Рішення № 136578408, 28.04.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/8519/25

Пр. №2/521/2533/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200528678 щодо кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 15250,00 грн., з встановленим строком користування з 13 травня 2016 року по 13 травня 2019 рік, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Зазначив, що 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року.

Таким чином, банк, правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 05 травня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року становить 42978,95 грн., з яких: 32839,78 грн. заборгованість за кредитом; 7180,89 грн. сума інфляційних витрат; 2958,28 грн. 3 % річних.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року в розмірі 42978,95 грн. судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24 червня 2025 року скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача, діючий на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше через канцелярію суду надала додаткові пояснення у справі в обгрунтування яких зазначила, що на підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції заяву (оферту) № 200528678 від 13 травня 2016 року (а.с. 11), анкету від 13 травня 2016 року № 2699136 (а.с. 11, зворотна сторона), довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 13 травня 2016 року (а.с. 14), договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK 200528678 від 13.05.2016 (а.с. 14, зворотна сторона, 15), тарифи по продукти Platinum CashBack/ Зарплатна (а.с. 15 зворотна сторона, 16), розписку про отримання платіжної картки та/або пін-коду (а.с. 16, зворотна сторона), довідку з реквізитами для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат (а.с. 17), договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с. 22-23) та додаток № 1 до договору факторингу №7_БМ із відступленням права вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року (а.с. 43-44).В той же час, виписки з карткового рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості позивачем до суду першої інстанції не надано.

Вказує, що єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є додаток №1 до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, в якому зазначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за заяву (оферту) № 200528678 від 13 травня 2016 року, сума заборгованості за тілом кредиту становить 10 846, 88 грн., заборгованість за відсотками 21 992, 90 грн. (а.с. 43, зворотна сторона). Вважає, що вказаний документ не є належним доказом наявності заборгованості. Крім того, вказує, що позивачем у даній справі не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а саме: наявність у відповідача заборгованості у розмірі 42 978,95 грн, а відтак, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також вважає, що не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу, розмір яких є завищеним, оскільки матеріали справи хоч містять договір про надання правничої допомоги та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги у вигляді підготовки позовної заяви з додатками, проте, позовну заяву не було подано та підписано адвокатом, який уклав вказаний договір. Крім того, форма позовної заяви є типовою та не потребувала значного часу та зусиль фахівця, відтак, вказана сума є завищеною та у задоволенні вимоги щодо стягнення 7000 гривень витрат на правничу допомогу слід також відмовити.

На підставі викладеного відповідачка просила суд у задоволенні позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Судом встановлено, що 13 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200528678 щодо кредитування, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 15250,00 грн., з встановленим строком користування з 13 травня 2016 року по 13 травня 2019 рік, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно п. 4 сторони домовилися, що складовими та невід`ємними частинами кредитного договору є заява. Умови та графік платежів, позичальник розумів, підтвердив та погодився з усіма умовами надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку останньої.

Після укладення договору відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором, яка становить 42978,95 грн., з яких: 32839,78 грн. заборгованість за кредитом; 7180,89 грн. сума інфляційних витрат; 2958,28 грн. 3 % річних.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Тобто, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість по кредиту.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі в порядку, визначеному цим договором.

Незважаючи на це, відповідача не виконав свого обов`язку та повернув надані йому кредитні кошти в строки, передбачені кредитним договором.

Таким чином, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем, з останньої на користь позивача підлягає стягненнюзаборгованість за кредитним договором №506117168 від 05 квітня 2021 року в розмірі 20000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором суд вважає, що вони є несправедливим та підлягають зменшенню з огляду на наступне.

У розрахунку позивачем зазначено надмірні відсотки та штрафи, які суттєво перевищують суму основного боргу, що суперечить принципу добросовісності та п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду(постанови від 18 березня 2020 року у справі №127/15703/18 та від 22.07.2021 у справі №520/15025/19), нарахування надмірних штрафів та процентів може розцінюватись як несправедливі умови договору, що підлягають зменшенню судом.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Документально підтвердженими витратами позивача на правову допомогу АБ «Анастасії Міньковської» є договір №26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року, додаткова угода до договору №26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року, детальний опис робіт.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому дані виплати підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 549-552, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: (вул. авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором №200528678 від 13 травня 2016 року в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 10000,00 грн. заборгованість за кредитом; 10000,00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: (вул. авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: (вул. авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 травня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда