Вирок № 136579816, 18.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/357/26

1-кп/465/830/26

Вирок

Іменем України

18.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025141370000878 від 30.11.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , одружений, освіта середня спеціальна, раніше судимий,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , 30.11.2025 року близько 08:56 години, знаходячись у приміщенні торгівельного залу гіпермаркету «Ашан» (ТзОВ «Ашан України Гіпермаркет, код ЄДРПОУ:35442481) за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 58, усвідомлюючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (із подальшими змінами), в Україні введено воєнний стан, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, розуміючи, що його дії не помічені сторонніми особами, таємно, шляхом вільного доступу викрав з торговельних полиць біля кас №5 та №7 належне ТзОВ «Ашан України Гіпермаркет» майно шіснадцять стартових пакетів «Київстар» загальною вартістю 3 840 гривень.

Вийшовши із вищевказаним викраденим майном за межі касової зони гіпермаркету «Ашан», ОСОБА_4 виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був зупинений працівником охорони зазначеного гіпермаркету.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненому та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, жалкує про свій вчинок, обіцяє у майбутньому не скоювати правопорушень та просить його суворо не карати.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які не оспорюються обвинуваченим, переконавшись, що він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, та роз`яснивши про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання вини обвинуваченого, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.50, 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 06.11.2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 12 КК України, злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, визнання вини.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 ,- відсутні.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, характеризується умисною формою вини та корисливим мотивом; конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема час і місце його вчинення та період вчинення, а саме під час запровадженого в країні воєнного стану; особу винного, який неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, 2010 року народження, на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває, негативних характеризуючих даних щодо обвинуваченого за місцем його проживання судом не встановлено.

Виходячи з наведеного, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також позицію представника потерпілого ТзОВ «Ашан України Гіпермаркет», викладену в поданій на адресу суду заяві, що при обранні виду і міри покарання потерпілий покладається на розсуд суду, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у кримінальному провадженні сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 - ч. 4 ст. 185 КК України, у листопаді 2025 року, тобто до ухвалення попереднього вироку Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2026 року і за таких обставин остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому арешти майна, накладені згідно ухвал слідчого судді підлягають скасуванню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити без змін - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-370, 371, 374 КПК України, суд-

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених ОСОБА_4 за цим вироком та за попереднім вироком Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2026, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 30.11.2025 (дня затримання) по день вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 02.12.2025 на стартові пакети «Київстар» в кількості 16 штук - скасувати.

Речові докази у справі:

- DVD-R диск із інформацією на ньому - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- шістнадцять стартових пакетів мобільного оператора «Київстар» із абонентськими номерами, які визнано речовими доказами повернути потерпілому.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1