербально висловлювала прихильність до особи прокурора, при цьому до обвинуваченого проявляла гнів та роздратованість. Зауважує, що навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Наголошує, що вказані обставини можуть і будуть інтерпретовані стороною захисту для підсилення позиції по оскарженню рішення в суді апеляційної інстанції в разі постановлення судом першої інстанції неприйнятного для обвинуваченого рішення. Крім того, стороною обвинувачення в даному кримінальному провадженні двічі подавались заяви про відвід судді ОСОБА_5 через сумніви у неупередженості головуючого у кримінальному провадженні.

Вказує, що заява про відвід подана з метою запобігання виникнення зі сторони стороннього спостерігача сумнівів у об`єктивності та неупередженості суду під час провадження у справі №758/10436/25.

В судовому засіданні прокурор підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_5 та просив її задовольнити.

Захисник адвокат ОСОБА_4 підтримав заяву прокурора про відвід судді, зазначив, що перше підготовче судове засідання проведено через три місяці з моменту надходження справи до суду, у якому головуючим суддею відмовлено у затвердженні угоди, після чого прокурором було заявлено відвід судді, від підтримання якого сторона захисту утрималась. Після чого збільшилась частота призначення судових засідань у справі, яка значно відрізняється від частоти призначень інших кримінальних проваджень, що перебувають у провадженні судді ОСОБА_5 . У подальшому захисником було підтримано другу заяву прокурора про відвід судді. На думку захисника ці обставини можуть зумовити виникнення зі сторони стороннього спостерігача сумнів у об`єктивності та неупередженості суду.

Суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_5 для розгляду заявленого відводу не з`явилась, що не є перешкодою для розгляду заяви про відвід.

Заслухавши учасників провадження, ознайомившись з заявою про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Підстави для відводу судді визначені нормами статей 75-76 КПК України.

Зокрема, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.80 КПК України заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу (самовідводу) слідчому судні або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48). Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об`єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.

Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Мироненко і Мартенко проти України» у п. 66, зазначив, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії» та рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46 ). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meћnariж v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Суд вважає, що поведінка судді-доповідача не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи №758/10436/25. Взагалі не може бути підставою для відводу та будь-яких сумнівів у неупередженості судді способи її вербального спілкування. Крім того, немає жодної з визначених у статті 75 КПК України підстав для відводу головуючого судді.

Так гучність звернення судді ОСОБА_5 до сторін не може бути підставою для обґрунтованих об`єктивних сумнівів у небезсторонності чи браку неупередженості у судді.

Право на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність суддів є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Основним завданням суду під час здійснення правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Статтею 3 Європейського статуту судді передбачено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й сприйматись будь-ким як неупереджений.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схваленні резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії»).

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Наявність безсторонності визначається в тому числі і забезпеченням умов, за яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України від 09 листопада 2006 року), зокрема, має бути створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що суд не є безстороннім.

За таких обставин, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це може бути розцінене, як порушення прав особи на справедливий суд.

Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною, як порушення її прав.

Наведені в заяві прокурора про відвід судді обставини поза розумним сумнівом не вказують на наявність упередженості або відсутність безсторонності судді ОСОБА_5 , однак, для того, щоби за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення справи №758/10436/25, суд задовольняє заяву про відвід головуючого судді.

Керуючись ст. ст. 75, 80-82 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву прокурора другого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62024000000000758 від 29.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушенн,я передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, - задовольнити.

Матеріали кримінального провадження №62024000000000758 від 29.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, справа №758/10436/25, передати до канцелярії Подільського районного суду міста Києва для визначення складу суду у порядку, визначеному ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено у межах встановленого ч. 2 ст. 376 КПК України строку 18.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1