Рішення № 13658032, 31.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 9/6/2011

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Алчевське управління ТОВ "Луганськвода", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 1 805 311 грн. 01 коп.

в присутності представників:

від позивача –Стецюк Д.О., дов. № 32 від 01.01.11,

від відповідача – Буланна О.С., дов. № 281 від 05.05.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ТОВ "ЛЕО", заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 1477364,75 грн., компенсації за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 27602,42 грн., пені у розмірі 132461,43 грн., 3% річних –29639,83 грн., інфляційних втрат –138242,58 грн. та судових витрат.

Відповідач, ТОВ "Луганськвода" в особі Алчевського управління, відзивом на позовну заяву за № 20 від 31.01.11 вимоги визнав частково в сумі боргу з активної електроенергії –1477364,75 грн. та з реактивної –27602,42 грн.

Крім того, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір про постачання електричної енергії № А2275 від 01.08.08, за яким він постачав, а відповідач споживав електроенергію та повинен був розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать акти про використану електроенергію, надані відповідачем за період вересень-листопад 2010 року.

Відповідно до п. 7 додатку Порядок розрахунків до договору оплата спожитої в розрахунковому періоді активної електроенергії повинна здійснюватися плановими платежами наступним чином:

- 20 числа розрахункового місяця –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на цей розрахунковий період (договірна величина споживання електроенергії) обумовлене договором,

- 22 числа розрахункового місяця –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на цей розрахунковий період (договірна величина споживання електроенергії) обумовлене договором,

- 24 числа розрахункового місяця –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на цей розрахунковий період (договірна величина споживання електроенергії) обумовлене договором,

- 26 числа розрахункового місяця –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на цей розрахунковий період (договірна величина споживання електроенергії) обумовлене договором,

- 28 числа розрахункового місяця –не менше 20% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на цей розрахунковий період (договірна величина споживання електроенергії) обумовлене договором.

У випадку, якщо зазначені числа розрахункових періодів припадають на вихідні або святкові дні, оплата повинна здійснюватись наступного банківського дня.

Відповідно до п. 9 додатку Порядок розрахунків до договору кінцевий розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання, однак відповідач не розрахувався за використану активну електроенергію.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату спожитої електроенергії, а саме:

- № А2275/9/1 на суму 795600,10 грн., отриманий відповідачем 04.10.10,

- № А2275/10/1 на суму 762209,70 грн., отриманий відповідачем 02.11.10,

- № А2275/11/1 на суму 678554,95 грн., отриманий відповідачем 02.12.10,

Таким чином, загальна сума до сплати за активну електроенергію становила 1477364,75 грн.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за вказаний вище період у розмірі 1477364,75 грн.

Пунктом 7.5 договору передбачено, якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку складає 5000 кВт/год та більше, відповідач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.

На підставі цієї умови та згідно з п. 6.33 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 № 910 та зареєстр. в Мін’юсті України за № 1390/11679 відповідачу була нарахована плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затв. наказом Мінпаливенерго України від 17.01.02 № 19 та за реєстр. в Мін’юсті України 01.02.02 за № 93/6381, рахунки за вересень-листопад 2010 року з реактивної електроенергії були надані відповідачу:

- № А2275/9/3 на суму 12038,53 грн., отриманий відповідачем 04.10.10,

- № А2275/10/3 на суму 8386,19 грн., отриманий відповідачем 02.11.10,

- № А2275/11/3 на суму 7177,70 грн., отриманий відповідачем 02.12.10.

Таким чином, загальна сума до сплати за реактивну електроенергію становила 27602,42 грн., яка відповідачем не була сплачена.

Пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності тощо у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

На підставі цієї умови за період прострочення платежів відповідачу нарахована пеня за період з 01.09.10 по 30.11.10 у розмірі 132461,43 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 138242,58 грн. та 3% річних у розмірі 29639,83 грн. за час прострочення платежів.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію з урахуванням пені, інфляції та 3% річних.

За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № А2275 від 01.08.08, за яким він постачав, а відповідач споживав електроенергію та повинен був розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать акти про використану електроенергію, надані відповідачем за період вересень-листопад 2010 року.

Оплата спожитої в розрахунковому періоді активної електроенергії повинна здійснюватися плановими платежами відповідно до п. 7 додатку Порядок розрахунків до договору.

Відповідно до п. 9 додатку Порядок розрахунків до договору кінцевий розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання, однак відповідач не розрахувався за використану активну електроенергію.

Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії на загальну суму 1477364,75 грн.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за вказаний вище період у розмірі 1477364,75 грн., з чим відповідач погодився.

Пунктом 7.5 договору передбачено, якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку складає 5000 кВт/год та більше, відповідач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.

На підставі цієї умови відповідачу була нарахована плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії, рахунки за вересень-листопад 2010 року з реактивної електроенергії були надані відповідачу на загальну суму 27602,42 грн., яка відповідачем не була сплачена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми заборгованості за реактивну електроенергію за вказаний період в сумі 27602,42 грн. та заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 1477364,75 грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів інфляційні втрати у розмірі 138242,58 грн. та 3% річних у розмірі 29639,83 грн. згідно з розрахунком, з яким суд погоджується, оскільки ці суми відповідають фактичним обставинам.

На підставі пп. 4.4.1 договору позивачем правомірно нарахована пеня за період з 01.09.10 по 30.11.10 у розмірі 132461,43 грн. відповідно до рахунку, який був вручений відповідачу та з яким суд погоджується, оскільки відповідає фактичним обставинам.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

· ступінь виконання зобов'язання боржником,

· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

· не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги:

Ш штрафні санкції, заявлені позивачем за цим позовом, надмірно великі порівняно з його збитками, крім того, позивач скористався своїм правом нарахування 3% річних, частково компенсувавши свої збитки,

Ш значна частина існуючих водопровідних мереж фізично зношені та технологічно застаріли,

Ш відповідач є нерентабельним підприємством, отримуючи субвенцію з державного бюджету для покриття різниці в тарифах, оскільки собівартість води значно вище, ніж її випускна ціна,

Ш постановою КМУ № 1741 від 22.09.99 про внесення змін до постанови КМУ від 24.03.99 № 441 з метою задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах та поліпшення фінансового становища підприємств і організацій ЖКГ рекомендовано енергопостачальним організаціям не застосовувати до підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги населенню з водопостачання і водовідведення стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за використану електроенергію.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за весь період нарахування до суми 66230,0 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито за платіжним дорученням № 6202 від 22.12.10 в розмірі 18903,05 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене держмито підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, в особі ВП "Алчевське управління ТОВ "Луганськвода", 94217, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Тельмана, буд. 17, код 35936849, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у розмірі 1477364,75 грн. на рахунок 260383209060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадбанк України", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, в особі ВП "Алчевське управління ТОВ "Луганськвода", 94217, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Тельмана, буд. 17, код 35936849, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість з оплати перетоків реактивної електроенергії у розмірі 27602,42 грн., інфляційні втрати –138242,58 грн., 3% річних –29639,83 грн., пеню –66230,0 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 18053,11 грн. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 236,0 грн. на рахунок 2600418745 в ЛОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.

4. В решті позову –відмовити.

5. Повернути позивачу, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937, з державного бюджету зайво сплачене державне мито у розмірі 849 грн. 94 коп.

Підставою повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 01.02.11.

Суддя А.Г.Ворожцов