Рішення № 136578186, 11.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/104/26

№ 2/688/673/26

Рішення

Іменем України

11 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Огородніка І.В.,

з участю секретаря Варшавської Я.В.,

прокурора Облог Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Керівник Шепетівської окружної прокуратури Кучерявий П., звернувся до суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтовує тим, що Шепетівською окружною прокуратурою проведено вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, які підлягали консервації, за результатами якого виявлено факти, які свідчать про порушення вимог земельного законодавства в частині надання їх у власність для ведення особистого селянського господарства.

Фактичні обставини справи. Так, проведеним вивченням встановлено, що розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р утворено комісію з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30.08.2010 затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31.08.2010 складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням № 293/2010-р від 05.08.2010 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На виконання вказаного розпорядження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком від 16.09.2010 № 01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010.

Надалі розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області, площею 40 га.

Зазначена вище консервація земель проведена відповідно до Порядку консервації земель, діючого на той час, та затвердженого наказом Держкомзему України № 175 від 17.10.2002.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище Порядку консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Консервація земель здійснюється за наявності:

- порушення поверхні земельних ділянок унаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

- еродованих земель, перезволожених земель з підвищеною кислотністю або засоленістю та ґрунтів, забруднених хімічними речовинами й іншими видами забруднень, небезпечних для здоров`я людей;

- малопродуктивних земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю;

- радіаційно небезпечних, радіоактивно забруднених або забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами земель тощо.

Встановлено, що на виконання п. 6 зазначеного Порядку розпорядженням Шепетівської РДА № 325/2010-р від 30.08.2010 «Про внесення змін до розпорядження заступника голови районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р» затверджено склад комісії з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

31.08.2010 складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель, відповідно до якого: «на основі аналізу ґрунтового покриву, показників рельєфу та даних агрохімічного дослідження, а також польового (рекогносцировочного) обстеження деградованих та малопродуктивних земель державної власності і враховуючи низький економічний стан використання цих земель за останні п`ять років комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Михайлюцької сільської ради - 40 га, в тому пасовищ 40 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20866-СГ від 11.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вище зазначеного наказу, відповідачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-24851-СГ від 21.09.2016.

Зазначеним наказом надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

В межах досудового розслідування кримінального провадження № 42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою начальника слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ляшука О.С. від 27.01.2025 призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню 42022242250000062 від 11.12.2025 №94/25-26 земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 загальною площею 2 га, накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обороту, площа накладання становить 0,5106 га.

Таким чином на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24851-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 0,5106 га вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну продала ділянку продала ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1016 від 08.11.2016.

ОСОБА_3 вказану земельну ділянку подарував ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 418 від 26.04.2018.

Надалі ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 26 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0311, за яким її 17.05.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311 (реєстраційним номер 1555184868255) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у Державному земельному кадастрі скасована на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду 688/3657/20 №2/688/203/21 від 20.07.2021. Відомості у реєстри внесено 15.02.2023.

Водночас, ОСОБА_1 повторно 17.04.2025 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0281.

Отже, передача частини вказаної земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Михайлюцької сільської ради.

Обґрунтування правових підстав заявленого позову. Спосіб захисту.

В силу ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 33 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

В силу ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. В силу ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

В силу п. 14 абз. 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону земель», консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Згідно ч. 2 ст. 171, ст. 172 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного наказу) до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 283 від 26.04.2013 (в редакції на момент прийняття спірного наказу), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

Порядок консервації земель встановлюється законодавством України. Аналогічні норми закріплено в ст. 51 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент винесення розпорядження Шепетівською РДА № 404/2010-р від 29.10.2010).

Відповідно до п. 10 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему від 17.10.2002 (в редакції чинній на момент винесення розпорядження Шепетівською РДА № 404/2010-р від 29.10.2010), проект землеустрою щодо консервації земель підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, після чого подається на затвердження до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради).

Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району перед затвердженням пройшов державну землевпорядну експертизу на предмет відповідності вимогам земельного законодавства і діючих нормативно - технічних документів, що підтверджується висновком від 16.09.2010 № 01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010, які долучено до позову.

Таким чином, на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, частина її у розмірі 0,5106 га знаходилась в межах малопродуктивних, деградованих земель державного фонду на території Михайлюцької сільської ради та була законсервованою та підлягала відповідно до проекту консервації залісненню.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто таке рішення є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-24851-СГ від 21.09.2016 вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом реєстрації за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224.

Із положень ст. 15 ЦК України слідує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 належала та на даний час належить до масиву земельної ділянки, розташованої на території Михайлюцької сільської ради загальною площею 40 га, яка відповідно до Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Шепетівського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації № 404/2010-р від 29.10.2010, була законсервована шляхом заліснення, є деградованою та малопродуктивною (припинено її господарське використання).

Як на момент передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.09.2016 № 22-24851-СГ, так і під час дарування її ОСОБА_1 , на ній та інших сусідніх земельних ділянках, які належали до законсервованої земельної ділянки на території Михайлюцької сільської ради, загальною площею 40 га, та передані в приватну власність громадян, власником частини з яких, наразі, також є ОСОБА_1 , зростали та зростають лісові насадження.

Частиною 3 ст.1 Лісового кодексу України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) чітко встановлено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара (ч.1 ст.4 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно із ст. 1 Лісового кодексу України, самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Інші лісовкриті землі - земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, заростями багаторічних дерев`янистих кущових рослин, у тому числі самозалісені, та не надані для ведення лісового господарства.

Тобто, зважаючи на вищевикладене, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 є самозалісненою та фактично відноситься до земель лісогосподарського призначення, природоохоронного призначення.

Згідно Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Шепетівського району Хмельницької області вказана земельна ділянка, площею 40 га, віднесена до деградованих і малопродуктивних, термін консервації шляхом заліснення - постійно.

Частиною 2 ст.172 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ( ОСОБА_2 ) чітко встановлено, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Отже, станом на 21.09.2016 (дата прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу №22-24851-СГ про передачу у приватну власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224) діяла чітка заборона щодо господарського використання законсервованої земельної ділянки, зміни її цільового призначення, ведення на ній будь - якої іншої діяльності, ніж передбачена проектами консервації, тобто, окрім заліснення.

Окрім цього, відповідно до ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Тому, частина спірної земельної ділянки площею 0,5106 га, з огляду на положення ч.2 ст.172 Земельного кодексу України, ст.178 ЦК України, - не могла бути передана у приватну власність - для ведення особистого селянського господарства, оскільки фактично відбулась зміна її цільового призначення, не могла використовуватись для вказаних цілей, адже її господарське використання було припинено, відповідно, не могла використовуватись для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки дозволялось лише її заліснення.

Зважаючи на це, спірна земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, відповідно, не могла набути право власності, в подальшому, на неї ОСОБА_1 .

Обставини накладення частини спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 на деградовану і малопродуктивну земельну ділянку державної власності, площею 40 га, яка знаходиться на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, підтверджуються, насамперед, висновком експерта № 94/25-26 від 11.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відтак, прокурором обрано спосіб захисту порушеного права держави.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 Цивільного кодексу України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо така особа не набула права власності. Водночас ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.202 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження№ 14-90цс23).

Оскільки, на даний час, згідно актуальної правової позиції судів, у вказаних правовідносинах підлягає пред`явленню віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, тому прокурором обрано інший належний та ефективний спосіб захисту порушеного права як - витребування самозалісненої земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) суд вказав, що: «46. Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/29/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

Звернення особи до відповідного органу з метою отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки за відсутності для цього визначених законом перешкод. Наявність останніх має унеможливлювати реалізацію відповідного інтересу. Крім того, пропозиція нерозумних умов, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін.

Прокурором ставиться вимога витребувати у ОСОБА_1 у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, площею 0,5106 га, яка розміщена в тих же координатах поворотних точок меж та конфігурації, що визначена у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні № 42022242250000062 від 11.12.2025 №94/25-26, так як вважаємо, що остання набута у власність незаконно.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24851-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 частина спірної земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та була законсервована шляхом заліснення.

В силу п.14 абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27.06.2015, діючій на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність), консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

31.08.2010 складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель, відповідно до якого: «на основі аналізу ґрунтового покриву, показників рельєфу та даних агрохімічного дослідження, а також польового (рекогносцировочного) обстеження деградованих та малопродуктивних земель державної власності і враховуючи низький економічний стан використання цих земель за останні п`ять років комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Михайлюцької сільської ради - 40 га, в тому пасовищ 40 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.04.2013 № 283 (чинний на момент передачі земельної ділянки у приватну власність), на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель, тобто для заліснення.

Таким чином, деградовані і малопродуктивні землі не можуть використовуватися як землі сільськогосподарського призначення (у тому числі передаватися у приватну власність для таких потреб), оскільки вони виведені з інтенсивного обробітку, де як зазначалося вище, діяльність не пов`язана з консервацією, забороняється.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб, не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Частина 3 ст. 16 ЦК України містить застереження про те, що суд може відмовити у захисті інтересів особи, якщо при їх реалізації вона не утримується від дій, які порушують права інших осіб, завдають шкоди довкіллю або культурній спадщині або зловживають правом в інших формах, не додержується моральних засад суспільства та інше. Одним із критеріїв визначення того, чи є інтерес «охоронюваним законом», тобто самостійним об`єктом судового захисту, Конституційний Суд України визначив добросовісність як загальноправовий принцип.

Вона є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Добра совість ? це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Зважаючи на те, що норми цивільного законодавства мають застосовуватись з урахуванням добросовісності, то цей принцип не може бути обмежений певною сферою.

Зокрема, порушення імперативних норм права виключає добросовісність, оскільки встановлена законом абсолютна заборона не може бути спростована добросовісністю.

Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними.

ОСОБА_2 після отримання 21.09.2016 земельної ділянки у власність, жодного дня не використовуючи її за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), подарувала земельну ділянку ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу №1016 від 08.11.2016.

ОСОБА_3 знаючи, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки два місяця, після ознайомлення з документами на право власності мав можливість більш детально вивчити вказане питання, однак цього не зробив та придбав земельну ділянку та ОСОБА_3 26.04.2018 подарував спірну земельну ділянку своєму синові ОСОБА_1 .

Більш того, з масиву 40 га законсервованих деградованих земель всі земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області були надані у приватну власність упродовж вересня 2016 року та всіма 24 власниками упродовж 2 місяців з дня отримання у власність продані третім особам, а сам ОСОБА_4 - 5 земельних ділянок, ОСОБА_5 - 2 земельні ділянки, ОСОБА_3 - 4 земельні ділянки, у тому числі і спірна земельна ділянка, ОСОБА_1 - 13 земельних ділянок.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були подружжям, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьком та сином.

Всі вказані особи знали, що укладають договори купівлі-продажу в один період часу у жовтні листопаді 2016 року, щодо земельних ділянок, які перебувають на території однієї територіальної громади, і жоден з первинних власників не є мешканцем Шепетівського району та володіють земельними ділянками незначний проміжок часу (від 1 до 3 місяців).

Окрім того, при укладанні 6 договорів купівлі-продажу від імені первісних набувачів за довіреностями виступали 2 особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При укладенні інших договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 представляв інтереси від імені первинних набувачів за довіреністю при купівлі землі ОСОБА_3 (в тому числі і щодо спірної земельної ділянки) та навпаки.

Надалі ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 26 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0311, за яким її 17.05.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311 (реєстраційним номер 1555184868255) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у Державному земельному кадастрі скасована на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду 688/3657/20 №2/688/203/21 від 20.07.2021. Відомості у реєстри внесено 15.02.2023.

Водночас, Водночас, ОСОБА_1 повторно 17.04.2025 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0281.

Водночас, ОСОБА_1 повторно 17.04.2025 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0281.

Жодного дня вказані особи за цільовим призначенням (веденням особистого селянського господарства) земельні ділянки не використовували та передали земельні ділянки в оренду ТОВ «Агросад-2016».

Станом на 26.12.2025 ОСОБА_1 є власником понад 100 га земельних ділянок, більшість з яких розташовані на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На лист окружної прокуратури Михайлюцькою об`єднаною територіальною громадою здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 (входить в об`єднану 6825584600:07:051:0281) на території Михайлюцької ОТГ, яка розміщена на земельній ділянці площею 40 га, яка відносилась відповідно до проекту землеустрою до законсервованих деградованих та малопродуктивних земель.

За результатами огляду виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо незадовільний, остання перезволожена та заболочена. На землі відсутній обробіток. На ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки та очерету та інших.

Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації.

Аналогічна позиція щодо недовготривалого перебування майна у володінні викладена у постанові Верховного суду у справі № 686/14707/21 від 17.05.2025.

Підсумовуючи все вищевикладене, позивач вважає, що частина спірної земельної ділянки вибула з власності держави незаконно, поза волею власника, так як на момент передачі майна, так як на даний час спірна земельна ділянка є законсервованою та визнана деградованою.

ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку не маючи на це права, а тому вимога витребувати спірну земельну ділянку є законною і виправданою, та переслідує легітимну мету.

ОСОБА_1 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_3 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушення прав добросовісного набувача.

За таких обставин неможливо стверджувати про те, що втручання у право кінцевого набувача на об`єкт, який він за добросовісної поведінки не міг отримати, є для нього надмірним тягарем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 686/14707/21 від 17.05.2025 та у постанові Верховного суду у справі № 523/7180/14-ц від 08.10.2025.

Враховуючи викладене, витребуванню у ОСОБА_1 підлягає частина земельної ділянки загальною площею 0,5106 га в тих же в тих же координатах поворотних точок меж та конфігурації, що визначена у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні № 42022242250000062 від 11.12.2025 №94/25-26.

Водночас факт об`єднання спірної земельної ділянки ускладнить поновлення інтересів держави у разі задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 та реєстрацію права власності за територіальною громадою, оскільки відомості в Державному земельному кадастрі про зазначену земельну ділянку відсутні, а згідно п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Факт об`єднання ОСОБА_1 земельних ділянок, у результаті якого частина земельна ділянка, площею 0,5106 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0281, площею 22 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224.

Питання скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0281, а також скасування у Державному земельному кадастрі її державної реєстрації (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3127432568255) є предметом розгляду позовної заяви керівника Шепетівської окружної прокуратури, поданої до Шепетівського міськрайонного суду в інтересах держави в особі Михайлюцької сільської ради до відповідача ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_8 , а тому вказані вимоги у даній позовній заяві не виставляються. Аналогічна правова позиція щодо скасування об`єднаної земельної ділянки та застосування саме обраного у даному випадку способу захисту викладена у постанові Верховного суду у справі № 911/906/23 від 03.09.2025.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтями 6, 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК).

З урахуванням Закону України від 28.04.2021 №1423-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління за дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім деяких категорій земель визначених цим пунктом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, повноваження власника земель усіх категорій (у чому числі сільськогосподарського призначення, водного фонду, промисловості тощо), що розташовані за межами населених пунктів, окрім визначених п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, належать органам місцевого самоврядування.

Земельна ділянка, площею 2 га, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, знаходиться в межах Михайлюцької територіальної громади.

На сьогодні вказана земельна ділянка сформована та частково заліснена, її цільове призначення не змінювалося.

Враховуючи наведене, на даний час власником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів с. Михайлючка є Михайлюцька об`єднана територіальна громада в особі Михайлюцької сільської ради, в інтересах якої прокурором спрямовано даний позов.

Інтереси держави у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

Надмірна формалізація «інтересів держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 №806/1000/17, від 02.10.2018 №4/166 «Б», від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 №915/20/18, від 19.03.2019 у справі №925/1381/16.

У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 у справі«Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

В даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок, які підлягають консервації, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Також суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження територіальної громади земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадою охорон земель, заліснення та майбутнього раціонального використання, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 , а в подальшому і ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, які всупереч чинного законодавства набули право власності на неї.

Надання Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області громадянину земельної ділянки для особистого селянського господарства, на якій припинено господарське використання, незаконна зміна цільового призначення не може оцінюватися як воля держави.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі № 6-1376ц16.

Також слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 977 від 16.09.2009 затверджено «Державну цільову програму «Ліси України» на 2010-2015 роки», відповідно до якої передбачено збільшення площі лісів та створення умов для досягнення оптимальних показників рівня лісистості. Виконання зазначеної програми дасть змогу зменшити загрозу деградації земель.

Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2021 «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України №111/2021 від 23.03.2021 доручено органам місцевої влади провести роботи з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель.

В свою чергу Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району передбачає заліснення земельних ділянок, що сприятиме збільшенню рівня лісистості, їх збереження на території громади.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району визначено виведення деградованих і малопродуктивних земель з активного обробітку постійно.

Таким чином, деградовані і малопродуктивні землі не можуть використовуватися як землі сільськогосподарського призначення (у тому числі передаватися у приватну власність для таких потреб), оскільки вони виведені з інтенсивного обробітку, де як зазначалося вище, діяльність не пов`язана з консервацією, забороняється.

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.06.2016 у справі № 6-1376ц16.

Відтак, в силу норм ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язком прокурора є захист інтересів держави, у тому числі територіальної громади.

Доводи щодо бездіяльності уповноваженого органу. Додержання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно абз. 3, 4 п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ЦПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Листами від 30.11.2022 № 54-9334вих-22 та від 27.02.2024 № 54/1779 вих-24, 54/1-10134 вих-22 від 27.12.2022 та від 15.11.2024 № 54-8980 вих-24 проінформовано Михайлюцьку сільську раду про зазначені вище виявленні порушення вимог земельного законодавства в частині надання у власність для ведення особистого селянського господарства законсервованих земельних ділянок та запропоновано останнім вжити заходів, у тому числі в судовому порядку, спрямованих на повернення зазначеної вище земельної ділянки у комунальну власність.

У відповідь на вказані листи отримано інформацію № 01-20/654 від 08.12.2022, № 02-20/230 від 07.03.2024 та № 02-20/1063 від 29.11.2024, в яких йдеться про те, що Михайлюцька сільська рада до суду із відповідним позовом про повернення у комунальну власність вказаної земельної ділянки не зверталася і звертатись не буде.

Отже, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених прав та інтересів держави.

Крім того, Верховний суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 дійшов висновків, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то, у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 та від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19.

Невжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що Михайлюцька сільська рада не вживає заходів спрямованих на повернення у комунальну власність незаконно вибутої земельної ділянки, позов пред`являється прокурором.

Вказане також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 15.10.2019 у справі 903/129/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 в якій констатовано, що сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що указаний уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Звернення керівника Шепетівської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.

Отже, керівником Шепетівської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За приписами частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, прокуратурою листом від 24.12.2025 повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, прокурор звертається із позовною заявою до Шепетівського міськрайонного суду, оскільки спірна земельна ділянка кадастровий номер 6825584600:07:051:0224, розташована за межами населеного пункту Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Щодо строків позовної давності.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (Постанова Верховного суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17).

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів (позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Шепетівській окружній прокуратурі про незаконність передачі у приватну власність ОСОБА_2 частини спірної земельної ділянки не для цілей, визначених проектом консервації деградованих та малопродуктивних земель стало відомо 23.12.2022 після проведення посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником накладки та виготовлення збірного кадастрового плану на виконання постанови слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Ковальчука А.В. від 22.12.2022 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42022242250000062 від 15.09.2022.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з

12 березня 2020 року на усій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Уряду до 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Однак, з 4 вересня 2025 року, набув чинності Закон №4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності, відновлюючи їх перебіг, і тепер ці строки діють у звичайному режимі.

За вказаних обставин, строк позовної давності станом на дату звернення до суду не пропущений.

Інші процесуальні питання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог беззаперечно у подальшому може вплинути на права та обов`язки ДП «Шепетівське лісове господарство» як виконавця робіт по залісненню деградованих земель.

Так, розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району площею 40 га. В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель. Відповідно до Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель прийнято рішення про вилучення із активного господарського обігу на території Михайлюцької сільської ради 40 га земель державної власності (пасовища) здійснити їх консервацію шляхом заліснення. Термін консервації - постійне.

Пунктом 2.3 Пояснювальної записки до Проекту визначено, що консервація це виведення деградованих і малопродуктивних земель із сільськогосподарського обробітку шляхом заліснення або створення трав`яного покриву природнім шляхом зі зміною цільового призначення на природоохоронне або частково рекреаційне. Консервація таких земель має незворотній характер, найбільш доцільним є їх заліснення.

Також слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 977 від 16.09.2009 затверджено «Державну цільову програму «Ліси України» на 2010-2015 роки», відповідно до якої передбачено збільшення площі лісів та створення умов для досягнення оптимальних показників рівня лісистості. Виконання зазначеної програми дасть змогу зменшити загрозу деградації земель. Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2021 «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України №111/2021 від 23.03.2021 доручено органам місцевої влади провести роботи з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель. В свою чергу, проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району передбачав, зокрема, заліснення земельних ділянок. Виконавцем робіт по залісненню деградованих земель має бути Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Окрім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказом № 22-24851-СГ від 21.09.2016 затверджено розроблений ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначеним наказом надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Відповідно до збірного кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 частково накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.

Таким чином на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24851-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, частина її знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1016 від 08.11.2016.

Видачею Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області спірного наказу, порушено вимоги законодавства щодо ефективного і раціонального використання земельних ресурсів шляхом консервації малопродуктивних та деградованих земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є неефективним, і в даному випадку надання таких земель у власність суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Надання Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області громадянину земельної ділянки для особистого селянського господарства, на якій припинено господарське використання, незаконна зміна цільового призначення не може оцінюватися як воля держави.

При цьому, такий наказ підлягає дослідженню та оцінці судом під час розгляду питання щодо правомірності набуття права власності ОСОБА_2 , а тому з метою захисту своїх прав до справи має бути залучено ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області слід залучити до справи як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, оскільки рішення суду може вплинути на їх права та обв`язки.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).

На виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що Шепетівською окружною прокуратурою не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 18 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1147, передбачено, що у разі застосування відповідно до законодавства нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 15. Таким чином, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Хмельницькій області становить 30477 грн, отже нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 площею 2 га становить 60954 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальний розмір судового збору становить 3028 грн, що дорівнює сумі 1-го розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сплачених за 1 позовну вимогу, здійснення інших витрат у зв`язку з розглядом справи не очікується

Просить суд із врахуванням заяви про зміну предмета позову - витребувати у ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 площею 0,5106 гав координатах поворотних точок 1)Х 5 559 638,649 Y 2 361 123,998 довжина 95,282; 2)Х 5 559 720,401 Y 2 361 172,939 довжина 18,705; 3) Х 5 559 727,979 Y 2 361 155,837 довжина 78,426; 4) Х 5 559 798,830 Y 2 361 189,464 довжина 19,358; 5) Х 5 559 793,741 Y 2 361 208,141 довжина 170,286; 1) Х 5 559 627,970 Y 2 361 169,188 довжина 46,435 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Стягнути з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 3028грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в позові.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надало письмові пояснення у справі, та просили здійснювати розгляд справи без участі представника.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, поважні причини не явки суду не повідомила, належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи.

Відповідач у справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Заперечення щодо розгляду справи до суду не надходили. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 1 ЗК України).

Положеннями статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі лісогосподарського призначення.

Питання встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок визначено статтею 20 ЗК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких строщено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 ЗК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту «ґ» частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Згідно з частиною 1 статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування регламентовано статтею 122 ЗК України.

Статтею 149 ЗК України врегульовано порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Частина 6 статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на момент передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність) встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Згідно з частиною 9 статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, могли вилучатися для суспільних і інших потреб лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 103 ЛК України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи встановлено, що розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р утворено комісію з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

Розпорядженням Шепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30.08.2010 затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31.08.2010 складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням № 293/2010-р від 05.08.2010 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

На виконання вказаного розпорядження ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком від 16.09.2010 № 01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010.

Надалі розпорядженням голови Шепетівської районної державної адміністрації № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області, площею 40 га.

Зазначена вище консервація земель проведена відповідно до Порядку консервації земель, діючого на той час, та затвердженого наказом Держкомзему України № 175 від 17.10.2002.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище Порядку консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Консервація земель здійснюється за наявності: порушення поверхні земельних ділянок унаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; еродованих земель, перезволожених земель з підвищеною кислотністю або засоленістю та ґрунтів, забруднених хімічними речовинами й іншими видами забруднень, небезпечних для здоров`я людей; малопродуктивних земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю; радіаційно небезпечних, радіоактивно забруднених або забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами земель тощо.

На виконання п. 6 зазначеного Порядку розпорядженням Шепетівської РДА № 325/2010-р від 30.08.2010 «Про внесення змін до розпорядження заступника голови районної державної адміністрації від 06.03.2008 № 75/2008-р» затверджено склад комісії з обстеження земель у натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність їх консервації.

31.08.2010 року складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель, відповідно до якого: «на основі аналізу ґрунтового покриву, показників рельєфу та даних агрохімічного дослідження, а також польового (рекогносцировочного) обстеження деградованих та малопродуктивних земель державної власності і враховуючи низький економічний стан використання цих земель за останні п`ять років комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Михайлюцької сільської ради - 40 га, в тому пасовищ 40 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20866-СГ від 11.08.2016 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вище зазначеного наказу, відповідачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-24851-СГ від 21.09.2016 року.

Зазначеним наказом надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню 42022242250000062 від 11.12.2025 №94/25-26 земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 загальною площею 2 га, накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обороту, площа накладання становить 0,5106 га.

При цьому, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (п. 105), чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд не вбачає підстав визнавати даний висновок не належним доказом в справі.

Таким чином на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-24851-СГ від 21.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 0,5106 га вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224, знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну продала ділянку продала ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1016 від 08.11.2016.

ОСОБА_3 вказану земельну ділянку подарував ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 418 від 26.04.2018 року.

Надалі ОСОБА_1 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 26 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0311, за яким її 17.05.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0311 (реєстраційним номер 1555184868255) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у Державному земельному кадастрі скасована на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду 688/3657/20 №2/688/203/21 від 20.07.2021. Відомості у реєстри внесено 15.02.2023.

ОСОБА_1 повторно 17.04.2025 здійснено об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 22 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0281.

На лист окружної прокуратури Михайлюцькою об`єднаною територіальною громадою здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 (входить в об`єднану 6825584600:07:051:0281) на території Михайлюцької ОТГ, яка розміщена на земельній ділянці площею 40 га, яка відносилась відповідно до проекту землеустрою до законсервованих деградованих та малопродуктивних земель.

За результатами огляду виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо незадовільний, остання перезволожена та заболочена. На землі відсутній обробіток. На ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки та очерету та інших.

Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації.

Отже, суду надано прокурором достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позову.

ОСОБА_1 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_3 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив.

Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносинсуд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц викладено висновок про те, що: Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст.387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі №362/2707/19 викладено висновок про те, що: Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно».

У постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №752/13695/18 викладено висновок про те, що: Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично» фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 викладено висновок про те, що: «Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.».

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини 1 статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) вказала, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Повернення державі земельної ділянки лісового фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки.

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позовної заяви та дійшов висновку, що вказана частина земельної ділянки підлягає витребуванню у власність держави в особі територіальної громади Михайлюцької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Хмельницької обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст.16, 21, 346, 387, 393 ЦК України, ст. ст.1-3,21,81,84,116,122,149 ЗК України, ст.ст.12,27,45,47,48,57 ЛК України, ст.ст.6-13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0224 площею 0,5106 га в координатах поворотних точок 1)Х 5 559 638,649 Y 2 361 123,998 довжина 95,282; 2)Х 5 559 720,401 Y 2 361 172,939 довжина 18,705; 3) Х 5 559 727,979 Y 2 361 155,837 довжина 78,426; 4) Х 5 559 798,830 Y 2 361 189,464 довжина 19,358; 5) Х 5 559 793,741 Y 2 361 208,141 довжина 170,286; 1) Х 5 559 627,970 Y 2 361 169,188 довжина 46,435 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 3028 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Шепетівська окружна прокуратура (вул. Сергія Оврашка, 43, м. Шепетівка Хмельницької області), Михайлюцька сільська рада Шепетівського району (с. Михайлючка, Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402505); Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» вул. Шота Руставелі, буд. 9-а, м. Київ, 01001

відповідач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ 3976747, ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя Ігор ОГОРОДНІК