Ухвала суду № 136579523, 11.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2050/21

Провадження №6/333/274/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (адреса: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.28А, код ЄДРПОУ: 43513923), боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ: 14360570), заінтересована особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса, 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ: 35037364) про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року ТОВ «Капіталресурс» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу його дубліката.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Капіталресурс» посилалося на те, що 25.08.2021 року у справі №333/2050/21 було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 29.08.2013 року, на підставі якого 07.10.2021 року було видано виконавчий лист.

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «Капіталресурс», а ТОВ «Капіталресурс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором б/н від 29.08.2013 року.

26.10.2022 року старшим державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Півдннно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Роботою А.Є. у виконавчому провадженні №67418508 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано.

Також, відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів по справі №333/2050/21.

З огляду на це, заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі та видати його дублікат.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року цивільну справу за вказаною заявою прийнято до свого провадження та призначено її судовий розгляд.

У судове засідання представник заявника ТОВ «Капіталресурс» не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У прохальній частині заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу його дубліката просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Заінтересовані особи: Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі, АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що заява ТОВ «Капіталресурс» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.08.2021 року заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.08.2013 року в розмірі 13 928,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 785,80 грн.

23.09.2021 року представник позивача Філоненко С.Ю. звернувся до суду із заяваю про видачу копії рішення та виконавчих листів по справі №333/2050/21.

07.10.2021 року судом на адресу АТ КБ «ПриватБанк» було направлено копію судового рішення від 25.08.2021 року та 2 виконавчі листи.

09.11.2021 року на підставі виконавчого листа №333/2050/21, виданого 07.10.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 13 928,10 грн., було відкрито виконавче провадження №67418508.

26.10.2022 року у виконавчому провадженні №67418508, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягнення у вказаному виконавчому провадженні не проводилося.

22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» (клієнт) та ТОВ «Капіталресурс» (фактор) укладено договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (за формою, мщо наведена у Додатку №1 до цього договору), який складається клієнтом, далі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього Прав вимоги та сплачує клієнту за Права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором (п.1 договору).

Пунтами 2 та 3 договору факторингу передбачено, що ціна договору (купівельна ціна) становить 93 375 000,00 грн., вказані кошти сплачені фактором на користь клієнта до укладення цього договору.

Моментом (днем) переходу до фактора прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань (п.4).

Відповідно до Акту №2 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань №2 від 08.09.2025 року до договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боргових зобов`язань №2 від 08.09.2025 року, кількість основних договорів складає 52 412 штук.

Згідно з Витягом з Реєстру боргових зобов`язань №4 до договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року заявник прийняв право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 29.08.2013 року.

Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців виконавчі листи стосовно ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» на виконанні не перебувають.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (п. 43 рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Щодо заміни стягувача на його правонаступника у виконавчому документі

Зобов`язаннями є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини перша, друга статті 509 ЦК України).

За змістом частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що визначені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не визначені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведені в частині другій статті 11 ЦК України, серед яких законодавець розрізняє: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.

Верховний Суд в постанові від 10.09.2025 року у справі № 369/13444/20 виснував, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання на всій території України. Водночас таке судове рішення не змінює обсяг прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання такого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник та кредитор.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч. 1 ). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч. 2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5).

В постанові Верховного Суду від 10.09.2025 року у справі № 369/13444/20 зазначено, що суд при розгляді заяви про заміну стягувача має перевірити наявність права вимоги у первісного кредитора та його чинність, але не може виходити за межі процесуального питання і встановлювати недійсність договору відступлення права вимоги, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

В даному випадку зазначені правочини договір факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року є укладеним, набрав чинності, його не визнано недійсним, він не є нікчемним, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину, він є обов`язковим для сторін та породжує передбачені ним правові наслідки.

Враховуючи викладене, ТОВ «Капіталресурс»є належним правонаступником стягувача - АТ КБ «ПриватБанк»за відповідним кредитним зобов`язанням, що підтверджує наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому листі №333/2050/21, виданого 07.10.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 928,10 грн.

Щодо видачі дублікату

За змістом ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (ч. 1, 3 ст. 431 ЦПК України).

Згідно з пп. 17.4 пп. 17 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У постановах Верховного Суду від 09.10.2019 року від 19.04.2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03.02.2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20.05.2021 року у справі №1005/7133/2012, від 19.07.2022 року у справі № 750/13088/14, від 14.12.2022 року у справі №753/20452/21, від 01.03.2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09.06.2023 року у справі №607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У цій справі встановлено, що виконавчий документ №333/2050/21, виданий 07.10.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 26.10.2022 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 26.10.2022 року.

За змістом ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

26.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

Таким чином, з огляду на положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», заява ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа, подана 06.04.2026 року, є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Звертаючись до суду із заявою, ТОВ «Капіталресурс» посилалося на те, що на виконанні у Комунарського ВДВС м. Запоріжжя перебував виконавчий лист №333/2050/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості розмірі 13 928,10 грн.

26.10.2022 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак оригінал виконавчого документа на адресу стягувача не надходив.

В матеріалах справи відсутні докази отримання стягувачем виконавчого документу №333/2050/21.

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців виконавчі листи стосовно Процухи В.О. на користь АТ КБ «ПриватБанк» на виконанні не перебувають.

Слід зазначити, що ЦПК України, як і Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає форми конкретного доказу про втрату виконавчого документа, а, отже, за сукупності факту неотримання виконавчого документа стягувачем, що підтверджується відсутністю підтвердження отримання ним документа і відсутності виконавчого документа в органах виконавчої служби, то таке свідчить про втрату виконавчого документа.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 року у справі № 214/4092/15.

З огляду на те, що виконавчий лист №333/2050/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 928,10 грн. відсутній як у стягувача, так і в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, а також не перебуває на примусовому виконанні, встановлені у справі обставини свідчать про втрату зазначеного виконавчого документа.

Враховуючи, що оригінал виконавчого документа втрачено, а строки для пред`явлення виконавчого документу до виконання стягувачем не пропущено, з метою дотримання загальних засад судочинства, суд дійшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дублікату виконавчого документа.

У цьому випадку видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 512, 514, 516 ЦК України, ст. 55, 442, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (адреса: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.28А, код ЄДРПОУ: 43513923), боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ: 14360570), заінтересована особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса, 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ: 35037364) про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ: 14360570)на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (адреса: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.28А, код ЄДРПОУ: 43513923) у виконавчому листі №333/2050/21, виданого 07.10.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 13 928,10 грн.

Видати дублікат виконавчого листа №333/2050/21, виданого 07.10.2021 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 13 928,10 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С.Холод