Рішення № 13658014, 25.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.11 Справа № 4/286(6/232)

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства “Луганськвантажтранс”, м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”, смт. Білоріченське Лутугинського району Луганської області

про стягнення 2 169 543 грн. 12 коп.

Суддя : Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Багачева А.С., довіреність № 03/5-612 від 25.12.2010;

- Федорук О.Р., довіреність № 03/5-584 від 16.12.2010;

- Завгородній М.П., довіреність № 03/5-605 від 25.12.2010;

від відповідача - Жидков Л.В., довіреність № 689 від 25.10.2010.

У судовому засіданні 20.01.2011 у справі, в порядку ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 25.01.2011.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 25.01.2011.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 23 від 30.11.06 у сумі 2 169 543 грн. 12 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.02.2010 у справі

№ 6/232 за позовом Державного підприємства “Луганськвантажтранс” до Закритого акціонерного товариства “Групова збагачувальна фабрика “Луганська” про стягнення заборгованості 2 169 543 грн. 12 коп. позовні вимоги задоволені.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 у справі № 6/232 рішення господарського суду Луганської області від 01.02.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010 у справі

№ 6/232 рішення господарського суду Луганської області від 01.02.2010 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 скасовано, справу № 6/232 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Представник відповідача відзивами на позовну заяву від 22.11.2010 №25 від 15.01.2010, у повному відзиві від 04.01.2011 № 1 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що:

- у 2007 році позивач надавав послуги за розцінками: вартість 1 тн/км –0,58 грн., а за маневрову роботу локомотиву за 1 годину –191,00 грн., які діяли між сторонами на підставі договору № 23 від 06.12.05, так як договір №23 від 30.11.06 так і не вступив в силу в 2007 році, та всі надані послуги були відповідачем оплачені в повному обсязі;

- договір № 23 від 30.11.2006 не набрав чинності, а за розцінками попереднього договору заборгованість відсутня, та з інших підстав, викладених у відзивах.

Позивачем надані відповідні заперечення на доводи відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 30.11.2006 ним на адресу відповідача була надіслана пропозиція укласти договір на подачу і прибирання залізничних вагонів № 23 від 30.11.2006 (далі- Договір № 23 від 30.11.2006).

Відповідач з запропонованою редакцією договору не погодився і питання щодо укладання вказаного договору неодноразово розглядалося в судовому порядку.

Відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 27.02.2009 у справі № 4/6пд (14/102пд(2/1пд) провадження у справі було припинено на підставі ч.1 ст.80 ГПК України і зазначено, що договір № 23 від 30.11.2006 набув чинності 21.12.2006 в редакції, запропонованої позивачем.

За час розгляду вказаної справи позивач надавав відповідачу відповідні послуги за розцінками попереднього періоду. Але, оскільки судом визнано договір укладеним в редакції позивача, останній здійснив перерахунок вартості наданих послуг та відповідно до листа від 25.05.2009 запропонував відповідачу оплатити надані послуги за період з 21.12.2006 по 31.12.2007 в сумі 2 169 543 грн. 12 коп.

Відповідач в добровільному порядку вказану суму не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності суд прийшов до наступного.

Позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості за надані послуги за договором на подачу і прибирання залізничних вагонів по ЗАТ ГЗФ «Луганська»№ 23 від 30.11.2006.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за договором № 23 від 30.11.2006,в сумі 2169543 грн. 12 коп. за період з 21.12.2006 по 31.12.2007.

Відповідач заперечує проти позову, мотивуючи тим, що договір № 23 від 30.11.2006 не набрав чинності, а за розцінками попереднього договору заборгованість відсутня.

Розбіжності за договором № 23 від 30.11.2006 були предметом розгляду у справі № 4/6пд(14/102пд(2/1пд) за позовом ДП “Луганськвантажтранс” до ЗАТ “ГЗФ “Луганська” про врегулювання розбіжностей, яка не одноразового розглядалась судовими інстанціями.

Ухвали господарського суду Луганської області від 27.02.2009, яка була залишена без змін, і апеляційною та касаційною інстанціями, провадження у справі № 4/6пд(14/102пд(2/1пд) було припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Даною ухвалою було встановлено, що договір № 23 від 30.11.2006, відповідно до приписів законодавства, яке регулюю порядок укладення договорів, є укладеним в редакції позивача.

Суд вважає, що договір № 23 від 30.11.2006 є укладеним в редакції позивача.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач приймає на себе зобов’язання власними засобами по власним шляхам здійснювати подачу і прибирання вагонів, що прибувають на адресу відповідача.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що відповідач приймає на себе зобов’язання попередньо перераховувати позивачу плату: за подачу й прибирання завантажений вагонів із розрахунку планової вартості 1 тн. км. на 1 півріччя 2007 року –0,82 грн., на 2-е півріч 2007 року –0,84 грн.; за маневрову роботу локомотиву із розрахунку вартості 1 години –230,00 грн. Вказаним пунктом були передбачено також здійснення інших розрахунків за надані послуги.

Згідно п. 3.5 договору відповідач здійснює попередню оплату послуг шляхом 100% перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Розмір попередньої оплати визначається середньодобовим планом перевозок на поточний місяць і середньодобовим обсягом подачі вагонів, попереднього місяця.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами, за період з 21.12.2006 по 31.12.2007 позивач надавав відповідачу певні послуги передбачені умовами договору №23 від 30.11.2006, обсяг яких був підтверджений актами виконаних послуг, підписаних сторонами без зауважень та доповнень за період січень-грудень 2007 року (а.с. 63-97, том 1).

Розрахунок вартості наданих послуг фактично здійснювався позивачем з урахуванням розцінок які діяли в попередній період і були значно нижчі ніж ті, що визначені в договорі № 23 від 30.11.2006. (вартість 1 тн/км –0,58 грн., а за маневрову роботу локомотиву за 1 годину –191,00 грн.).

Згідно розрахунку позивача (а.с. 9-10,том1) загальна сума заборгованості за договором № 23 від 30.11.2006 з боку відповідача складає 2 169 543 грн. 12 коп. З метою отримання вказаної суми позивач направив відповідачу лист від 25.05.2009 (а.с. 43, том 1), який відповідачем отриманий, про що свідчить відповідь останнього, за якою зазначено, що відповідач не погодився із донарахуванням йому вказаної суми.

Як свідчать матеріали справи, сторони, в тому числі і відповідач не оспорюють відомості щодо загального обсягу наданих послуг які підтверджені відповідними актами та визначені додатково позивачем у розрахунках вартості наданих послуг (а.с. 49-62, том 1).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначений строк його виконання, то воно підлягає виконання саме у визначений строк.

В той же час, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наведених вище обставин вбачається, що відповідач повинен оплачувати надані послуги 100% передоплатою, що останнім і здійснювалося відповідно до актів виконаних робіт. Але оскільки позивачем застосовувалися нижчі ціни, ніж передбачені договором, останній донарахував плату за надані послуги, направив відповідачу лист та рахунок на оплату, які виходячи з норм діючого законодавства є вимогою на оплату та повинні бути оплачені.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, що надані обсяги послуг за відповідними актами оплачувалися відповідачем за цінами, які були визначені цими актами, але не відповідають розцінкам встановленим за договором № 23 від 30.11.2006.

Як свідчать надані позивачем докази, він фактично нараховував плату за надані послуги за вартістю аналогічних послуг, наданих у 2006 році і відповідач проти цього не заперечував.

Але такі дії позивача не відповідали положенням договору № 23 від 30.11.2006, у зв’язку з чим останній і здійснив перерахунок вартості наданих послуг.

В той же час, слід зазначити, що у позивача не було правових підстав для застосування вартості послуг за цінами, вказаними п. 3.3 договору № 23 від 30.11.2006 оскільки саме цей пункт разом з іншими сторонами не був узгоджений.

До матеріалів справи позивачем наданий розрахунок вартості виконаних послуг відповідно до договору № 23 від 30.11.2006 за 2007 рік відповідно до цін відповідно до редакції договору, який є укладеним в редакції позивача. При цьому рахунок –фактура № СФ –000214 від 22.05.2009, який був виставлений на різницю між вартістю послуг за договором № 23 від 30.11.2006 та вартістю відповідно даних обліку у 2007 році, тобто на донараховану суму у зв’язку з вищезазначеним договором укладеним в редакції позивача ( а.с.44, том 1).

Згідно пояснень позивача, в рахунку –фактурі № СФ –000214 від 22.05.2009 у графі « Ціна без ПДВ»була вказана різниця між ціною послуг, відповідно до вказаного договору , та вартістю даних послуг згідно бухгалтерського обліку 2007 року, тобто

«Завантаження/вивантаження вагонів»-0,84 грн.0,58 грн.=0,26 грн.;

«Маневрові роботи»-230,00 грн. -(155,40 та 191,00 грн.=44,84 грн.;

«Вагоповірочний вагон»-0,12 грн. –(0,46 грн. та 0,58 грн.) =0,25 грн.

Враховуючи те, що вартість маневрових робіт на протязі року змінювалась, як і вартість вагоповірочного вагону у рахунку зазначалась посередня величина ( у графі

«Ціна без ПДВ»), яка не впливала на підсумкову суму перерахунку.

Різниця між сумою позову та сумою зазначеною у рахунку –фактурі № СФ –000214 від 22.05.2009 визначається відповідно до даних бухгалтерського обліку за 2007 рік рахується сальдо у розмірі 73898,87 грн. на користь відповідача .

Отже, розрахунок суми позову позивачем було зроблено на підставі сальдо шляхом віднімання від суми перерахунку ( суму відповідно до рахунку –фактури № СФ –000214 від 22.05.2009, тобто: 2243441,99 грн. ( сума перерахунку) –73898,87 грн.

( сальдо) = 2169543,12 грн. ( сума позовних вимог), що підтверджується розрахунком вартості виконаних послуг силами ДП “Луганськвантажтранс” до договору № 23 від 30.11.2006 по станції Ювілейна ст. приєднання Технікум Донецької Залізниці за 2007 рік., наданим позивачем до пояснення, зданим у засіданні суду 25.01.2011.

Таким чином, позивачем надані послуги відповідачу за договором № 23 від 30.11.2006 на суму 7428660,83 грн., відповідачем сплачено 5185218,84 грн., сума заборгованості складає 2243441,99 грн., але з урахуванням сальдо, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 2169543,12 грн.

Розрахунок вартості виконаних послуг , рахунок -фактура № СФ – 000214 від 22.05.2009 та акт звірення взаємних розрахунків до договору № 23 від 30.11.2006 позивачем були надіслані відповідачу листом № 01/414 від 25.05.2009 ( а.с. 43-47, том 1).

На підставі викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем за даним позовом складає 2169543,12 грн., що підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим їх слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Групова збагачувальна фабрика “Луганська”, с.м.т Білоріченське Луганської області Лутугинського району, код ЄДРПОУ 32441307 на користь Державного підприємства “Луганськвантажтранс”, м. Луганськ, с.м.т. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 6, код ЄДРПОУ 34792034, заборгованість в сумі 2 169 543 грн. 12 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 21 695 грн. 44 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –31.01.2011.

Суддя Г.М.Батюк

Помічник судді Ю.А.Зайцева