Рішення № 13657811, 24.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.11 Справа № 11/302

За позовом Приватної компанії “Дейта – Експрес”, м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 928 298 грн. 30 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Верховський Я.М., директор, наказ № 1 від 09.07.1992;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки продукції № 027/1-3214 від 10.10.2007 в сумі 617883 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 257878 грн. 17 коп. та 3 % річних у розмірі 52537 грн. 13 коп.

Відповідач у засідання суду не прибув, надавши суду письмове клопотання від 22.12.2010 № 026-1645 про відкладення судового розгляду справи внаслідок хвороби повноважного представника відповідача. Документального підтвердження викладених у клопотанні доводів відповідач не надав, а також не обґрунтував необхідність відкладення судового розгляду справи і неможливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Посилання на необхідність витребування або дослідження додаткових доказів у справі у клопотанні відповідача відсутнє.

З урахуванням викладеного вище, а також думки присутнього в судовому засіданні представника позивача у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Письмовим відзивом від 20.12.2010 (а.с. 67) на позовну заяву відповідач повідомив про наявність у нього заборгованості перед позивачем за поставлене обладнання у розмірі 617883 грн. 00 коп. При цьому відповідач послався на те, що строк сплати 50% вартості обладнання, встановлений договором, не настав, оскільки позивачем на адресу відповідача у справі не було надіслане повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

10.10.2007 сторонами у справі укладений договір № 027/1-3214 (далі за текстом –договір) (а.с. 26 –28), у відповідності з умовами пункту 1 якого позивач як Продавець зобов’язався поставити відповідачу як Покупцеві обумовлену договором продукцію.

Додатковою угодою №1 від 11.12.2007 до договору (а.с. 29) сторони додатково узгодили перелік продукції, що повинна була бути поставлена позивачем.

Відповідно до умов пункту 3 договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом 50% попередньої оплати.

Залишок у розмірі 50% перераховується протягом 10 банківських днів після отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження, яке повинно бути направлене на адресу Покупця не пізніше 70 банківських днів після отримання першої частини передплати (пункт 4 договору).

Таким чином, умовами договору його сторони передбачили повну попередню оплату продукції.

При цьому позивачем на адресу відповідача у справі було надіслано протокол розбіжностей до додаткової угоди № 2 від 31..10.2008 до договору, в якому позивачем умови оплати продукції викладені таким чином, що розрахунки за продукцію повинні здійснюватися шляхом 50% попередньої оплати. 50% залишку перераховуються протягом 10 банківських днів після дати поставки обладнання та виконання робіт.

Розбіжності сторонами договору узгоджені не були.

За видатковими накладними № 217 від 25.12.2007 на суму 474228 грн. 00 коп., № 218 від 25.12.2007 на суму 154032 грн. 00 коп., № 5 від 28.01.2008 на суму 120624 грн. 00 коп., № 6 від 28.01.2008 на суму 652662 грн. 00 коп. (а.с. 34, 36, 38, 40) та довіреностями серії ЯОВ № 710195, серії ЯОВ № 710196, ЯОВ № 710378, ЯОВ № 710379 (а.с. 35, 37, 39, 41) позивачем відповідачеві поставлено обумовлену договором продукцію. Факт поставки продукції відповідач у справ не заперечує.

01.04.2008 позивачем здійснені о монтажно-налагоджувальні роботи та навчання персоналу, що підтверджено наявним у матеріалах справи Актом надання послуг № 56 від 01.04.2008 (а.с. 42), підписаним обома сторонами договору без зауважень та заперечень.

За доводами позивача ним на адресу відповідача у справі спрямовані рахунки на оплату (а.с. 43-44). Доказів вручення або направлення вказаних рахунків відповідачеві позивач під час судового розгляду справи не надав.

Передплата у розмірі 50% ві вартості продукції була перерахована відповідачем відповідно до умов пункту 3 договору, що підтверджено наявними у матеріалах справи витягами з банківського рахунку (а.с. 45 –46).

Після поставки продукції заборгованість відповідачем була сплачена частково, несплачена заборгованість станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом становить 617883 грн. 00 коп.

Доказів надсилання або вручення відповідачеві повідомлення про готовність продукції до відвантаження позивач під час судового розгляду справи не надав.

На адресу відповідача позивачем надіслано письмову претензію про сплату заборгованості, яка одержана відповідачем 18.07.2009.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов договору щодо поставки продукції та наявність у відповідача заборгованості за поставлену продукцію на момент звернення позивача до суду з даним позовом у розмірі 617883 грн. 00 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором –у строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої опати товару застосовуються положення ст. 538 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснене однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Як встановлено судом, умовами укладеного сторонами у справі договору передбачено повну попередню оплату (частинами) продукції.

Позивачем виконаний обов’язок з поставки відповідачеві обумовленої договором продукції за відсутності факту здійснення повної попередньої оплати поставленої продукції.

.За таких обставин, виходячи з приписів ст. 538 Цивільного кодексу України, обов’язок оплатити поставлену продукцію виник у відповідача з моменту її поставки, незважаючи на відсутність повідомлення про готовність продукції до відвантаження, направлення якого передбачене умовами пункту 4 договору.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 617883 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача крім суми заборгованості за договором позивачем заявлені інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 257878 грн. 17 коп. (за період прострочення платежу з 26.07.2009 по 25.11.2010) та 3 % річних у розмірі 52537 грн. 13 коп. (за період прострочення платежу з 26.07.2009 по 25.11.2010 з урахуванням дати отримання відповідачем претензії –18.07.2009).

Період нарахування інфляційних втрат та 3% річних визначений позивачем з дотриманням норм чинного законодавства та умов договору.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у розмірі 257878 грн. 17 коп. та 3 % річних у розмірі 52537 грн. 13 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами та підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, 4, код 05441447, на користь приватної компанії «Дейта-Експрес», м. Донецьк, пл. Конституції, 3, код 20325394, заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 617883 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 257878 грн. 17 коп., 3 % річних у розмірі 52537 грн. 13 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 9282 грн. 98 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення –28.01.2011.

Суддя М.О. Москаленко